Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery

Удосконалення методики інтегрованого навчання як необхідної складової навчального процесу в системі медичної освіти

В. Л. Васюк — 2025-06-30

В умовах воєнного стану в Україні змінюються традиційні методи викладання у вищих медичних навчальних закладах. Актуальним є впровадження нових форм і засобів навчання, які дають змогу зберегти високу якість освітнього процесу при підготовці лікарів.

Мета роботи — розглянути основні напрями вдосконалення методики інтегрованого навчання у вищих медичних навчальних закладах, зокрема впровадження проблемно-орієнтованого навчання, міждисциплінарного підходу та інформаційних технологій.

Методи та результати. Методологія дослідження ґрунтується на теоретичному аналізі сучасного досвіду впровадження інтегрованих підходів у медичну освіту, публікацій за останні 5—10 років і практики Буковинського державного медичного університету. Важливість харчування в розвитку хвороби та в одужанні є одним із найважливіших принципів біології людини та оптимального здоров’я. Однак роль харчування в охороні здоров’я недостатня зокрема внаслідок зниження уваги до цієї проблеми під час навчання у вищих медичних навчальних закладах і особливо в післядипломній медичній підготовці. Основна увага під час навчання в галузі харчування часто зосереджена на біохімічній природі дефіциту поживних речовин, обмежуючи вплив комплексної медичної допомоги разом із харчуванням та способом життя на стан громадського здоров’я. Тому поліпшення освіти лікарів у галузі харчування має бути невідкладним пріоритетом.

Висновки. Сучасні прогресивні підходи до методики інтегрованого навчання спрямовані на створення більш гнучкого, адаптивного та ефективного освітнього процесу. Впровадження міждисциплінарної інтеграції, розробка технології навчання, формування готовності до професійної комунікації та оцінка результатів навчання дадуть змогу підвищити якість підготовки фахівців і адаптувати їх до вимог сучасного ринку праці.

Активність фолатного циклу та метаболізм нейромедіаторів у патогенезі нейропсихічних порушень. Огляд літератури. Частина 1

А. А. Шупрович — 2025-06-30

Унаслідок психологічного стресу через війну, якого нині зазнає населення України, у чутливих осіб можуть виникати психосоматичні захворювання. Для ефективного лікування та профілактики важливе значення має розуміння нейропсихологічних і молекулярних механізмів їх розвитку. Нейропсихологічні порушення пов’язані зі змінами метаболізму нейромедіаторів, які можуть виявлятися різноманітними психокогнітивними розладами. Зміна балансу нейромедіаторів, таких як серотонін, дофамін тощо, може впливати на пам’ять, увагу, настрій, емоційну регуляцію та інші важливі функції мозку. Індивідуальні особливості нервово-психічного напруження виявляються в унікальних реакціях людини на стресові ситуації та залежать як від психосоціальних чинників, так і від генетичних особливостей. Сукупність ознак, сформованих на основі успадкованого генотипу під впливом зовнішніх чинників, що зумовлюють стійкі епігенетичні модифікації експресії генів, визначають кінцевий фенотип організму. В огляді описано ключові епігенетичні механізми, що регулюють нейрогормональну систему. Процеси, залежні від переносу монокарбонових груп (реакцій переметилювання) у фолатному циклі, відіграють ключову роль у синтезі важливого нейромедіатора — серотоніну, який має вирішальне значення в регуляції настрою та неврологічного здоров’я. Порушення метаболізму гомоцистеїну, пов’язане зі змінами первинної структури та/або експресії генів фолатного циклу, є важливим аспектом розвитку нейросудинних уражень і психоемоційних порушень. Розглянуто серотоніновий шлях метаболізму амінокислоти триптофану з утворенням нейромедіатора серотоніну, а також кінуреніновий шлях. Останній продукує низку життєво важливих біологічно активних метаболітів, зокрема NAD+ — ключового коферменту в багатьох біохімічних процесах, особливо з виробництва енергії. Активність кінуренінового шляху в нейромодуляції корелює зі станом хвороби або когнітивною функцією при неврологічних та психіатричних розладах. Останнім часом зростає увага дослідників до вивчення метаболічних циклів, які відіграють ключову роль у розвитку різних патологічних станів і захворювань, зокрема кардіометаболічних, судинних та імунних порушень, цукрового діабету, запальних станів, нейродегенеративних і нервово-психічних розладів.

