Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery

Папілярний рак щитоподібної залози у дітей. Клінічні випадки

2023-03-30T11:15:16+03:00

Рак щитоподібної залози (РЩЗ) є найчастішою ендокринною пухлиною у дітей. Найбільша частка серед диференційованих РЩЗ припадає на папілярний рак (ПРЩЗ) (80—90%). У дітей ПРЩЗ клінічно відрізняється від такого у дорослих. Порівняно з дорослими ПРЩЗ у дітей діагностується на пізніших стадіях і асоційований з агресивнішим перебігом захворювання. Попри високу частоту метастазування та рецидивів ПРЩЗ у дітей, прогноз є сприятливим. В Україні через 10 років після аварії на Чорнобильській АЕС середні показники захворюваності дітей різного віку на РЩЗ поступово знижувалися, але з 2010—2011 рр. спостерігається тенденція до збільшення кількості нових випадків патології, особливо серед дітей віком до 14 років.
Декілька досліджень свідчать, що зростання захворюваності на ПРЩЗ лише частково пояснюється збільшенням кількості проведених профілактичних оглядів, оскільки також спостерігається збільшення виявлення великих пухлин і діагностування стадій захворювання, що прогресують.
Протягом останніх 14 років у клініці Українського науково‑практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України прооперовано 759 дітей віком від 3 до 18 років з усіх регіонів України. У 290 (38,2%) дітей (73,45% дівчаток і 26,55% хлопчиків) за результатами патогістологічного дослідження встановлено діагноз ПРЩЗ. У більшості випадків діагностування захворювання припадало на підлітковий вік.
Зафіксовано поодинокі випадки у дітей молодшого шкільного та дошкільного віку. Наведено два клінічні випадки.
Щорічне профілактичне ультразвукове дослідження щитоподібної залози необхідне для ранньої діагностики вузлового зоба, зокрема злоякісних пухлин щитоподібної залози, особливо у дітей з обтяженим сімейним анамнезом щодо цих пухлин. Будь‑який вузловий зоб у дітей слід розглядати як потенційно злоякісний, доки не буде доведено його доброякісну природу за результатами відповідних кваліфікованих досліджень. Для забезпечення належної своєчасної верифікації злоякісних пухлин щитоподібної залози у пацієнтів дитячого віку та уникнення необґрунтованого (недостатнього або надмірного) хірургічного лікування дітей з пухлинами щитоподібної залози скеровувати таких пацієнтів до лікувальних закладів, що мають сучасні діагностичні можливості і хірургічний досвід експертного рівня в лікуванні дітей з вузловим зобом та злоякісними пухлинами щитоподібної залози.

Сучасні підходи до менеджменту хворих на ожиріння (за матеріалами Консенсусу Американської гастроентерологічної асоціації 2022 року)

2023-03-30T10:50:51+03:00

За останні кілька десятиліть поширеність ожиріння у всьому світі різко зросла. Також збільшилася частота ускладнень, пов’язаних з ожирінням (серцево‑судинні захворювання, інсульти, цукровий діабет 2 типу, неалкогольний стеатогепатит, обструктивне апное уві сні, остеоартрит і певні види раку (наприклад, колоректальний рак)), що спричиняє високу захворюваність та смертність. Основою тривалого лікування хворих на ожиріння є модифікація способу життя, але для більшості осіб вона має обмежену ефективність. Фармакотерапія, розроблена та затверджена для тривалого управління ожирінням, для досягнення втрати маси тіла ефективніша, хоча у повсякденному житті застосування препаратів проти ожиріння з багатьох причин обмежене. Віддаючи перевагу розробці клінічних настанов для інформування про використання фармакологічної терапії на тривалий термін лікування ожиріння у дорослих, Американська гастроентерологічна асоціація у 2022 р. опубліковала консенсус, в якому розглядаються важливі бажані (переваги) і небажані (шкода) для пацієнта результати фармакотерапії. До результатів, що мали вирішальне значення для прийняття рішень, віднесено відсоток загальної втрати маси тіла (ЗВМТ), частку пацієнтів, що досягли >5%, >10% і >15% ЗВМТ, припинення лікування через побічні ефекти та серйозні побічні явища. Мінімальною клінічно важливою різницею для ефективності фармакотерапії в лікуванні ожиріння, що відповідала важливим перевагам для пацієнтів, вважали середню різницю 3% ЗВМТ між додатковою фармакотерапією і лише модифікацією способу життя або абсолютні 5% ЗВМТ понад вихідний рівень. Достовірність доказів усіх результатів оцінювали за допомогою системи GRADE, в якій докази, отримані з рандомізованих клінічних досліджень, трактували як високу достовірність, a наявність доказів давала впевненість в оцінках ефекту. Для кожного результату докази розподіляли на 4 категорії (високу, помірну, низьку або дуже низьку). Відповідно до підходу GRADE рекомендації позначали як «сильні», коли використовували фразу «ми рекомендуємо», або як «умовні», коли використовували формулювання «ми пропонуємо». Для тривалого використання при ожирінні FDA схвалено чотири препарати: ліраглутид у дозі 3,0 мг/добу, семаглютид у дозі 2,4 мг/тиждень, фентермін‑топірамат ER і налтрексон‑бупропіон ER. Вважають, що вони мають помірний або великий вплив на втрату маси тіла та малу або несуттєву шкоду, тому ці препарати можна тривало використовувати. На жаль, останні три препарати в Україні не зареєстровані.

