http://jcees.endocenter.kiev.ua/issue/feedClinical Endocrinology and Endocrine Surgery2023-12-29T13:38:22+02:00Ольга Берник (Olha Bernyk)vitapol3@gmail.comOpen Journal Systems<p><strong>Спеціалізоване наукове рецензоване медичне видання</strong> <br /><em>Засновано у 2002 році</em></p> <table style="width: 547px;"> <tbody> <tr> <td valign="top" width="126px"><img src="http://jcees.endocenter.kiev.ua/public/journals/365/tovkay.jpg" width="116" height="155" /></td> <td valign="bottom"><strong> Головний редактор</strong> <br />Товкай Олександр Андрійович<br />директор Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України,<br />доктор медичних наук, професор,<br />Заслужений лікар України,<br />лікар-хірург вищої категорії, лікар-онколог<br /><br /></td> </tr> </tbody> </table> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> <p><strong><span style="font-weight: normal;"><strong><img src="http://jcees.endocenter.kiev.ua/public/site/images/lyubomyr87/ce-logo-2022-3organizationsnew.jpg" alt="" width="543" height="100" /></strong></span></strong></p> <p>Під егідою Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація ендокринних хірургів»</p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> <p><strong>Засновник видання:</strong> Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України (<a href="http://endocenter.com.ua">endocenter.com.ua</a>)<br /><strong>Свідоцтво про державну реєстрацію:</strong> КВ № 24251-14091ПР від 02.12.2019 р.<br /><strong>Видавець:</strong> Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТ-А-ПОЛ» (<a href="http://www.vitapol.com.ua">vitapol.com.ua</a>)<br /><strong>Мова видання:</strong> українська, англійська<br /><strong>Редакційна політика:</strong> відкритий доступ до опублікованих текстів, розміщення статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NoDerivatives 4.0 International (CC BY-ND 4.0) (<a href="https://creativecommons.org/licenses/by-nd/4.0/">https://creativecommons.org/licenses/by-nd/4.0/</a>)<br /><strong><span style="font-weight: normal;"><img src="http://sgastro.com.ua/public/site/images/lyubomyr87/20-creative-commons.jpg" alt="" /></span></strong><br /><strong>Науковий профіль видання:</strong> медицина (ендокринологія, хірургія/ендокринна хірургія, ендокринна гінекологія/репродуктологія, патофізіологія, патоморфологія), педіатрія (дитяча ендокринологія)<br /><strong>Журнал включено до Переліку наукових фахових видань України з медичних наук, категорія "Б": </strong>наказ МОН України від 17.03.2020, № 409. У виданні можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора наук, кандидата наук та ступеня доктора філософії <br /><strong>Журнал індексується</strong> в міжнародних наукометричних базах та каталогах Index Copernicus, CrossRef, Vernadsky National Library of Ukraine, WorldCat®, Google Scholar, Open AIRE, BASE, Universal Impact Factor, General Impact Factor, ICMJE, ResearchBib — Academic Recource Index, Citefactor, JOURNAL FACTOR, Directory of Open Access scholarly Resources, Directory of Research Journals Indexing, The Journals Impact Factor (JIF), Open Academic Journals Index (OAJI), Scientic Indexing Services (SIS), NLM Catalog, Research4Life, Jisc, KOAR, Wizdom.ai, ReadCube, Semantic Scholar, LibKey<br />Статті, опубліковані в журналі «Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery», отримують DOI — ідентифікатор цифрового об’єкта системи бібліографічних посилань CrossRef<br /><strong>Періодичність виходу:</strong> 4 рази на рік<br /><strong>Розповсюдження: </strong>передплата, адресна розсилка лікарям-ендокринологам, ендокринним хірургам, науково-дослідним установам, вищим медичним навчальним закладам III-IV рівнів акредитації та закладам післядипломної освіти<br /><strong>ISSN:</strong> 1818-1384 (Print), 2519-2582 (Online)<br /><strong>DOI:</strong> 10.24026/1818-1384<br /><strong>Сайт: </strong><a href="http://jcees.endocenter.kiev.ua/index" target="_blank" rel="noopener">jcees.endocenter.kiev.ua</a></p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div>http://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/294320Віддалені результати застосування інфрачервоного лазера в пацієнтів з органоорганозберігаючими операціями з приводу вузлового токсичного зоба2023-12-23T15:13:14+02:00С. М. Завгороднійvisuszap1@gmail.comМ. С. Гатіаbraviorio@gmail.com<p><strong>Мета роботи</strong> — оцінити віддалені результати використання терапії інфрачервоним лазером у хворих на вузловий токсичний зоб після органозберігаючих оперативних втручань.