Рак прищитоподібної залози: паратгормон як предиктор злоякісності

О. А. Товкай — 2025-06-30

Клінічні вияви раку прищитоподібних залоз (РПЗ) різноманітні та можуть маскувати інші захворювання. Класичними симптомами первинного гіперпаратиреозу (ПГП) лишаються значні підвищення рівня кальцію та паратгормону (ПГ) у крові. Нині жоден лабораторний тест не діагностує РПЗ у доопераційний період. Клінічна картина разом зі значно підвищеним рівнем ПГ і кальцію дає змогу запідозрити РПЗ у пацієнта з ПГП.

Мета — оцінити діагностичну цінність паратгормону як предиктора злоякісного ураження паращитоподібних залоз.

Матеріали та методи. Проаналізовано дані доопераційного та післяопераційного обстеження 216 пацієнтів із ПГП. У всіх пацієнтів до операції виявлено підвищені рівні ПГ та іонізованого кальцію (Ca²⁺). Усім пацієнтам виконана паратиреоїдектомія. За результатами післяопераційної патогістології пацієнтів розподілили на дві групи: основну групу (n=28) — пацієнти з ПГП та післяопераційно підтвердженим діагнозом РПЗ; група порівняння (n=188) — пацієнти з ПГП і аденомою паращитоподібної залози. Первинною кінцевою точкою дослідження було визначення й аналіз можливості використання доопераційного рівня ПГ як предиктора злоякісних процесів. Вторинні кінцеві точки — виявлення кореляції між розміром пухлини, масою пухлини та лабораторними показниками, зокрема рівнем ПГ та Ca²⁺ при доброякісних і злоякісних ураженнях паращитоподібних залоз, зокрема при рідкісних формах РПЗ.

Результати. Виявлено статистично значущу різницю за доопераційними рівнями ПТГ та Ca²⁺ між досліджуваними групами (p<0,001). ROC-аналіз показав, що обидва показники можуть бути використані як предиктори наявності злоякісної пухлини. Однак доопераційний рівень ПГ є значно ефективнішим. Чутливість ПГ щодо діагностики РПЗ становила 0,964, а специфічність — 0,888. Нижній поріг відсікання ПГ — 280,8 пг/мл. Для Ca²⁺ чутливість щодо діагностики РПЗ становила 0,857, специфічність — 0,878. Статистично значущих кореляцій між розміром і масою пухлини та лабораторними показниками не виявлено.

Висновки. Статистично кореляції між паратгормоном, іонізованим кальцієм та розміром і масою пухлини не виявлено. У більшості пацієнтів з доброякісними аденомами паращитоподібних залоз (70%) значення ПТГ <280 пг/мл можна вважати «безпечними». Рівень ПГ ≥ 280 пг/мл свідчить про потенційну наявність світлоклітинного РПЗ. Поріг відсікання ПГ ≥502 пг/мл потенційно відповідає наявності паратиреоїдної карциноми з класичною гістологічною структурою, після якого її частота становить 78%. Хірургічний підхід у випадках ПГ ≥502 пг/мл слід планувати за принципами онкологічної хірургії. Визначення предикторів розвитку РПЗ потребує подальшого вивчення.

Автоімунні захворювання щитоподібної залози та їхній вплив на сексуальну та репродуктивну функцію молодих жінок

Л. М. Семенюк — 2025-06-30

Серед захворювань, які негативно впливають на яєчниковий фолікулогенез автоімунні захворювання (АІЗ) щитоподібної залози (ЩЗ) відіграють провідну роль.

Мета роботи: визначити зв’язок між особливостями гормонального тла та ознаками жіночої сексуальної дисфункції (ЖСД) у жінок із АІЗ ЩЗ для прогнозування успішності майбутньої гестації та формування передчасної яєчникової недостатності.

