http://jcees.endocenter.kiev.ua/issue/feed Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery 2022-06-23T07:50:18+03:00 Ірина Совенко (Iryna Sovenko) vitapol3@gmail.com Open Journal Systems <table style="width: 547px;"> <tbody> <tr> <td valign="top" width="126px"><img src="http://jcees.endocenter.kiev.ua/public/journals/365/tovkay.jpg" width="116" height="155" /></td> <td valign="bottom"><strong> Головний редактор</strong> <br />Товкай Олександр Андрійович<br />директор Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України,<br />доктор медичних наук, професор,<br />Заслужений лікар України,<br />лікар-хірург вищої категорії, лікар-онколог</td> </tr> </tbody> </table> <p>Шановні читачі! <br />«Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery. Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія» – це провідний український спеціалізований науково-практичний журнал, що виходить у світ із 2002 року під егідою Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України. Журнал належить до Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів та індексується у низці міжнародних наукометричних баз. <br />У виданні публікуються оригінальні статті, огляди, лекції, зарубіжні та національні стандарти (консенсуси, клінічні настанови) із діагностики та лікування ендокринних захворювань, випадки з практики, актуальна інформація з міжнародних і вітчизняних наукових форумів. <br />Статті, надіслані до редакції журналу підлягають рецензуванню. <br />Запрошуємо до науково-інформаційної співпраці усіх фахівців зі сфери ендокринології та ендокринної хірургії, що сприятиме піднесенню загального фахового рівня і впровадженню у практику найновіших здобутків медичної науки.</p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> <p><strong><span style="font-weight: normal;"><strong><img src="http://jcees.endocenter.kiev.ua/public/site/images/lyubomyr87/ce-logo-2022-3organizations.jpg" alt="" width="543" height="100" /></strong></span></strong></p> <p><span style="font-weight: normal;">Під егідою Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація ендокринних хірургів»</span><strong><span style="font-weight: normal;"><strong><br />Статус видання:</strong> рецензований науковий спеціалізований медичний журнал. <br /><strong>Індекс УДК:</strong> 616.43/.45:616.379-008.64:617.5-08.<br /><strong>Рік заснування:</strong> 2002. <br /><strong>Державна реєстрація: </strong></span></strong><strong><span style="font-weight: normal;">свідоцтво КВ № 24251-14091ПР від 02.12.2019 р.<br /><strong>e-ISSN</strong> 2519-2582.<br /><strong>Print ISSN</strong> 1818-1384.<br /><strong>DOI:</strong> 10.24026/1818-1384.<br /></span></strong><strong><span style="font-weight: normal;"><strong>Рекомендація журналу як фахового медичного наукового видання:</strong> Наказ МОН України від 17.03.2020 № 409 (журнал внесено до Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора наук, кандидата наук та ступеня доктора філософії. Категорія "Б").<br /><strong>Журнал індексується в міжнародних наукометричних базах та каталогах: </strong>CrossRef, Vernadsky National Library of Ukraine, WorldCat®, Google Scholar, Наукова періодика України, Open AIRE, BASE, Universal Impact Factor, General Impact Factor, ICMJE, ResearchBib — Academic Recource Index, Citefactor, JOURNAL FACTOR, Directory of Open Access scholarly Resources, Directory of Research Journals Indexing, The Journals Impact Factor (JIF), Open Academic Journals Index (OAJI), Scientic Indexing Services (SIS), OUCI, Scilit, WorldCat.<br /><strong>Мова видання:</strong> українська, англійська. <br /><strong>Періодичність виходу:</strong> 4 рази на рік.