Патогенетичні варіанти первинного гіперальдостеронізму: аналіз клінічної серії спостережень
DOI:
https://doi.org/10.24026/1818-1384.4(52).2015.76156Ключові слова:
первинний гіперальдостеронізм, патогенез, варіанти захворюванняАнотація
Питома вага різних варіантів первинного гіперальдостеронізму (ПГА) привертає особливу увагу в сучасній ендокринології через суттєву зміну уявлень щодо патогенезу захворювання.
Мета роботи – дослідження структури окремих клініко-патогенетичних варіантів ПГА на матеріалі клініки Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії.
Матеріали та методи. Ретроспективно досліджено результати 474 хворих на ПГА, які підлягали хірургічному та консервативному лікуванню протягом 1996–2014 рр. Усім хворим проводили скринінгове дослідження калію крові, альдостерон-ренінове співвідношення, мультиспіральну комп’ютерну томографію, для підтвердження діагнозу ПГА використовували тести підтвердження, 63 хворим було проведено роздільний відбір крові з надниркових вен і нижньої порожнистої вени.
Результати та обговорення. Аналіз структури окремих клініко-патогенетичних форм ПГА дозволив виділити наступні основні групи: двобічна ідіопатична гіперплазія надниркових залоз – 235 (49,6%), альдостеронпродукуюча аденома – 195 (41,1%), первинна (однобічна) гіперплазія надниркових залоз – 36 (7,6%), сімейні форми – 6 (1,3%) (в тому числі GRA – 4, FH II – 2), адренокортикальний рак – 2 (0,4%). Прооперовано 255 хворих на первинний гіперальдостеронізм шляхом однобічної лапароскопічної адреналектомії. Із 219 хворих групи консервативного лікування у 22 було запідозрено глюкокортикоїд-чутливу форму (GRA) ПГА, було проведено пробне лікування дексаметазоном, яке підтвердило діагноз у 4 пацієнтів, які з успіхом продовжили лікування дексаметазоном у дозі 0,25–0,5 мг на добу. Решта пацієнтів отримували консервативне лікування із застосуванням блокаторів мінералокортикоїдних рецепторів.
Висновки. Проведений вперше в Україні сучасний аналіз структури патогенетичних форм ПГА показав варіабельність захворювання з домінуванням двобічної ідіопатичної гіперплазії надниркових залоз та поступовим зменшенням частки альдостеронпродукуючих аденом. Вчасне визначення точної форми захворювання дозволяє обрати адекватний спосіб лікування.
Посилання
Ganguly A. Primary Aldosteronism [Text] / A. Ganguly // N. Engl. J. Med. – 1998. – V. 339, No 25. – P. 1828–1834.https://doi.org/10.1056/nejm199812173392507
Montori V.M. Use of plasma aldosterone concentration to plasma renin activity ratio as a screening test for primary aldosteronism. A systematic review of the literature [Text] / V.M. Montori, W.F. Young Jr. // Endocrinol. Metab. Clin. North Am. – 2002. – V. 31. – P. 619–632.https://doi.org/10.1016/s0889-8529(02)00013-0
Diagnosis and treatment of primary hyperaldosteronism [Text] / J.D. Blumenfeld, J.E. Sealey, Y. Schlussel [et al.] // Ann. Intern. Med. – 1994. – V. 121. – P. 877–885.https://doi.org/10.7326/0003-4819-121-11-199412010-00010
Funder J.W., Carey R.M., Fardella C., Gomez-Sanchez C.E., Mantero F., Stowasser M., Young W.F.Jr., Montori V.F. Case Detection, Diagnosis, and Treatment of Patients with Primary Aldosteronism: An Endocrine Society Clinical Practice Guideline // J Clin Endocr Metab. – 2008. – V. 93, No 9. – P. 3266–3281.https://doi.org/10.1210/jc.2008-0104
Rossi G.P. Surgically correctable hypertension caused by primary aldosteronism // Best Pract Res Clin. Endocrinol Metab. – 2006. – Vol. 20. – P. 385–400.https://doi.org/10.1016/j.beem.2006.07.003
Schwarz G.L. Screening for primary aldosteronism in essential hypertension: diagnostic accuracy of the ratio of plasma aldosterone concentration to plasma renin activity [Text] / G.L. Schwarz, S.T. Turner // Clin. Chem. – 2005. – V. 51. – P. 386–394.https://doi.org/10.1373/clinchem.2004.041780
Fardella C.E., Mosso L., Gomez-Sanchez C.E. et al. Primary hyperaldosteronism in essential hypertensives: prevalence, biochemical profile, and molecular biology // J Clin. Endocrinol Metab. – 2000. – Vol. 85. – P. 1863–1867.https://doi.org/10.1210/jcem.85.5.6596
Halperin F. Glucocorticoid-remediable aldosteronism [Text] / F. Halperin, R.G. Dluhy // Endocrinol. Metab. Clin. North. Am. – 2011. – V. 40, No 2. – P. 333–341.https://doi.org/10.1016/j.ecl.2011.01.012
Choi M, Scholl UI, Yue P, et al. K+ channel mutations in adrenal aldosterone-producing adenomas and hereditary hypertension // Science. – 2011. – V. 331 (6018). – Р. 768–772. https://doi.org/10.1126/science.1198785
Щекатурова Л.В., Ларин А.С., Черенько С.М., Товкай А.А. Отдаленные результаты лечения первичного гиперальдостеронизма в свете совершенствования лечебно-диагностической тактики // Сучасні медичні технології. – 2013. – No 3 (19). – С. 238–241.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2015 Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