Матеріали та методи. Дизайн дослідження — проспективне дослідження, в яке було залучено 30 жінок репродуктивного віку (основна група) із АІЗ ЩЗ та 30 здорових жінок репродуктивного віку (контрольна група). Вивчали рівень стероїдних та пептидних гормонів, домени ЖСД і овуляторність менструального циклу протягом 9-місячної терапії. Наявність ЖСД визначали за допомогою опитувальника з підрахунком балів на онлайн-калькуляторі. Лікування передбачало використання комплексу рослинних засобів, рекомендованих при гіпоандрогенній дисфункції яєчників. Статистичний аналіз виконували за допомогою пакета статистичних програм SPSS 25.0 (StatSoft Inc., США).

Результати. Усі жінки основної групи мали до початку терапії поєднання ознак ЖСД з ановуляцією на тлі клінічно значущих показників антитіл до тиреопероксидази. Установлено кореляційні зв’язки: статистично значущий зв’язок між бажанням та 17-оксипрогестероном, між збудженням і прогестероном, між оргазмом і антитілами до тиреопероксидази, тиреотропним гормоном (ТТГ), прогестероном, між болем і гомоцистеїном, ТТГ, між індексом жіночої статевої функції (FSFI) та ТТГ, між оргазмом та вітаміном D, між антимюллеровим гормоном і задоволенням, болем, FSFI (p<0,05). По закінченні 9-місячної терапії у 60,0% (n=18) пацієнтів основної групи зберігалася недостатність дегідроепіандростерону сульфату, що свідчить про ймовірність формування у них у найближчому майбутньому передчасної яєчникової недостатності. Моніторинг овуляції за даними ультразвукової фолікулометрії в цій групі виявив негативний прогноз щодо природної вагітності у 16 (53,3%) обстежених.

Висновки. Ознайомленість лікарів суміжних спеціальностей з проблемою автоімунної патології щитоподібної залози та її наслідками для сексуального та репродуктивного здоров’я жінок може покращити їх обізнаність щодо індивідуалізованого прогнозу вагітності. Планування вагітності у жінок із АІЗЩЗ з акцентом на їх вік та величину титрів антитіл до щитоподібної залози. Визначення репродуктивного стероїдогенезу поряд із обстеженням тиреоїдної панелі. При низьких показниках ДГЕА-С – показання до обстеження функції надниркових залоз.

Роль генетичної діагностики при злоякісних новоутвореннях щитоподібної залози в дітей

Є. В. Глоба — 2025-06-30

Мета даного дослідження, проведеного вперше в Україні, — вивчити генетичні причини спадковиого раку щитоподібної залози (РЩЗ) у дітей, проаналізувати гендерний і віковий розподіл, оцінити сімейний анамнез, особливості доопераційного та післяопераційного перебігу, наявність пізніх ускладнень, рецидивів/персистенції захворювання, а також провести обстеження та генетичне консультування членів родини.

Матеріали та методи. Проведено ретроспективне когортне дослідження 456 дітей (віком ≤18 років), яким виконано операції на щитоподібній залозі в Центрі в 2013—2022 рр. За результатами клініко-лабораторних даних і патогістологічного дослідження пацієнтів розподілили на три групи: РЩЗ (n=241, 52,8%), вузловий зоб (n=151, 33,1%) і дифузно-токсичний зоб (n=64, 14,1%). Також виділено дві групи зі спадковим РЩЗ (група з медулярною карциномою (МК) та/або мутацією RET (n=9), та група із спадковим анамнезом папілярної карциноми (n=8)), в яких вивчали генетичну причину захворювання (використовуючи таргетне секвенування наступного покоління (tNGS multi-cancer panel), повноекзомне секвенування (WES) і ДНК-дослідження пухлини щитоподібної залози на предмет мутації в гені BRAF V600E), гендерний і віковий розподіл, сімейний анамнез, особливості доопераційного та післяопераційного перебігу, патогістологічний висновок, наявність ранніх та пізніх ускладнень (гіпопаратиреоз, параліч МГ), рецидивів/персистенції захворювання.