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> У дослідження було залучено 69 пацієнтів із вузловим токсичним зобом (ВТЗ). В основній групі 35 (50,7%) хворих на ВТЗ у післяопераційний період отримали лікування інфрачервоним лазером, у групі порівняння 34 (49,3%) пацієнти проліковано відповідно до стандартів Американської тиреоїдної асоціації. В основній групі проведено 15 (42,9%) органозберігаючих оперативних втручань та 20 (57,1%) радикальних операцій, у групі порівняння — 16 (47,1%) та 18 (52,9%) відповідно.</p> <p><strong>Результати.</strong> За результатами контролю вмісту тиреоїдних гормонів в основній групі вже через 6 міс повністю відмінили гормональну терапію у 6 (40,0%) пацієнтів, а через 12 міс — у 8 (53,3%) хворих. Середня доза левотироксину для підтримувальної гормональної терапії через 6 та 12 міс становила 25,0 (25,0; 50,0) і 12,5 (12,5; 25,0) мкг відповідно. У групі порівняння лише у 2 (12,5%) пацієнтів повністю відмінено прийом препаратів левотироксину через 12 міс після оперативного втручання (U=40,5; p=0,0487). Середня доза підтримувальної гормональної терапії становила 50,0 (25,0; 75,0) мкг (U=18,0; p=0,0062). Через 12 міс після органозберігаючого оперативного втручання в основній групі виявлено статистично значуще збільшення об’єму залишкової тиреоїдної паренхіми, у групі порівняння таких змін не спостерігали.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Лікування інфрачервоним лазером сприяло збільшенню об’єму залишкової тиреоїдної паренхіми протягом 12 міс із 7,4 (4,8; 8,9) до 9,6 (7,2; 11,8) см<sup>3</sup> (р=0,0327). Застосування інфрачервоного лазера в пацієнтів з органозберігаючими оперативними втручаннями з приводу ВТЗ дало змогу у 8 (53,3%) пацієнтів повністю відмінити підтримувальну гормональну терапію (p=0,0487), у 7 (46,7%) — мінімізувати прийом препаратів левотироксину: середня доза зменшилася з 50,0 (25,0; 50,0) до 12,5 (12,5; 25,0) мкг (р=0,0081).</p>2023-12-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2023 Авториhttp://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/294319Чинники ризику розвитку дистресу, пов’язаного з цукровим діабетом, у населення України2023-12-23T15:01:59+02:00Т. Ю. Юзвенкоendocr@i.uaВ. І. Паньківendocr@i.uaС. М. Ткачtkachsergio@yahoo.comЗ. Г. Крушинськаendocr@i.uaЮ. Корсакendocr@i.ua<p>Пов’язаний із цукровим діабетом (ЦД) дистрес — це психологічний синдром, який спричиняє погіршення перебігу і прогнозу пацієнтів із ЦД. Цукровий діабет значною мірою впливає на психосоціальне благополуччя та психічне здоров’я, що виявляється у вигляді депресії, тривоги та стресу, постійного страху перед гіпоглікемічними станами, порушеннями харчових звичок та розвитку дистресу як найпоширенішого психологічного коморбідного розладу.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> — оцінити пов’язаний із ЦД дистрес та чинники його розвитку в дорослих хворих на ЦД в Україні за допомогою шкали діабетичного дистресу (DDS‑17).</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> У період з березня до вересня 2023 року проведено перехресний аналіз за участю 126 пацієнтів із ЦД віком від 18 до 72 років (в середньому (48,2±6,9) року). Серед учасників дослідження було 93 (73,8%) жінки і 33 (26,2%) чоловіки. Визначали демографічні (стать, вік, маса тіла та зріст) і соціальні (сімейний стан, зайнятість, місце проживання) показники. Розраховували індекс маси тіла (ІМТ) з розподілом на три категорії: нормальна, надмірна маса тіла та ожиріння. Анкета містить запитання про паління, сімейний стан, зайнятість, місце проживання (постійна адреса або внутрішньо переміщені особи), історію хвороби (ЦД, ускладнення) та схему лікування ЦД (пероральні протидіабетичні засоби, інсулін або їхнє поєднання).</p> <p><strong>Результати.</strong> У хворих на ЦД віком понад 40 років зареєстровано достовірно вищі показники емоційного стресу порівняно з молодшими пацієнтами (72,9% проти 46,3%, р=0,034). Внутрішньо переміщені особи з ЦД мали статистично значущо більший дистрес (90,8% проти 61,3%, р=0,023). У пацієнтів з ожирінням також зафіксували сильний дистрес (68,1% у порівнянні з особами з надмірною масою тіла — 48,1%; р=0,039). Схожі результати виявлено в неодружених (розлучених або овдовілих) і одружених учасників (78,3% і 49,2%; р=0,037). Установлено прямий кореляційний зв’язок між станом компенсації ЦД і дистресом. Хворі з рівнем глікованого гемоглобіну >6,5% і 5,7 — 6,4% мали помірний або сильний дистрес (45,3 і 40,6%; р=0,048).