<br /></span></strong><strong>Розповсюдження: </strong>безкоштовна адресна розсилка лікарям-ендокринологам, ендокринним хірургам (direct mail), науково-дослідним установам, вищим медичним навчальним закладам III-IV рівнів акредитації та закладам післядипломної освіти (профільні кафедри).<strong><br />Засновник: </strong>Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України.</p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> http://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/259728 Метаболічні наслідки розладів сну. Огляд літератури 2022-06-22T18:15:40+03:00 І. Ю. Романенко iryna.romanenko@gmail.com О. Е. Третяк iryna.romanenko@gmail.com <p>Епідеміологічні дослідження виявили зв’язок між розладами сну та несприятливими метаболічними наслідками, зокрема ожирінням, інсулінорезистентністю та цукровим діабетом 2&nbsp;типу у&nbsp;дорослих, підвищеним ризиком кардіометаболічних захворювань і&nbsp;смертності. До порушень сну, які призводять до зазначених захворювань, належать зміна тривалості сну, хронічне обмеження сну, надмірний сон, зміни архітектури сну, фрагментація сну, порушення циркадних ритмів (позмінна робота) та синдром обструктивного апное сну. Сон і&nbsp;циркадні ритми модулюють або контролюють щоденні фізіологічні патерни, що має важливе значення для нормального метаболічного здоров’я. Метаболічні процеси, зокрема толерантність до глюкози, змінюються протягом дня і&nbsp;ночі та на різних стадіях сну. Під час сну знижується утилізація глюкози мозком і&nbsp;активність симпатичної нервової системи та підвищується тонус блукаючого нерва. Показники поширення ожиріння та цукрового діабету 2&nbsp;типу зростають у&nbsp;всьому світі одночасно зі зростанням поширеності недосипання та порушень сну. Результати епідеміологічних і&nbsp;патофізіологічних досліджень, проведених у&nbsp;різних країнах серед різних соціально-економічних груп, підтверджують, що порушення сну підвищують ризик розвитку кардіометаболічних порушень, зокрема цукрового діабету 2&nbsp;типу. Існує взаємозв’язок між метаболічною дисфункцією і&nbsp;розладами сну. Дані сучасних досліджень свідчать, що сон є&nbsp;потенційно модифікованим чинником ризику кардіометаболічних захворювань та ожиріння. Слід провести додаткові клінічні дослідження для поліпшення розуміння механізмів, що лежать в&nbsp;основі метаболічних розладів, пов’язаних з&nbsp;порушеннями сну, та вивчити потенційну користь нормалізації сну в&nbsp;осіб із метаболічними порушеннями. Рекомендації щодо оптимізації та гігієни сну, лікування його порушень, поряд з&nbsp;достатньою фізичною активністю та повноцінним харчуванням, мають бути включені до профілактичних і&nbsp;терапевтичних стратегій підтримання метаболічного здоров’я.</p> 2022-06-16T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 http://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/259752 Стрес-індуковані зміни життєдіяльності організму. Огляд літератури 2022-06-23T07:04:16+03:00 Л. В. В’юницька ovmila@gmail.com Т. Ю. Юзвенко ovmila@gmail.com Т. І. Дашук ovmila@gmail.com В. І. Паньків ovmila@gmail.com <p>У сучасній науковій літературі наведено результати численних досліджень, на підставі яких установлено, що будь-яка стрeсогeнна ситуaцiя спричиняє комплeкс змін процeсiв життєдіяльності. Тривала взaємодiя людини зі стрeсорaми є&nbsp;етіологічним та патогенетичним чинником багатьох захворювань.<br>Проаналізовано вітчизняні та зарубіжні літературні джерела, в&nbsp;яких обговорюються питання відповіді організму на несприятливу дію, з&nbsp;використанням баз даних PubMed, Web of Science, Наукова періодика України, каталогів і&nbsp;фондів Національної наукової медичної бібліотеки України. Досліджено вплив стресу на розвиток багаторівневої реакції адаптації та її наслідки для людини.