Результати. Серед всіх пацієнтів із РЩЗ медулярний рак виявлений у 3,3%. У групі з МК та/або мутацією RET середній вік прооперованих дітей на момент операції становив 11,8 [7; 15] року. Серед пацієнтів переважали дівчатка (55,5%). Жоден пацієнт не мав автоімунного тиреоїдиту. Середній рівень кальцитоніну до оперативного втручання становив 285,1 [34,7; 1071] пг/мл. Генетичне обстеження в цій групі проведене 77,7% пацієнтам, мутації високого і найвищого ризику виявлені в 71,4% (у 57,0 та 14,3% відповідно). Установлена кореляція генотип — патогістологічний висновок. В одного пацієнта розвинувся ранній стійкий післяопераційний гіпопаратиреоз (що потребувало призначення препаратів кальцію та вітаміну D), ще в одного пацієнта виник рецидив через 72 міс спостереження. Серед усіх прооперованих дітей із диференційованою тиреоїдною карциномою (ДТК) про сімейний анамнез РЩЗ принаймні першої лінії спорідненості повідомили 3,4% пацієнтів. Середній вік на момент операції в цій групі становив 14,1 [12; 16] року. Серед пацієнтів переважали дівчатка (62,5%). Еутиреоз до операції мали 75,0% дітей, автоімунний тиреоїдит — 37,5%. Генетична діагностика (tNGS multi-cancer panel) проведена одному пацієнту, виявлена патогенна мутація СHEK2 c.470T >C (p.Ile157Thr) із низькою пенетрантністю. Генетичне обстеження тканини щитоподібної залози на предмет мутації в гені BRAF V600E виконане в одного пацієнта (результат позитивний). У цій групі фолікулярний варіант папілярної карциноми виявлений у 50,0% пацієнтів, мультифокальна первинна пухлина — у 68,8%.

Висновки. У нашому дослідженні у випадку МК вік первинного звернення, генетичної діагностики та, відповідно, оперативного втручання був значно пізнішим порівняно з даними інших авторів, що обґрунтовує необхідність підвищення інформованості лікарів щодо вчасної генетичної діагностики МК і проведення медико-генетичної консультації всім членам родини. У групі спадкової ДТК патогістологічно мультифокальність підтверджена в 62,5% випадків, що узгоджується з даними інших дослідників та є підставою для рекомендації хірургам ураховувати сімейний анамнез ДТК при прийнятті рішення щодо обсягу оперативного втручання.

Синдром обструктивного апное сну в осіб з інсулінорезистентністю та його зв’язок із рівнем вітаміну D

В. С. Юзвенко — 2025-06-30

Обструктивне апное сну (ОАС) — це поширене порушення дихання під час сну, яке характеризується обструкцією верхніх дихальних шляхів, що призводить до гіпоксемії, гіперкапнії, депривації сну та підвищує серцево-судинний ризик. Попри високу поширеність і значний негативний вплив ОАС на здоров’я, його основні патофізіологічні аспекти вивчено недостатньо. Нещодавні дослідження виявили високу частоту дефіциту вітаміну D серед пацієнтів із ОАС, який часто виникає незалежно від географічного розташування.

Мета роботи — установити рівень забезпечення вітаміном D у пацієнтів зі різним ступенем тяжкості синдрому обструктивного апное сну.

Матеріали та методи. У період із 2023 до 2025 р. у ДНП «Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України» проведено дослідження кардіореспіраторного моніторингу в 69 пацієнтів, які мали характерні скарги та чинники ризику синдрому ОАС. Визначали рівень 25(OH)D у сироватці крові, параметри сну (кардіореспіраторний моніторинг), антропометричні дані, проводили анкетування. Рівень вітаміну D у сироватці крові оцінювали шляхом вимірювання концентрації 25(OH)D. Статистичну обробку виконували з використанням ANOVA (аналіз варіації) для перевірки рівності дисперсій і t-критерію Стьюдента для порівняння середніх значень.

Результати. Статистичний аналіз (критерії χ² Пірсона) не виявив значущих відмінностей між групами пацієнтів із різним ступенем тяжкості синдрому ОАС та частотою змін рівня вітаміну D (p=0,695). Не встановлено статистично значущої різниці між середніми значеннями рівня вітаміну D у пацієнтів із різним ступенем тяжкості синдрому ОАС (критерій Краскела-Воліса, р=356). При проведенні кореляційного аналізу (критерій Пірсона) не виявлено статистично значущого зв’язку між значеннями вітаміну D та індексом маси тіла в пацієнтів із легким ступенем синдрому ОАС (r=–0,32; p=0,5). Не встановлено кореляції між зазначеними показниками в пацієнтів із середнім і тяжким ступенем синдрому ОАС.