Діабетична кардіоміопатія: сучасний стан проблеми. Огляд літератури

2023-03-30T11:01:34+03:00

Розглянуто еволюцію поглядів щодо діабетичної кардіоміопатії (ДКМП): від патологічного стану з гіпертрофією та фіброзом міокарда у хворих на цукровий діабет (ЦД) до розвитку серцевої недостатності (СН) за відсутності інших серцево‑судинних захворювань. Продемонстровано, що ДКМП — це стадійний патофізіологічний стан, притаманний хворим на ЦД та особам з порушенням толерантності до глюкози, спричинений гіперглікемією, гіперінсулінемією та інсулінорезистентністю, характеризується молекулярними змінами, гіпертрофією і дилатацією лівих відділів серця, фіброзом міокарда, зниженням систоло‑діастолічного резерву міокарда шлуночків, розвитком СН, асоціюється з дисфункцією вегетативної нервової системи, порушенням енергетичного метаболізму та збільшенням активності запалення. Проаналізовано особливості ураження серця при ЦД 1 та 2 типу. Відзначено важливість контролю глікемії для запобігання розвитку і прогресуванню СН. Результати експериментальних та клінічних досліджень (CARVAR 92 cohort, LIFE, RENAAL, the Framingham study, HyperGEN, the Strong Heart Study, RECORD trial, PRO active Study) дають підстави стверджувати, що вторинна профілактика ЦД знижує ризик смерті від серцево‑судинних захворювань і прогресування погіршення насосної функції серця. Скринінгове визначення біомаркерів ДКМП (довгі некодуючі РНК і галектин‑3) та проведення допплерехокардіографії хворим на ЦД та особам з порушенням толерантності до глюкози дасть змогу вчасно і адекватно розпочати лікування ДКМП. Наведено шляхи корекції змін у серці, які розвиваються у хворих на ЦД. Метформін, емпагліфлозин, канагліфлозин, ліраглутид та семаглутид є перспективними засобами медикаментозної корекції ДКМП.

Роль визначення активності DAP IV при цитологічному дослідженні пухлин «сірої зони» TBSRTC IV у прогнозуванні папілярного раку щитоподібної залози та метастазів

2023-03-29T20:00:00+03:00

Одним із найефективніших методів діагностики вузлових утворень щитоподібної залози (ЩЗ) є тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія (ТАПБ), яка дає змогу вивчити цитологічні характеристики пухлин ЩЗ. Для поліпшення діагностичної ефективності цитологічних досліджень використовують додаткові методи, зокрема цитохімічне дослідження активності дипептидил‑амінопептидази (DAP IV).

Мета роботи — проаналізувати та встановити порогові значення активності DAP IV, за яких вірогідність виявлення папілярного раку ЩЗ (ПРЩЗ) та його метастазів у лімфатичних вузлах є клінічно значущою у пацієнтів з цитологічним висновком категорії TBSRTC IV.

Матеріали та методи. Вперше в Україні проаналізовано можливість використання показника DAP IV для прогнозування ПРЩЗ та його метастазів у випадках пухлин із категорією TBSRTC IV із застосуванням ROC‑аналізу з метою визначення порогових значень активності DAP IV, за яких імовірність виявлення ПРЩЗ та його метастазів стає клінічно значущою.