<br>Стресова реакція організму&nbsp;— це процеси, що відбуваються на клітинному, тканинному і&nbsp;системному рівнях, пов’язані з&nbsp;активацією медіаторів стрес-системи (адренокортикотропний гормон, глюкокортикоїди і&nbsp;катехоламіни). При помірному збільшенні секреції цих медіаторів мобілізується реакція-відповідь організму та відповідно адаптація. У&nbsp;разі хронічного стресу відбуваються зміни фізіологічних функцій усіх органів і&nbsp;систем з&nbsp;порушенням компенсаторних механізмів адаптації організму до стресу. За умов тривалого впливу стресора реакція організму із загального адаптаційного синдрому перетворюється на патогенетичний чинник. Доведено роль стресу як етіологічного та патогенетичного чинника виразкових уражень слизових оболонок шлунка і&nbsp;дванадцятипалої кишки. Не викликає сумніву, що тривалий стрес є&nbsp;чинником, що обтяжує перебіг багатьох захворювань (інфекційних, запальних, нервово-психічних). Тому вплив стресу на організм і&nbsp;його роль у&nbsp;виникненні різних форм патології є&nbsp;предметом дослідження неврологами, кардіологами, гастроентерологами, пульмонологами, ендокринологами, психіатрами, психологами тощо.<br>Фізіологічний сенс стрес-реакції полягає в&nbsp;екстреній мобілізації енергетичних і&nbsp;структурних ресурсів організму та умов для здійснення реакцій, спрямованих на підтримку гомеостазу в&nbsp;екстремальних ситуаціях.</p> 2022-06-16T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 http://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/259753 Нервово-психічне напруження та когнітивні порушення як складові стресорного стану у хворих на цукровий діабет 2 типу. Огляд літератури 2022-06-23T07:40:23+03:00 А. А. Шупрович angelaanat7070@gmail.com О. В. Зінич o.v.zinych@gmail.com <p>Огляд присвячено проблемі дисфункції нервової системи у&nbsp;пацієнтів з&nbsp;цукровим діабетом (ЦД) 2&nbsp;типу, виявами якої можуть бути нервово-психологічне напруження, когнітивні порушення та деменція, що негативно впливають як на метаболічні процеси, так і&nbsp;на якість життя людей. Причинами нейропсихологічних і&nbsp;нейрофізіологічних порушень є&nbsp;поступовий розвиток нейросудинних порушень, а&nbsp;також хронічне системне запалення, пов’язане з&nbsp;атеросклерозом та імунними порушеннями. Холінергічні механізми і&nbsp;гіперактивація симпато-адреналової та гіпоталамо-гіпофізарної системи спричиняють секрецію стресових гормонів, підвищення нервово-психічного напруження на тлі хронічного метаболічного стресу. Тому оцінка ступеня нервово-психічного напруження може бути корисною для характеристики стану нейропсихологічних і&nbsp;нейрофізіологічних процесів та визначення стратегії лікування хворих на ЦД 2&nbsp;типу. Дослідження нейропсихологічних показників у&nbsp;пацієнтів із ЦД 2&nbsp;типу продемонстрували, що це захворювання негативно впливає на нейрокогнітивні характеристики. Це пов’язано з&nbsp;основними патогенетичними механізмами (показниками інсулінорезистентності, маркерами запалення, атерогенезу та судинної дисфункції, змінами секреції стресових гормонів і&nbsp;нейромедіаторів). Цукровий діабет 2&nbsp;типу так само, як і&nbsp;старіння, може впливати на розвиток у&nbsp;пацієнтів відхилень нейропсихічних показників, що стосуються нервово-психічного напруження, пам’яті, здатності до концентрації та пізнання. Дослідження цього впливу і&nbsp;розробка методів моніторингу, профілактики та фармакотерапії зазначених порушень можуть бути корисними для поліпшення здоров’я осіб похилого віку, особливо хворих на ЦД 2&nbsp;типу. Сучасні протидіабетичні засоби можуть чинити протекторну дію щодо периферичної та центральної нервової системи завдяки цукрознижувальним ефектам. До механізмів нейропротекторного ефекту належать антиоксидантна і&nbsp;протизапальна дія, антиапоптотичний ефект, посилення диференціювання нейронів. Позитивний ефект також відзначають при використанні засобів корекції кишкової мікробіоти.