Висновки. Порівняння частоти змін рівня вітаміну D залежно від ступеня тяжкості ожиріння в пацієнтів із різним ступенем синдрому ОАС не виявило статистично значущих відмінностей. Необхідно провести дослідження для визначення оптимального дозування та тривалості прийому вітаміну D, вивчення потенційних побічних ефектів і ризиків, а також потенційної взаємодії з іншими методами лікування.

Досвід використання деяких імуноцитохімічних маркерів у доопераційному прогнозуванні агресії високодиференційованих пухлин щитоподібної залози

Ю. В. Скрипко — 2025-06-30

Мета роботи — поліпшити результати лікування хворих на високодиференційовану папілярну мікрокарциному (ПМК) щитоподібної залози шляхом розробки диференційованого підходу до хірургічного лікування на основі визначення рівня експресії цитокератину-17 (ЦК-17) і тиреоїдної пероксидази (ТПО) у пунктатах щитоподібної залози на доопераційному етапі.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 31 пацієнта з цитологічно підтвердженою ПМК (≤ 10 мм), без ознак автоімунного тиреоїдиту та метастазів. У всіх пацієнтів проведено імуноцитохімічне дослідження пунктатів з оцінкою рівнів ЦК-17 і TПO. Пацієнти були стратифіковані на дві групи: з агресивним (ЦК-17 ≥10%, TПO <25%) і неагресивним фенотипом пухлини. Відповідно було застосовано або тиреоїдектомію з лімфодисекцією, або гемітиреоїдектомію.

Результати. У 7 (22,6%) пацієнтів установлено агресивний імуноцитохімічний профіль, який корелював із виявленням фолікулярно-інфільтративного або дифузно-склерозивного варіанта ПМК за даними гістологічного аналізу. У решти пацієнтів визначено неагресивні морфологічні варіанти (класичний, вартіноподібний). Жодного рецидиву або прогресування захворювання під час спостереження не зареєстровано. Установлено статистично значущу (p<0,05) асоціацію між високою експресією ЦК-17, зниженням рівня TПO та агресивним перебігом ПМК.

Висновки. Імуноцитохімічна оцінка експресії ЦК-17 та TПO є інформативною для стратифікації ризику агресивності ПМК на доопераційному етапі. Використання цих маркерів дає змогу індивідуалізувати обсяг хірургічного втручання відповідно до біологічної поведінки пухлини, що узгоджується з сучасними рекомендаціями (ATA 2023, NCCN 2024, ВООЗ 2022).

Особливості використання постійного моніторингу глюкози в пацієнтів старшої вікової групи з розладами сну та тривожністю

Л. В. Наумова — 2025-06-30

Згідно із настановами Американської діабетичної асоціації пацієнти з цукровим діабетом (ЦД) та члени їхніх сімей мають проходити скринінг на наявність діабетичного дистресу принаймні щороку, за потреби — частіше. Населенню України особливо важливо звернути на це увагу, оскільки в умовах війни стрес та тривога можуть підвищити ризик захворювання на ЦД.

Мета роботи — дослідити особливості використання постійного моніторингу глюкози (ПМГ) у хворих на ЦД старшої вікової категорії на тлі розладів сну, за наявності тривожності та депресії.

Матеріали та методи. Проведено опитування 80 пацієнтів віком від 68 до 87 років, які хворіють на ЦД 2 типу. Тривалість ЦД — від 2 до 7 років. Для оцінки тривожності та депресії використовували опитувальник HADS (Hospital Anxiety and Depression Scale). Розлади сну оцінювали за опитувальником PSQI (Pittsburgh Sleep Quality Index). Пацієнтів розподілили на дві групи: із ЦД та розладами сну (n=40, основна група) та із ЦД без розладів сну (n=40, контрольна група).