Результати. Установлено, що величина активності ДАП IV 6 є точкою відсікання для отримання діагнозу ПРЩЗ, а значення 8 — точкою відсікання для наявності його метастатичних депозитів, тобто за активності ДАП IV >6 та >8, імовірність отримання діагнозу ПРЩЗ і його метастазів значно збільшується. Прогностична значущість позитивного результату, тобто отримання висновку про злоякісність, за величини активності ДАП IV 6 становить 85,1%, тобто є високою. Зі збільшенням активності ДАП IV у пацієнтів із категорією TBSRTC IV імовірність виявлення метастазів ПРЩЗ підвищується (при порозі відсікання ДАП IV 8 величина контрачутливості — 0,267).

Висновки. Отримані результати дослідження дають змогу практикуючому лікарю визначити варіант лікування: при значеннях ДАП IV <6 можливе застосування альтернативних методів лікування або активне спостереження, при ДАП IV <8 потреба в профілактичній дисекції не має рекомендаційного характеру.

Вдосконалення методів діагностики розладів репродуктивного здоров’я у жінок раннього репродуктивного віку із сексуальною дисфункцією та гіпоандрогенізмом

2023-03-29T20:40:23+03:00

Жіноча статева дисфункція (ЖСД) є глобальною проблемою охорони здоров’я, яка потребує координованої взаємодії багатьох нейромедіаторів та гормонів, як центральних, так і периферичних. У молодих жінок із проблемами репродуктивного здоров’я перші клінічні ознаки майбутніх дисбалансів маніфестують у підлітковому віці. Зрив адаптаційних механізмів у цьому віці призводить до активації поліморфних генів, які спричиняють у майбутньому мультифункціональні розлади жіночого здоров’я. Установлено роль дефіциту вітаміну D як тригера у формуванні багатьох імунно‑гормональних дисбалансів, зокрема у формуванні порушення обміну метіоніну і накопичення надлишку гомоцистеїну в клітинах. Тому вдосконалення методів діагностики розладів репродуктивного здоров’я у жінок раннього репродуктивного віку із сексуальною дисфункцією та гіпоандрогенізмом можна розглядати як метод запобігання формуванню у них умов для майбутніх порушень фертильності, зниження оваріального резерву, безпліддя.

Мета роботи — вдосконалити методи діагностики розладів репродуктивного здоров’я у жінок раннього репродуктивного віку із сексуальною дисфункцією та гіпоандрогенізмом.

Матеріали і методи. У дослідження було залучено 20 жінок раннього репродуктивного віку з ознаками ЖСД та гіпоандрогенізмом і 20 здорових жінок. Проведено визначення гормонального репродуктивного тла на 5—7‑й день менструального циклу в усіх обстежених жінок рівня тиреотропного гормону (ТТГ), антитіл до тиреоїдної пероксидази (АТ‑ТПО), вітаміну D, гомоцистеїну. Для статистичної обробки отриманих даних використовували програмне забезпечення IBM SPSS Statistics version 25.0.

Результати. Дефіцит вітаміну D статистично значущо збільшує ймовірність зниження рівня лютеїнізувального гормону (R²=0,705; p<0,001), естрадіолу (R²=0,320; p=0,022), вільного тестостерону (R²=0,419; p=0,007), дигідроепіандростерону сульфату (R²=0,697; p<0,001) і підвищення вмісту пролактину (R²=0,691; p<0,001) та 17‑оксипрогестерону (R²=0,748; p<0,001). Гіпергомоцистеїнемія статистично значущо не впливала на зміни рівня зазначених гормонів (p>0,05), але статистично значущо збільшувала ймовірність зниження вмісту фолікулостимулювального гормону (R²=0,376; p=0,012). Установлено, що підвищення рівня ТТГ збільшує ймовірність підвищення концентрації гомоцистеїну (R²=0,561; p=0,001) і зменшення вмісту репродуктивних гормонів: фолікулостимулювального гормону (R²=0,357; p=0,014), лютеїнізувального гормону (R²=0,626; p<0,001), естрадіолу (R²=0,451; p=0,004), вільного тестостерону (R²=0,587; p=0,001) та дигідроепіандростерону сульфату (R²=0,661; p<0,001). Підвищення рівня АТ‑ТПО статистично значущо може бути предиктором підвищення концентрації пролактину (R²=0,675; p<0,001).