</p> 2022-06-16T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 http://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/259754 Діабетогенна дія статинів — механізми та наслідки. Огляд літератури 2022-06-23T07:50:18+03:00 В. О. Сергієнко serhiyenkov@gmail.com О. О. Сергієнко serhiyenkoa@gmail.com <p>Протягом останніх 20 років результати первинної та вторинної профілактики серцево-судинних захворювань (ССЗ) у&nbsp;пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2&nbsp;типу, зазвичай за допомогою попередньо визначених підгрупових аналізів, постійно демонстрували незаперечні докази зниження відносного і&nbsp;абсолютного ризику ССЗ. Однак ентузіазм щодо застосування інгібіторів 3-гідроксил-3-метилглутарил-коферменту А (ГМГ-КоА)-редуктази значно зменшився в&nbsp;результаті спостереження за пацієнтами, у&nbsp;яких на тлі використання статинів приєднався ЦД.<br>Механізми, за допомогою яких статини можуть призвести до розвитку ЦД 2&nbsp;типу, не повністю з’ясовані. В&nbsp;ці процеси можуть бути залучені як цільові, так і&nbsp;позацільові ефекти, зокрема вплив на мевалонатний шлях, що супроводжується пригніченням декількох шляхів клітинного біосинтезу, активація процесів глюконеогенезу за рахунок посилення експресії генів ключових ферментів, порушення сигнальних шляхів інсуліну, зміни в&nbsp;циркулюючих вільних жирних кислотах, гормонах, функціонально-структурному стані β-клітин, дозріванні/диференціюванні адипоцитів. Додаткові механізми, наприклад, епігенетична регуляція, опосередкована специфічними мікроРНК (класом коротких некодуючих молекул РНК, що беруть участь у&nbsp;регуляції трансляції та деградації РНК), також задіяна у&nbsp;процесах зменшення секреції інсуліну.<br>Тривають дослідження, спрямовані на з’ясування статин-індукованих механізмів розвитку ЦД 2&nbsp;типу. Встановлено, що терапія інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, хоча і&nbsp;впливає на приєднання ЦД 2&nbsp;типу, однак сприяє зниженню приєднання і/або прогресування ССЗ. Тому прийом статинів слід продовжувати пацієнтам з&nbsp;високим або дуже високим ризиком ССЗ з&nbsp;метою досягнення цільових рівнів холестерину ліпопротеїнів низької густини. Перш ніж розпочати лікування слід оцінити ступінь ризику. В&nbsp;осіб з&nbsp;високим ризиком розвитку ЦД 2&nbsp;типу, які отримують статини, необхідно регулярно контролювати рівень HbA1c і&nbsp;глюкози в&nbsp;крові.</p> 2022-06-16T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 http://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/259711 Досвід хірургічного лікування пацієнтів дитячого віку з пухлинами надниркової залози (моноцентрове дослідження) 2022-06-22T14:28:22+03:00 О. А. Товкай director.tovkai@gmail.com В. В. Войтенко vvvoitenko@ukr.net В. О. Паламарчук paldoc@i.ua Н. О. Шаповал nadyne_@ukr.net А. О. Товкай director.tovkai@gmail.com <p><strong>Мета роботи</strong>&nbsp;— визначити та проаналізувати структуру патології надниркових залоз (НЗ) у&nbsp;пацієнтів дитячого віку, прооперованих в&nbsp;Українському науково-практичному центрі ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і&nbsp;тканин МОЗ України в&nbsp;2009 — 2020 рр.