Результати. У контрольній групі 67,5% пацієнтів не мали виразної тривожності, у 22,5% була підозра на наявність тривожності, лише 10% опитаних мали високу ймовірність виникнення тривожності. Серед хворих на ЦД із розладами сну лише в 17,5% не було виразних виявів тривожності, 27,5% мали підозру на тривожність, а 55,0% високу ймовірність наявності тривожності. При опитуванні пацієнтів щодо депресії у 52,5% респондентів контрольної групи не встановлено ознак депресії, у 35,0% була підозра на її наявність, у 12,5% виявлено високу ймовірність наявності депресії. Серед пацієнтів із розладами сну в 25,0% осіб не виявлено ознак депресії, у 30,0% була підозра на її наявність, у 45,0% — висока ймовірність виникнення депресії. Показники тривожності та депресії в пацієнтів із розладами сну були майже однаковими: 55 і 45% відповідно. Усім пацієнтам із розладами сну проводили ПМГ для оцінки показників глікемії та впливу ПМГ на емоційний стан обстежуваних. Через 2 тиж додатково до ПМГ проведено сеанси психотерапії.

Висновки. У пацієнтів старшої вікової групи використання ПМГ може провокувати погіршення сну, підвищення тривожності та як наслідок — погіршення глікемічного контролю. Поєднання психотерапії з використанням ПМГ значно поліпшує глікемічний контроль, зменшує у пацієнтів відчуття тривоги та депресії, що сприяє поліпшенню сну.

МікроРНК як прогностичний маркер тиреоїдної карциноми

А. Я. Пасько — 2025-06-30

Рак щитоподібної залози є найпоширенішим ендокринним злоякісним новоутворенням із тенденцією до зростання захворюваності в усьому світі. Попри сприятливий прогноз, у частини пацієнтів рак щитоподібної залози має агресивний перебіг і схильність до рецидиву, що вказує на необхідність пошуку прогностичних маркерів.

Мета роботи — ідентифікація панелі мікроРНК для прогнозування агресивності перебігу раку щитоподібної залози.

Матеріали та методи. Дослідження проведено з використанням публічно доступної бази даних UALCAN, яка містить дані експресії мікроРНК у пухлинній та нормальній тканині щитоподібної залози. Для кожної мікроРНК порівнювали рівень експресії в нормальних тканинах і пухлинах, а також у групах пацієнтів із різними клініко-патологічними характеристиками (вік, стадія пухлини, статус ураження лімфатичних вузлів та гістологічний тип).

Результати. Установлено, що підвищені показники експресії мікроРНК-15a-5p, мікроРНК-146b-5p, мікроРНК-221-5p і мікроРНК-222-3р, а також знижені рівні мікроРНК-199b-5p та мікроРНК-484 асоціюються із ризиком розвитку злоякісних новоутворень щитоподібної залози, а також пов’язані зі ступенем злоякісності пухлини. Доведено, що зниження рівня експресії мікроРНК-199b-5p у пухлинній тканині негативно корелює з показниками виживаності хворих на тиреоїдну карциному та асоціюється зі сприятливим перебігом пухлинного процесу.

Висновки. Ідентифіковано панель мікроРНК (15a-5p, 146b-5p, 199b-5p, 221-5p, 222-3p та 484), що мають діагностичний та прогностичний потенціал і можуть бути використані в клінічній практиці для диференційної діагностики злоякісного росту в щитоподібній залозі.

Науково-практична конференція з міжнародною участю змішаного формату «Ендокринна патологія: мультидисциплінарний підхід»

О. А. Товкай — 2025-06-30

Використання методів поляризаційної біомедичної оптики в діагностиці автоімунного тиреоїдиту

О. В. Білоокий — 2025-06-30

Аналіз рівня остеопатії в пацієнтів із вторинним гіперпаратиреозом після рукавної резекції шлунка

І. М. Тодуров — 2025-06-30

Хірургічне лікування гіпертиреозу за період воєнних дій в Україні

О. Ю. Усенко — 2025-06-30

Системні запальні індекси: новий погляд на рутинну діагностику в пацієнтів із порушенням вуглеводного обміну

З. О. Шаєнко — 2025-06-30