Висновки. Оптимізація надання медичної допомоги жінкам із ЖСД має передбачати ранню діагностику статусу вітаміну D та визначення вмісту гомоцистеїну. При визначенні гормонального тла жінок слід оцінити рівень ТТГ, АТ‑ТПО. У разі виявлення порушень з боку роботи щитоподібної залози обов’язкова консультація ендокринолога. У разі високого рівня гомоцистеїну слід провести визначення поліморфізму генів фолатно‑метіонінового циклу і тромбофілії.

Рівень фракталкіну у хворих на цукровий діабет 2 типу із різною масою тіла

2023-03-29T21:17:04+03:00

Ожиріння і цукровий діабет (ЦД) у більшості випадків розглядають як супутні патології. Ризик розвитку серцево‑судинної і загальної смерті підвищується навіть при досягненні верхньої межі норми маси тіла. Родина хемокінів має важливе значення в патогенезі серцево‑судинних захворювань, оскільки активує лейкоцити і провокує їх адгезію до судинної стінки, тобто підсилює запалення в ендотелії.

Мета роботи — вивчити рівень фракталкіну у хворих на цукровий діабет 2 типу з різною масою тіла та встановити кореляційні зв’язки між фракталкіном і чинниками серцево‑судинного ризику, рівнем цитокінів та морфофункціональними показниками серця.

Матеріали та методи. Обстежено 100 пацієнтів із ЦД 2 типу з нормальною і надлишковою масою тіла та ожирінням різного ступеня, а також 10 практично здорових осіб (контрольна група). Середній вік пацієнтів становив (47,9±3,4) року. Пацієнти не мали в анамнезі та при обстеженні серцево‑судинних захворювань, окрім артеріальної гіпертензії. Усім пацієнтам проведено ехокардіографію. Визначено рівень фракталкіну.

Результати. Установлено статистично значущо вищий рівень фракталкіну у всіх пацієнтів із ЦД 2 типу порівняно з контрольною групою. Відзначено статистично значуще зростання вмісту цього показника залежно від індексу маси тіла. Зафіксовано наявність прямо пропорційного зв’язку середньої сили фракталкіну з індексом маси тіла (R=0,45; р=0,0001), товщиною задньої стінки лівого шлуночка (R=0,53; р=0,0005), індексом маси міокарда лівого шлуночка (R=0,59; р=0,0005) та лівого передсердя (R=0,49; р=0,0005), сильного зв’язку — з обводом талії (R=0,72; р <0,0001), помірного зв’язку — з рівнем загального холестерину (R=0,46; р=0,0005), значного зв’язку — із глікованим гемоглобіном (R=0,62; p<0,00001), інтерлейкіном‑6 (R=0,69; р=0,0005), С‑реактивним білком (R=0,63; p<0,00001), лептином (R=0,63 p<0,00001).

Висновки. У хворих на ЦД 2 типу при збільшенні індексу маси тіла статистично значущо зростає рівень фракталкіну в крові, який тісно корелює із обводом талії, показниками вуглеводного та ліпідного обміну, прозапальними цитокінами. Виявлено значний зв’язок між рівнем фракталкіну і товщиною задньої стінки лівого шлуночка, індексом маси міокарда лівого шлуночка та лівого передсердя.

Деякі аспекти хірургічної тактики у хворих на рак щитоподібної залози з метастатичним ураженням лімфатичних вузлів шиї

2023-03-29T21:32:17+03:00

Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування хворих на рак щитоподібної залози (ЩЗ), ускладнений метастатичним ураженням лімфатичних вузлів шиї, шляхом індивідуального підходу до діагностики, інтраопераційної візуалізації та вибору оптимального операційного доступу.