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Проведено ретроспективне дослідження. Опрацьовано дані 24 пацієнтів дитячого віку з&nbsp;новоутворенням НЗ (вік, стать, анамнез захворювання, клінічна картина, попередній діагноз, методи діагностики, гормональне тло, рентгенологічні характеристики пухлин, хірургічний метод лікування, патоморфологічні ознаки пухлин). Період спостереження&nbsp;— 2 — 11 років, у&nbsp;середньому&nbsp;— 3 — 5 років.</p> <p><strong>Результати.</strong> Загалом виконано 980 операцій з&nbsp;приводу патології НЗ, у&nbsp;дітей&nbsp;— 24&nbsp;(2,4 %). Вікова група&nbsp;— 5 — 17 років, середній вік&nbsp;— 12,2 року. Хлопчиків&nbsp;— 8&nbsp;(33,3 %), дівчаток&nbsp;— 16&nbsp;(66,7 %). Тривалість захворювання&nbsp;— 1 — 97 міс, у&nbsp;середньому&nbsp;— 13,2 міс. Основні скарги: збільшення маси тіла, підвищення артеріального тиску, гірсутизм, порушення статевого дозрівання, болі в&nbsp;черевній порожнині. Злоякісні пухлини: адренокортикальний рак&nbsp;— 12,5 %, гангліо­нейробластома&nbsp;— 12,5 %, феохромобластома&nbsp;— 4,2 % (усього&nbsp;— 29,1 %). Пухлин з&nbsp;коркового шару було 25,0 %, з&nbsp;мозкового шару&nbsp;— 12,6 %. Частка інших утворень&nbsp;— 33,3 %. Проаналізовано віддалені результати. В&nbsp;6 випадках (період спостереження&nbsp;— до 10 років) був відсутній рецидив захворювання. Додаткове лікування у&nbsp;вигляді променевої та поліхіміотерапії не проводили. Лапароскопічно прооперовано 79,1 % пацієнтів, у&nbsp;решти проведено люмботомію з&nbsp;адреналектомією. Відзначено тенденцію до більшого розміру злоякісних пухлин (4 — 17 см, у&nbsp;середньому&nbsp;— 8,0 см) порівняно з&nbsp;доброякісними (1 — 11 см, у&nbsp;середньому&nbsp;— 4,3 см). У&nbsp;58,0 % випадків пухлини не мали гормональної активності. Для профілактики розвитку надниркової недостатності визначали рівень кортизолу в&nbsp;крові на 3 — 5-й день після операції. Призначення замісної терапії потребували 29,0 % пацієнтів. Описано два випадки пухлин наднирників у&nbsp;дітей однієї біологічної родини.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Частота новоутворень НЗ у&nbsp;дітей у&nbsp;структурі операцій з&nbsp;приводу патології НЗ становила 2,4 %. На частку злоякісних новоутворень НЗ у&nbsp;дітей припадало 29,1 %. Злоякісні пухлини НЗ не мають чіткої кореляції з&nbsp;віком. Наявність клінічних виявів, пов’язаних з&nbsp;гормональною активністю, дає змогу запідозрити новоутворення НЗ. У&nbsp;42,0 % випадків&nbsp;— це гормонально активні пухлини. Однак відсутність змін не заперечує можливості пухлинного процесу. У&nbsp;25,0 % обстежених хвороба перебігала без клінічних виявів.</p> 2022-06-16T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 http://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/259712 Асоціативні зв’язки між ожирінням і ступенем забезпеченості вітаміном D як чинником ризику первинного гіперпаратиреозу 2022-06-22T14:58:14+03:00 О. А. Гончарова oagoncharova18@gmail.com В. М. Дубовик oagoncharova18@gmail.com <p>Установлено наявність і&nbsp;механізми асоціативних зв’язків між дефіцитом вітаміну&nbsp;D і первинним гіперпаратиреозом. На рівень 25(ОН)D впливають кліматичні умови та наявність ожиріння.</p> <p><strong>Мета роботи</strong>&nbsp;— встановити забезпеченість вітаміном&nbsp;D хворих на ендокринну патологію з&nbsp;урахуванням клімату України та оцінити вплив ожиріння на рівень вітаміну&nbsp;D і розвиток гіперкальціємії як ознаки первинного гіперпаратиреозу.