</p> <p><strong>Висновки.</strong> Частота пов’язаного з ЦД дистресу в Україні є високою. Він поширеніший серед внутрішньо переміщених осіб, а також серед хворих з вищим рівнем HbA1c, неодружених осіб і пацієнтів, які отримують комплексну схему лікування. Скринінг на діабетичний дистрес і надання кращої психологічної підтримки хворим можуть оптимізувати клінічні результати.</p>2023-12-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2023 Авториhttp://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/294321Застосування антиоксидантів у доопераційній підготовці пацієнтів із хворобою Грейвса2023-12-23T16:02:53+02:00О. В. Шідловськийshydlovskyow@tdmu.edu.uaВ. О. Остапчукshidlovska.v.o@gmail.comВ. О. Шідловськийshidlovskyvo@tdmu.edu.uaВ. В. Кравцівviktoriakravtsiv@gmail.com<p>Підвищений метаболізм при хворобі Грейвса супроводжується надмірним утворенням активних форм кисню в тканинах організму. За даними літератури, накопичення активних форм кисню спричиняє розвиток і прогресування окисного стресу, а активація оксидантних реакцій суттєво впливає на клінічний перебіг і результати лікування захворювання.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> — оцінити ефективність застосування антиоксидантів, зокрема вітамінів Е та С, у доопераційній підготовці пацієнтів із хворобою Грейвса.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> У дослідження було залучено 48 жінок віком від 21 до 43 років із хворобою Грейвса, тиреотоксикозом середньої тяжкості. Їх розподілили на дві групи: контрольну (n=21), яка отримувала тирозол як тиреостатичну терапію, та досліджувану (n=27), якій призначали тирозол у комбінації з препаратами вітамінів Е та С. Обстеження проводили на початку дослідження, через 1 та 2 міс від початку лікування. Вивчали зміни гормональної функції щитоподібної залози за показниками тиреотропного гормону та вільного тироксину, стан окисного стресу за рівнем малонового діальдегіду і загальної антиоксидантної здатності плазми.</p> <p><strong>Результати.</strong> Комбінація тиреостатиків (тирозолу) і антиоксидантів (вітамінів Е та С) при підготовці пацієнтів із хворобою Грейвса до хірургічного лікування порівняно із застосуванням лише тиреостатиків дає змогу якісніше та швидше досягти стану еутиреозу.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Доповнення тиреостатичної терапії пацієнтів із хворобою Грейвса антиоксидантами сприяє швидкому і виразнішому досягненню еутиреоїдного стану та підготовці до хірургічного лікування.</p>2023-12-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2023 Авториhttp://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/294419Тези науково-практичної конференції з міжнародною участю «Актуальні питання ендокринології та ендокринної хірургії»2023-12-24T14:24:33+02:00-- --endocr@i.ua2023-12-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2023 Авториhttp://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/294418Ювілей професора Віктора Олександровича Шідловського2023-12-24T14:22:31+02:00-- --endocr@i.ua2023-12-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2023 Авториhttp://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/294334Застосування комбінації локальних методів абляції в лікуванні доброякісних вузлів щитоподібної залози. Клінічний випадок2023-12-23T19:09:43+02:00О. А. Товкайdirector.tovkai@gmail.comВ. О. Паламарчукpaldoc@i.uaЄ. С. Козачукpaldoc@i.uaЛ. В. Стоцькаpaldoc@i.uaН. І. Белемецьpaldoc@i.ua<p>Технологічний прогрес у медичній галузі сприяв розробці та впровадженню в практичну тиреоїдологію малоінвазивних методів лікування як альтернативи оперативному втручанню. Основними малоінвазивними методами, які застосовують у лікуванні доброякісних вузлів щитоподібної залози (ДВЩЗ), є етанолова склеротерапія, радіочастотна абляція, лазерна інтерстиційна термотерапія, мікрохвильова абляція та ультразвук високої інтенсивності (HIFU). До переваг цих методів належать: стійке зменшення об’єму вузла (57—77% упродовж п’яти років), зменшення виявів компресійного синдрому, збереження функції щитоподібної залози і, як результат, поліпшення якості життя, низька частота ускладнень, відсутність потреби в загальному знеболюванні, можливість проведення в амбулаторних умовах, відсутність потреби в спеціальній підготовці, а також відсутність тимчасової втрати працездатності. Ефективність і безпечність малоінвазивних методик підтверджена численними експериментальними та клінічними дослідженнями, що дало змогу включити їх до Європейських стандартів ведення пацієнтів із ДВЩЗ.