Матеріали та методи. Проаналізовано результати обстеження та лікування 749 пацієнтів. Ураховували скарги, результати ультразвукового дослідження ЩЗ і лімфатичних вузлів шиї, рівень гормонів ЩЗ, а також загальноклінічних досліджень. На доопереційному етапі проводили визначення рівня загального та іонізованого кальцію, паратгормону, вітаміну D і магнію. В окремих випадках використовували комп’ютерну та магнітно‑резонансну томографію. Усім пацієнтам виконували тонкоголкову аспіраційну пункційну біопсію. Серед пацієнтів переважали жінки: 607 із 749 (81,0%, 95% довірчий інтервал (ДІ) 78,0—83,8). Вік пацієнтів становив від 45,6 до 59,1 року (середній вік — 51,3 року). Причинами захворювань були вузловий колоїдний зоб у 566 (75,6%, 95% ДІ 72,3—78,6) пацієнтів, вузловий аденоматозний зоб з фолікулярною неоплазією — у 72 (9,6%, 95% ДІ 7,6—12,0), папілярна карцинома — у 54 (7,2%, 95% ДІ 5,5—9,3), підозра на папілярну карциному — у 17 (2,3%, 95% ДІ 1,3—3,6), за даними цитологічного дослідження, медулярна карцинома — у 12 (1,6%, 95% ДІ 0,8—2,8), анапластичний рак — у 6 (0,8%, 95% ДІ 0,3—1,7), інші пухлини — у 22 (2,9%, 95% ДІ 1,8—4,4). Статистичне опрацювання отриманих результатів проводили з використанням стандартного пакета програм «Statistica 6.0 for Windows» (StatSoft, США).

Результати. Хірургічне втручання проведено у 89 із 749 (11,9%, 95% ДІ 9,7—14,4) хворих зі злоякісними пухлинами ЩЗ: тиреоїдектомію — у 81 (91%, 95% ДІ 83,1—96,0) пацієнтів, гемітиреоїдектомію — у 8 (9,0%, 95% ДІ 4,0—16,9). Гемітиреоїдектомії виконані у 2 (2,2%, 95% ДІ 0,3—7,9) хворих з підозрою на папілярну карциному, оскільки при експрес‑гістологічному дослідженні діагноз не підтвердився. У 6 пацієнтів виявлено поодинокі мікроаденокарциноми розміром від 0,4 до 0,8 мм без інвазії в капсулу пухлини, що підтверджено при плановому патогістологічному дослідженні. Лімфодисекцію центральної клітковини як доповнення до тиреоїдектомії проведено у 76 із 89 (85,4%, 95% ДІ 76,3—92,0) хворих. Метастатичне ураження центральної клітковини при патогістологічному дослідженні виявлено у 29 (32,6%, 95% ДІ 23,0—43,3) пацієнтів з папілярною карциномою, 5 (5,6%, 95% ДІ1,8—12,6) з медулярним раком та 6 (6,7%, 95% ДІ 2,5—14,1) з анапластичним раком ЩЗ. У 11 (12,4%, 95% ДІ 6,3—21,0) хворих у зв’язку з поширенням метастазів на платизму бічного трикутника шиї проведено її висічення. У 9 (10%, 95% ДІ 4,7—18,3) хворих проведено тиреоїдектомію з футлярно‑фасціальним висіченням клітковини шиї. Для запобігання травматизації верхнього гортанного нерва проводили візуалізацію його з використанням прецизійної техніки. Першим анатомічним орієнтиром зворотного нерва слугували верхні прищитоподібні залози, які ідентифікували в 72 (80,9%, 95% ДІ 71,2—88,5) хворих. Тимчасовий однобічний парез голосових складок зареєстровано в 3 (3,4%, 95% ДІ 0,7—9,5) пацієнтів. Дренування рани здійснювали із залишенням мікродренажів для активної аспірації, які евакуйовували на другу добу.

Висновки. Однією з головних передумов якісного виконання операції на ЩЗ є прецизійний характер хірургічних маніпуляцій з ретельним дотриманням тактико‑технічних вимог до хірурга: вчасно ідентифікувати та прецизійно їх мобілізувати. Вибір обсягу кінцевого хірургічного втручання на лімфатичних колекторах при раку ЩЗ залежить від результатів доопераційного та інтраопераційного патогістологічного дослідження. З огляду на значну частку метастатичного ураження лімфатичних вузлів центральної зони (VI) і технічну складність повторних оперативних втручань на цій ділянці рекомендовано проводити превентивне видалення центральної клітковини.

Вплив холекальциферолу на когнітивну діяльність у хворих на гіпотиреоз і автоімунний тиреоїдит

2023-03-29T22:07:58+03:00

Автоімунний тиреоїдит характеризується лімфоцитарною інфільтрацією, що може призвести до поступової втрати тканини та погіршення функціонального стану щитоподібної залози. За даними досліджень, навіть за нормальної функції щитоподібної залози автоімунний тиреоїдит може спричинити нейрозапалення, що призводить до емоційних змін і психічних розладів. Хоча механізм повністю не з’ясований, деякі дослідження показують, що вітамін D має сприятливий вплив на автоімунні захворювання щитоподібної залози. У клінічних дослідженнях установлено зв’язок між рівнем вітаміну D у сироватці крові та порушенням когнітивної функції у пацієнтів з автоімунним тиреоїдитом.