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> У&nbsp;145 хворих (28 чоловіків та 117 жінок), які перебували у&nbsp;клініці Інституту проблем ендокринної патології імені В. Я. Данилевського НАМН України з&nbsp;приводу різної ендокринної патології, досліджено індекс маси тіла та рівень кальцію і&nbsp;вітаміну&nbsp;D у сироватці крові. Проаналізовано частоту недостатності та дефіциту вітаміну&nbsp;D, а&nbsp;також гіперкальціємії у&nbsp;групах з&nbsp;ожирінням та без нього.</p> <p><strong>Результати.</strong> Частка хворих з&nbsp;ожирінням у&nbsp;загальній вибірці становила 33,8 %, серед чоловіків&nbsp;— 28,57 %, серед жінок&nbsp;— 35,04 % (p &lt; 0,05). Рівень кальцію в&nbsp;крові становив у&nbsp;середньому (2,39 ± 0,02) ммоль/л. Гіперкальціємію діагностовано у&nbsp;16,55 % пацієнтів, ожиріння&nbsp;— у&nbsp;33,49 %. На тлі ожиріння рівень кальцію становив у&nbsp;середньому (2,42 ± 0,02) ммоль/л, а&nbsp;в осіб з&nbsp;нормальною масою тіла&nbsp;— (2,38 ± 0,02) ммоль/л (p &gt; 0,05). Середній рівень вітаміну&nbsp;D у крові у&nbsp;загальній вибірці становив (22,95 ± 0,73) мг/мл і&nbsp;був статистично значущо нижчим в&nbsp;осіб з&nbsp;ожирінням порівняно з&nbsp;пацієнтами з&nbsp;нормальною масою тіла (відповідно (20,95 ± 1,39) та (24,09 ± 0,81) мг/мл, p &lt; 0,05). Аналіз розподілу хворих залежно від ступеня забезпеченості вітаміном&nbsp;D виявив, що в&nbsp;когорті зі зниженою забезпеченістю вітаміном&nbsp;D та наявністю ожиріння кількість осіб з&nbsp;дефіцитом вітаміну&nbsp;D (20 — 29 нг/мл) була у 1,5&nbsp;разу більшою, ніж у&nbsp;групі без ожиріння.</p> <p><strong>Висновки.</strong> У&nbsp;кліматичних умовах України у&nbsp;хворих з&nbsp;ендокринною патологією середній рівень забезпеченості вітаміном&nbsp;D відповідав його недостатності ((22,95 ± 0,73) нг/мл). Наявність ожиріння у&nbsp;хворих з&nbsp;ендокринною патологією асоціювалася зі статистично значущо нижчою забезпеченістю вітаміном&nbsp;D і збільшенням у 1,5 разу кількості осіб з&nbsp;дефіцитом вітаміну&nbsp;D (&lt; 20 нг/мл). У&nbsp;хворих на ендокринну патологію поєднання ожиріння і&nbsp;дефіциту вітаміну&nbsp;D слід розглядати як чинник ризику первинного гіперпаратиреозу. Такі хворі потребують регулярного контролю рівня кальцію в&nbsp;крові та паратгормону, а&nbsp;також медикаментозної підтримки для адекватного забезпечення вітаміном&nbsp;D.</p> 2022-06-16T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 http://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/259717 Важливість глікемічного контролю при неалкогольній жировій хворобі печінки 2022-06-22T15:20:17+03:00 С. М. Ткач tkachsergio@yahoo.com В. І. Паньків tkachsergio@yahoo.com А. Е. Дорофєєв tkachsergio@yahoo.com В. С. Юзвенко tkachsergio@yahoo.com <p>Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) охоплює спектр уражень печінки різного ступеня тяжкості&nbsp;— від ізольованого стеатозу до неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) з&nbsp;фіброзом або без нього, цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми. За поширенням НАЖХП набула масштабу пандемії. Її діагностують у&nbsp;близько 25 % світової популяції. Близько 60 % пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2&nbsp;типу мають НАЖХП. Цукровий діабет 2&nbsp;типу також розглядають як чинник ризику розвитку НАЖХП/НАСГ. Він є&nbsp;важливим предиктором розвитку та прогресування фіброзу, гепатоцелюлярної карциноми та пов’язаної з&nbsp;ними смертності. Попри чіткий зв’язок між НАЖХП та ЦД 2&nbsp;типу, мало зрозуміло, як контроль глікемії впливає на тяжкість і&nbsp;пов’язаний ризик прогресування НАЖХП і&nbsp;НАСГ.</p> <p><strong>Мета роботи</strong>&nbsp;— вивчити зв’язок між глікемічним контролем (за середнім рівнем гемоглобіну A1c (HbA1c)) та розвитком і&nbsp;виразністю неалкогольної жирової хвороби печінки та фіброзу печінки.