Параоксоназа-1 у хворих на цукровий діабет 2 типу, що перенесли не-Q-інфаркт міокарда

Н. В. Алтуніна

Анотація


Мета роботи – оцінити рівень PON-1 у сироватці крові хворих на ЦД 2 типу, що пере­несли не-Q-ІМ, та її взаємозв’язок з показниками вуглеводного та ліпідного обміну, а також інтерлейкінами.

Матеріали та методи. Обстежено 49 хворих (середній вік – 61,52 ± 1,41 року), серед них 28 – пацієнти з ЦД 2 типу, що перенесли не-Q-ІМ (основна група), 10 хворих з не-Q-ІМ в анамнезі без супутнього ЦД (І група порівняння) та 11 пацієнтів з ЦД 2 типу без перенесеного ІМ (ІІ група порівняння). Контрольну групу склали 10 практично здорових осіб. Концентрацію PON-1 у сироватці крові визначали імуноферментним методом за допомогою аналізатора-фотометра iEMS Reader MF (Labsystems, Фінляндія).

Результати та обговорення. За результатами проведеного дослідження було виявлено достовірне підвищення концентрації PON-1 в основній групі пацієнтів (р < 0,05) порівняно з КГ. При цьому відзначена тенденція до нижчої концентрації PON-1 у постінфарктних діабетичних хворих (p < 0,2) порівняно з такими ж пацієнтами без ЦД. За результатами кореляційного аналізу встановлено зворотний кореляційний зв’язок між концентрацією PON-1 і рівнем ГН (r = –0,44, р < 0,02), індексом HOMA (r = –0,37, р < 0,05), ЛП (а) – r = –0,48, р < 0,01 та пряму залежність концентрації PON-1 від рівня ІЛ-10 (r = 0,59, р < 0,001).

Висновки. Для постінфарктних хворих з ЦД 2 типу характерне зростання рівня PON-1 у сироватці крові. При цьому вміст PON-1 має зворотну залежність від глікемії,  інсулінорезистентності і концентрації ЛП (а) та прямо залежить від рівня ІЛ-10.

Ключові слова


параоксоназа-1; цукровий діабет 2 типу; не-Q-інфаркт міокарда

Повний текст:

PDF

Посилання


Александров А.А. Сердечно-сосудистые осложнения и современный алгоритм сахароснижающей терапии: «Флорентийская перспектива» // Русский медицинский журнал. – 2010. – No 14. – С. 879–884.

Бирюкова Е.В. Сахарный диабет и сердечно-сосудистые осложнения: возможно ли прервать порочный круг? // Русский медицинский журнал. – 2010. – Т. 18, No 4. – С. 904–906.

Вельков В.В. Как предотвратить инфаркты и инсульты: предикторы // Лабораторная диагностика. Поликлиника No 3. – 2008. – С. 56–59.

Горшунська М.Ю. Фенотипічний патерн однонуклеотидного поліморфізму гена параоксонази (SNP Q192RPON1) у хворих на цукровий діабет 2 типу // Проблеми ендокринної патології. – 2010. – No 2. – С. 5–14.

Коваленко В.М., Кучменко О.Б., Мхітарян Л.С. Молекулярно-генетичні особливості функціонування параоксонази та її значення в розвитку серцево-судинної патології // Український кардіологічний журнал. – 2014. – No 5. – С. 105–116.

Обрезан А.Г, Бицадзе Р.М. Структура сердечно-сосудистых заболеваний у больных сахарным диабетом 2 типа, диабетическая кардиомиопатия как особое состояние миокарда // Міжнародний ендокринологічний журнал. – 2010. – No 4. – С. 18–22.