</p> <p>Відповідно до рекомендацій Європейської тиреоїдної асоціації етанолова склеротерапія 95% спиртом показана при кістозних утвореннях щитоподібної залози. Описано клінічний випадок успішного застосування комбінації етанолової склеротерапії та лазерної інтерстиційної термотерапії в лікуванні переважно солідного доброякісного вузла щитоподібної залози. Виконання лазерної інтерстиційної термотерапії після етанолової абляції дало змогу досягти стійкого позитивного терапевтичного ефекту, зокрема зменшення об’єму вузла на 94,6% (0,06 см<sup>3</sup>) порівняно з початковим (0,55 см<sup>3</sup>). Така комбінація малоінвазивних методів може бути ефективною та безпечною лікувальною опцією. Для отримання доказів ефективності комбінації хімічної та лазерної абляції переважно солідних або переважно кістозних ДВЩЗ слід провести дослідження на великій вибірці.</p>2023-12-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2023 Авториhttp://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/294413Клінічний випадок лікування загруднинного зоба великого розміру з використанням для діагностики та планування оперативного втручання індивідуально виготовлених пластикових прототипів за 3D-технологією2023-12-24T13:36:14+02:00О. І. Галузинськаdr_helga@ukr.netА. М. Кваченюкkvachenyuk1970@gmail.comВ. В. Морозmorozvladyslav2@gmail.com<p>Загруднинний зоб може довго залишатися недіагностованим аж до появи симптомів компресії. При оперативному втручанні важливе значення має розташування щитоподібної залози (ЩЗ) щодо суміжних органів, судин і нервів. Найпоширеніший спосіб візуалізації новоутворень ЩЗ — ультразвукове дослідження. Запропоновано новий метод дослідження для своєчасної діагностики новоутворень ЩЗ. Пацієнту з виявленим новоутворенням ЩЗ проводять променеве дослідження. Двовимірне зображення ЩЗ на комп’ютерній томограмі з використанням контрастної речовини аналізує лікар‑спеціаліст, який обирає площини найкращої візуалізації певного сегмента. Для побудови моделі використовують фронтальну, сагітальну, аксіальну площини, для цифрових даних — файли формату DICOM. За допомогою спеціальних програм файли формату DICOM переводять у формат STL, який є основним для адитивної технології тривимірного зображення та друку. Проводять експорт збереженого файла у форматі STL у програму Autdesk NetFab. Для переведення готової комп’ютерної 3D‑вимірної моделі на принтер використовують пошарове наплавлювання пластичного матеріалу для виготовлення моделі із застосуванням різних типів пластику та принтерів (fusing deposition modeling). Для твердого пластику PLA використовували принтер Flashforge guider II та програми Flash Print, для еластичного пластику Primalloy — принтер Klema з програмним забезпеченням Kura. Після формування та друку моделі оцінювали такі параметри органокомплексу ЩЗ, як розмір, форма, анатомічна будова та розташування щодо сусідніх органів. Розробляли персоніфікований спосіб оперативного втручання. Наведено опис клінічного випадку пацієнтки віком 66 років з лівобічним вузловим еутиреоїдним зобом ІІ ступеня та загруднинним розташуванням ЩЗ. Виконано КТ органів шиї з контрастуванням. За отриманими даними проведено 3D‑реконструкцію. На підставі отриманих даних та макета розроблено план оперативного втручання, змодельовано віртуально оперативне втручання до операції. Виконано лівобічну гемітиреоїдектомію з пухлиною. Під час ревізії регіональних метастазів не виявлено. Післяопераційний період без ускладнень. Голос збережений, акт ковтання не порушений. Додаткові методи лікування після операції не застосовували. Запропонований метод дає змогу отримати високоякісну 3D‑вимірну модель із кольоровим картуванням та виготовленням пластикового прототипу на доопераційному етапі та розробити техніку оперативного втручання на макеті.