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Обстежено 113 пацієнтів, які відповідали наступним критеріям: вік ≥18 років, діагноз НАЖХП/НАСГ, підтверджений за допомогою мультимодального ультразвукового дослідження (УЗД) та/або стійкого підвищення рівня трансаміназ при двох вимірюваннях та більше, принаймні одне задокументоване значення HbA1c протягом 90 днів до встановлення клінічного діагнозу НАЖХП/НАСГ. Усім хворим проведено клініко-анамнестичне, загальноклінічне та біохімічне дослідження з&nbsp;визначенням показників печінкових проб і&nbsp;ліпідного спектру, рівня HbA1c та глюкози натще, мультимодальне УЗД з&nbsp;визначенням стеатозу (стеатометрія) і&nbsp;фіброзу (еластографія) печінки. Залежно від середнього рівня HbA1c до встановлення діагнозу НАЖХП/НАСГ виділено три підгрупи&nbsp;— з&nbsp;добрим, помірним та поганим глікемічним контролем (середні значення HbA1c становили відповідно 6,5, 7,6 і&nbsp;10,0 %).</p> <p><strong>Результати.</strong> У&nbsp;більшості хворих зі встановленим НАСГ (76,9 %) попередній глікемічний контроль був помірним (57,7 %) або поганим (19,2 %). У&nbsp;більшості хворих (62,3 %) з&nbsp;добрим глікемічним контролем визначено простий стеатоз, а&nbsp;НАСГ за клініко-біохімічними критеріями не підтверджувався. Показники аланінамінотрансферази, лужної фосфатази і&nbsp;тригліцеридів у&nbsp;хворих з&nbsp;добрим глікемічним контролем не перевищували нормальних значень. Фіброз печінки (F1—F4) зареєстровано у&nbsp;20 % пацієнтів з&nbsp;добрим глікемічним контролем, тоді як при помірному та поганому глікемічному контролі&nbsp;— у&nbsp;більшості хворих (80 %, р &lt; 0,001). Виразний фіброз печінки (F3—F4) діагностували лише у&nbsp;хворих із помірним та поганим глікемічним контролем.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Поганий глікемічний контроль, визначений за рівнем HbA1c, можна розглядати як потенційний модифікуючий чинник ризику прогресування НАЖХП/НАСГ.</p> 2022-06-16T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 http://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/259722 Вплив андрогенного дефіциту на структуру ендометрію у жінок репродуктивного віку 2022-06-22T15:54:22+03:00 Л. В. Дем’яненко semeniukliudmyla1@gmail.com Л. М. Семенюк semeniukliudmyla1@gmail.com Т. Ю. Юзвенко semeniukliudmyla1@gmail.com Л. С. Чернуха semeniukliudmyla1@gmail.com <p><strong>Мета роботи</strong>&nbsp;— виявити особливості гістологічної структури ендометрію у&nbsp;жінок репродуктивного віку з&nbsp;гіпоандрогенізмом та оптимізувати терапевтичну тактику на преконцептивному етапі.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Під час обстеження пацієнток з&nbsp;дефіцитом андрогенів виявлено 48 жінок з&nbsp;гіпоплазією ендометрію за ультразвуковими маркерами. Після обстеження на СD 138 і&nbsp;виявлення хронічного ендометриту з&nbsp;дослідження вилучено 9&nbsp;пацієнток. Проведено імуногістохімічне дослідження на експресію рецепторів до естрогенів, прогестерону і&nbsp;андрогенів. За його результатами пацієнток розподілили на дві групи: перша група (n = 24) з&nbsp;високим рівнем експресії рецепторів до андрогенів, друга група (n = 15) з&nbsp;низьким рівнем. Обом групам проведено гормональну терапію протягом 3 міс: естрадіолу валерат у&nbsp;дозі 1 г/добу в&nbsp;безперервному режимі та 200 мг мікронізованого прогестерону з&nbsp;16-го до 25-го дня менструального циклу. Пацієнтки першої групи отримували додатково дегідроепіандростерон у&nbsp;дозі 25 мг/добу безперервно у&nbsp;вигляді спрею сублінгвального.</p> <p><strong>Результати.