Bednarska-Makaruk M., Rodo M., Szirkowiec W. et al. Paraoxonase 1 activity and level of antibodies directed against oxidized low density lipoproteins in a group of an elderly population in Poland - PolSenior study // Arch Gerontol Geriatr. – 2015. – 60 (1). – P. 153–161. https://doi.org/10.1016/j.archger.2014.10.010

Durrington P.N., Mackness В., Mackness M.I. Paraoxonase and atherosclerosis // Arterioscler. Thromb. Vasc. Biol. – 2001. – Vol. 21. – P. 473–480. https://doi.org/10.1161/01.atv.21.4.473

El-Lebedy D., Kafoury M., Abd-El Haleem D. et al. Paraoxonase-1 gene Q192R and L55M polymorphisms and risk of cardiovascular disease in Egyptian patients with type 2 diabetes mellitus // J Diabetes Metab Disord. – 2014. – 13 (1):124. https://doi.org/10.1186/s40200-014-0125-y

Elnoamany FM., Dawood AA., Azmy RM., Elnajjar MM. Paraoxonase 1 gene (Gln192-Arg) polymorphism and the risk of coronary artery disease in type 2 diabetes mellitus // World J Cardiovasc Dis. – 2012. – No 2. – P. 29–37. https://doi.org/10.4236/wjcd.2012.21006

Erqou S, Thompson A, Di Angelantonio E et al. Apolipoprotein (a) isoforms and the risk of vascular disease: systematic review of 40 studies involving 58,000 participants // J. Am. Coll. Cardiol. – 2010. – No 55. – Р. 2160–2167. https://doi.org/10.1016/j.jacc.2009.10.080

Friedewald W.T., Levy R.I., Fredricson D.S. Estimation of the concentration of low density lipoprotein cholesterol in plasma, without use of the preparative ultracentrifuge // Clin. Chem. – 1972. – Vol. 18. – P. 499–502.

Hurst R.Т., Lee R.W. Increased incidence of coronary atherosclerosis in type 2 diabetes mellitus: mechanisms and management // Ann. Intern. Med. – 2006. – Vol. 139. – P. 824–834. https://doi.org/10.7326/0003-4819-139-10-200311180-00010

Nordestgaard BG, Chapman MJ, Ray K et al. European Atherosclerosis Society Consensus Panel. Lipoprotein (a) as a cardiovascular risk factor: current status // Eur. Heart J. – 2010. – Dec; 31 (23). – Р. 2844–2853. https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehq386

Patra SK., Singh K., Singh R. Paraoxonase 1: a better atherosclerotic risk predictor than HDL in type 2 diabetes mellitus // Diabetes Metab Syndr. 2013. – 7 (2). – P. 108–111. https://doi.org/10.1016/j.dsx.2013.02.007

Ryden L., Grant P.J., Anker S.D. et al. ESC Guidelines on diabetes, pre-diabetes, and cardiovascular diseases developed in collaboration with the EASD: the Task Force on diabetes, pre-diabetes, and cardiovascular diseases of the European Society of Cardiology (ESC) and developed in collaboration with the European Association for the Study of Diabetes (EASD) // European Heart J. – 2013. – 34. – P. 3035–3087. https://doi.org/10.1093/eurheartj/eht108

Shekhanawar M., Shekhanawar S.M., Krisnaswamy D. et al. The Role of ‘Paraoxonase-1 Activity’ as an Antioxidant in Coronary Artery Diseases // J Clin Diagn Res. – 2013 Jul. – 7 (7). – P. 1284–1287. https://doi.org/10.7860/jcdr/2013/5144.3118

Tomas M., Latorre G., Sentí M., Marrugat J. The antioxidant function of high density lipoproteins: a new paradigm in atherosclerosis // Rev. Esp. Cardiol. – 2004 – Vol. 57 (6) – P. 557–569. https://doi.org/10.1016/s1885-5857(06)60630-0

Zhou C., Cao J., Shang L. et al. Reduced paraoxonase 1 activity as a marker for severe coronary artery disease // Dis. Markers. – 2013. – 35 (2). – P. 97–103. https://doi.org/10.1155/2013/816189


Пристатейна бібліографія ГОСТ






DOI: https://doi.org/10.24026/1818-1384.3(51).2015.75064

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

© Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія.

ISSN: 1818-1384 (Print), e-ISSN: 2519-2582, DOI: 10.24026/1818-1384.

При копіюванні активне посилання на матеріал обов'язкове.

Flag Counter