</p>2023-12-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2023 Авториhttp://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/294328Сучасний концепт участі тиреоїдних антигенів та цитокінів в імунопатогенезі автоімунного тиреоїдиту. Огляд літератури2023-12-23T18:17:35+02:00Ф. В. Гладкихfedir.hladkykh@gmail.com<p>Автоімунні захворювання (АІЗ) щитоподібної залози (ЩЗ) — це опосередковані Т‑клітинами органоспецифічні автоімунні розлади, що виникають внаслідок зміненої відповіді імунної системи та характеризуються порушенням толерантності імунної системи до тканини ЩЗ.</p> <p><strong>Мета роботи</strong> — узагальнити сучасні відомості про роль тиреоїдних антигенів і цитокінів в імунопатогенезі автоімунного тиреоїдиту.</p> <p>Пошук публікацій, у яких наведено відомості про імунопатогенез автоімунного тиреоїдиту, проведено у базах даних PubMed, Clinical Key Elsevier, Cochrane Library, eBook Business Collection та Google Scholar.</p> <p>Основними тиреоїдними антигенами, які можуть індукувати опосередковану антитілом відповідь, є рецептор тиреотропного гормону, тиреоглобулін і тиреоїдна пероксидаза. Описано також такі антигени, як пендрин та симпортер Na<sup>+</sup>/I<sup>–</sup>. Автоімунні реакції при АІЗ ЩЗ являють собою два протилежні патогенетичні процеси з різними клінічними виявами. При хворобі Грейвса активовані Т‑клітини CD4<sup>+</sup> спонукають В‑клітини виділяти тиреотропні імуноглобуліни проти рецептора тиреотропного гормону, що призводить до необмеженого вироблення гормонів ЩЗ і гіпертиреозу. При тиреоїдиті Хашимото самореактивні CD4<sup>+</sup>‑Т‑лімфоцити рекрутують В‑клітини та CD8<sup>+</sup>‑Т‑клітини у ЩЗ. Прогресування захворювання призводить до загибелі клітин ЩЗ і гіпотиреозу. Як автоантитіла, так і тиреоїдні специфічні цитотоксичні Т‑лімфоцити, вважають відповідальними за автоімунне виснаження тиреоцитів.</p> <p>Схильність до АІЗ ЩЗ визначається поєднанням імунного механізму, генетичних чинників, чинників довкілля та конституційних чинників. Усі форми тиреоїдного автоімунітету пов’язані з лімфоцитарним інфільтратом у ЩЗ. При АІЗ ЩЗ інфільтрація ЩЗ Th1/Th2, Th17 і T‑reg супроводжується утворенням низки цитокінів та хемокінів, які відіграють важливу роль у патогенезі як хвороби Грейвса, так і автоімунного тиреоїдиту.</p>2023-12-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2023 Авторhttp://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/294332Жіноча сексуальна дисфункція — мультидисциплінарна проблема розладів репродуктивного здоров’я жінок фертильного віку. Огляд літератури2023-12-23T18:51:19+02:00О. І. Крижановськаendocr@i.ua<p>Розглянуто питання впливу жіночої сексуальної дисфункції на репродуктивне здоров’я жінок. Проаналізовано вплив коморбідної патології на особливості стероїдного гомеостазу жіночого організму. Даних щодо поширеності жіночої сексуальної дисфункції у літературі мало. За оцінками, поширеність сексуальної дисфункції у жінок становить 43—90%. Дослідженнями встановлено, що гормональний дисбаланс, спричинений ендокринопатіями, синдромом полікістозних яєчників, ожирінням, метаболічними розладами, цукровим діабетом і деякими методами гормональної контрацепції, також пов’язаний із сексуальною дисфункцією в жінок, зокрема показано роль автоімунних захворювань щитоподібної залози в маніфестації клінічних виявів жіночої сексуальної дисфункції у фертильних жінок. Із можливих тригерів зниження рівня андрогенів у жінок розглянуто гіпергомоцистеїнемію. Патогенетичним підґрунтям вважають активацію оксидантного стресу, ендотеліальної дисфункції, зниження біодоступності оксиду азоту. Відзначено негативний вплив зазначених процесів на фолікулярний ріст і формування прозапального внутрішньофолікулярного тла з формуванням ендометріозу яєчників та блокуванням ароматазного ферменту гранульозної тканини. Порушення умов для правильного росту фолікула призводить до порушення менструальної функції та безпліддя в жінок з ендометріозом та жіночою сексуальною дисфункцією. Психологічні наслідки ендометріозу та жіночої сексуальної дисфункції, такі як депресія, тривожність, безсилля, почуття провини, погіршення міжособистісних стосунків, призводять до збільшення кількості розлучень серед молодих пар. З огляду на особливості формування сексуальної дисфункції в жінок репродуктивного віку та її поліморбідне тло, алгоритми обстеження та лікування мають бути персоніфікованими, а для подолання проблеми слід залучати мультидисциплінарну команду лікарів.</p>2023-12-29T00:00:00+02:00Авторське право (c) 2023 Автор