</strong> За даними ультразвукового дослідження в&nbsp;першій групі ендометрій відповідав нормальним показникам як під час лікування, так і&nbsp;через 1 та 3&nbsp;міс після припинення лікування. Ендометрій жінок другої групи демонстрував позитивні зміни під час лікування (контроль через 1 та 3&nbsp;міс терапії) і&nbsp;відсутність цих ефектів після припинення гормональної терапії, що збігалося з&nbsp;відновленням міжменструальної кровотечі.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Оптимізація гравідарної трансформації ендометрію жінок із біохімічно діагностованою гіпоандрогенією та безпліддям потребує вивчення рецепторного потенціалу ендометрію. Установлення при імуногістохімічному дослідженні ендометрію високого рівня експресії андрогенових рецепторів є&nbsp;показанням до використання спрейних форм дегідроепіандростендіолу під час прегравідарної підготовки. Поєднання естроген-гестагенової терапії і&nbsp;андрогенів позитивно впливає на гестаційний потенціал ендометрію у&nbsp;жінок репродуктивного віку з&nbsp;недостатністю андрогенів.</p> 2022-06-16T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 http://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/259726 Дослідження голосу у пацієнтів з післяопераційним порушенням моторики гортані в хірургії щитоподібної залози 2022-06-22T18:03:14+03:00 О. М. Науменко naumenko16@ukr.net М. В. Тарасенко maksim19t@gmail.com С. В. Земсков szemskov@yahoo.com <p><strong>Мета роботи</strong>&nbsp;— проаналізувати відновлення голосової функції та особливості ларингоскопічної картини у&nbsp;хворих з&nbsp;парезами і&nbsp;паралічами гортані після операції на щитоподібній залозі.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Проведено проспективне одноцентрове дослідження результатів обстеження 132 хворих з&nbsp;порушенням моторики гортані після операцій на ЩЗ віком від 18 до 70 років (середній вік&nbsp;— (41,5 ± 1,4) року. Чоловіків було 27&nbsp;(20,5 %), жінок&nbsp;— 105&nbsp;(79,5 %). Діагностику порушень рухливості гортані та якості голосу проводив лікар-оториноларинголог за допомогою непрямої ларингоскопії, відеоларингоскопії, спектрального аналізу голосу за показниками час максимальної фонації, частота основного тону, співвідношення гармоніка/шум, Jitter, Shimmer та опитувальника суб’єктивної самооцінки якості голосу Voice Handicap Index-30 (VHI — 30), модифікована версія за B. Jacobcon.</p> <p><strong>Результати.</strong> Відновлення рухливості голосових складок (парез гортані) відзначено у&nbsp;123&nbsp;(93,2 %) пацієнтів протягом 6&nbsp;міс після операції на щитоподібній залозі. У&nbsp;9&nbsp;(6,8 %) осіб моторика гортані не відновилася (параліч гортані) протягом року після операції. При оцінці голосу у&nbsp;пацієнтів з&nbsp;парезами гортані через 6&nbsp;міс та з&nbsp;паралічами гортані через 12&nbsp;міс показники акустичного аналізу голосу статистично значущо поліпшилися в&nbsp;обох групах порівняно з&nbsp;раннім післяопераційним періодом, особливо у&nbsp;пацієнтів з&nbsp;парезами гортані, але статистично значущо відрізнялись від доопераційних.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Метод спектрального аналізу голосу має велику діагностичну цінність, дає змогу об’єктивізувати ступінь голосових порушень після операції на щитоподібній залозі та проводити моніторинг під час лікування і&nbsp;реабілітації. При відновленні моторики гортані показники голосу відновлюються не завжди в&nbsp;повному обсязі, що свідчить про наявність відповідних скарг та потребує подальшого спостереження і&nbsp;призначення відповідного лікування.</p> 2022-06-16T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022