Мета роботи — дослідити вплив холекальциферолу на когнітивну функцію у пацієнтів з гіпотиреозом на тлі автоімунного тиреоїдиту у західноукраїнській популяції.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 56 пацієнтів з гіпотиреозом, який виник унаслідок автоімунного тиреоїдиту. Пацієнтів розподілили на дві групи. Хворі першої групи (n=28) отримували холекальциферол у дозі 4000 МО/ добу (28 000 МО/ тиж) і левотироксин ((88,39±12,70) мкг/ добу), хворі другої групи (n=28) — лише левотироксин ((87,50±12,73) мкг/ добу). Когнітивні функції оцінювали за допомогою Mini‑Mental State Examination (MMSE) на початку і в кінці 12‑тижневого курсу лікування.

Результати. За даними тесту MMSE, у пацієнтів з легким ступенем деменції когнітивні показники поліпшилися до помірних (переддементних) порушень. У групі пацієнтів, які отримували холекальциферол і левотироксин, після лікування частка хворих з помірними (переддементними) когнітивними порушеннями зменшилася з 50,0 до 21,4%, тоді як у групі пацієнтів, які приймали лише левотироксин, статистично значущих змін не відзначено. Нормалізацію когнітивної функції за результатами тесту MMSE зареєстровано у 78,6% пацієнтів першої групи (до лікування — у 28,6%) та 50,0% — другої групи (до лікування — у 21,4%).

Висновки. Пацієнтам з гіпотиреозом на тлі автоімунного тиреоїдиту слід призначати додаткові дози вітаміну D для поліпшення когнітивної функції.

Фолікулярні карциноми щитоподібної залози — сучасний стан проблеми та віддалені результати лікування

2023-03-29T22:29:04+03:00

Фолікулярні пухлини щитоподібної залози (ЩЗ) залишаються складною категорією як для цитологічної, так і для гістологічної діагностики, що пов’язано з відсутністю надійних клітинних ознак злоякісності. Важливим нововведенням класифікації 2022 р. є поява групи новоутворень ЩЗ низького ризику, яка посіла проміжне місце між групами доброякісних та злоякісних новоутворень. Попри успіхи у цитологічній діагностиці новоутворень ЩЗ, існують невирішені питання, пов’язані з діагностикою фолікулярних неоплазій, які вважають «сірою зоною» цитологічної діагностики.

Мета роботи — провести ретроспективний аналіз віддалених результатів діагностики та хірургічного лікування пацієнтів з фолікулярними карциномами (ФК) ЩЗ.

Матеріали та методи. Матеріалом дослідження були результати лікування 113 пацієнтів, прооперованих у хірургічній клініці Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України з приводу ФК ЩЗ, які мали доопераційний цитологічний висновок лабораторії цієї установи та перебували під спостереженням спеціалістів не менше п’яти років (максимальний термін — 35 років).

Результати. У 24,8% випадків установлено групу Bethesda IV («фолікулярна неоплазія»). Цитологічний висновок про злоякісний процес (Bethesda VI) чи підозру на нього (Bethesda V) мали 27,4% пацієнтів (15,0 та 12,4% відповідно). У 41,6% випадків визначено групу Bethesda II («доброякісний процес»), тобто сумнівів у доброякісності утворення не було. За остаточним патологічним діагнозом до широкоінвазивних ФК віднесено 8 випадків, до ангіоінвазивних — 15, до малоінвазивних — 90. На поєднання ознак ФК ЩЗ з папілярною вказано в 5 випадках, у 4 з них були наявні при малоінвазивних ФК, в 1 — при широкоінвазивній. Отримані дані свідчать про сприятливий прогноз малоінвазивних ФК та підтверджують думку, що вони переважно не потребують радіойодтерапії. Виконання остаточної тиреоїдектомії є дискусійним питанням.

Висновки. Отримані дані свідчать, що ФК ЩЗ залишаються складними для діагностики та прогнозування, але у більшості випадків ефективно виліковуються. У минулі десятиріччя ставлення до всіх ФК було «агресивнішим», що потребує перегляду з огляду на нові дані та відповідає сучасним світовим тенденціям.