Рак щитоподібної залози серед «дітей Чорнобиля»: чи актуальна ця проблема через 30 років після аварії на ЧАЕС?

Анотація

Вступ. Вплив радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи на виникнення раку щитоподібної залози (РЩЗ) був достеменно доведений та вивчався у різних аспектах у попередні роки, насамперед по відношенню до дітей. Пік зростання частоти РЩЗ серед опромінених осіб, народжених у 1969-1986 роки, очікувався упродовж перших 15 років після катастрофи. Чи зберігається підвищений ризик виникнення РЩЗ серед мешканців України з групи так званих «дітей Чорнобиля» через 30 років після аварії?

Методи. Ми розрахували щорічну частку РЩЗ, виявленого та прооперованого в національному центрі ендокринної хірургії окремо для пацієнтів народжених у 1969-1986 роки (0-17 років на момент катастрофи) та 1982-1986 років народження (0-5 років) серед усіх випадків РЩЗ, які були проліковані за період 2000-2015 років.

Результати та обговорення. Несподівано ми отримали свідчення поступового збільшення частки РЩЗ, що сформована групою так званих «дітей Чорнобиля» навіть через 30 років після катастрофи. Пацієнти 1969-1986 р. н. склали 25,84% від усіх прооперованих з приводу РЩЗ за період 2000-2015 рр., а найменші діти на момент катастрофи (1982-1986 р. н.) склали 6,54%. З року в рік відсоткова частка цих вікових груп демонструє стабільну тенденцію до зростання. Найбільш показовим та статистично вірогідним цей приріст виявився при порівнянні трьох послідовних 5-річних періодів спостереження (2000-2004, 2005-2009 та 2010-2014): відповідний внесок пацієнтів 1969-1986 р. н. до загальної кількості випадків РЩЗ становив 16,2, 21,4 та 29,8 %, а пацієнтів 1982-1986 р. н. – 3,3, 5,1 та 7,9% (р<0,05). В 2015 році ці показники досягли 34% та 9%. РЩЗ серед «дітей Чорнобиля» демонструє достовірно вищий рівень мультифокальності (20%), екстратиреоїдної інвазії (34%) та реґіонарного метастазування (28%). Результати порівняння за даними літератури з іншими неопроміненими популяціями (США, Велика Британія, Корея) здаються такими, що підтверджують нашу концепцію щодо вищого ризику виявлення РЩЗ серед найбільш юних осіб з групи «дітей Чорнобиля».

Заключення. Латентний період виникнення радіаційно-індукованих випадків РЩЗ стартує з 5 років після опромінення та триває вочевидь набагато довше, ніж 30 років. Опромінені внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 року пацієнти як і раніше мають підвищений ризик виникнення РЩЗ та потребують подовженого тривалого спостереження.