Особливості дренування ран в операціях на щитоподібній залозі

О. П. Нечай, В. В. Войтенко, В. А. Смоляр, Р. М. Січінава, О. С. Ларін, С. М. Черенько

Анотація


Мета роботи – вивчення ефективності використання активного дренування рани для різних видів патології ЩЗ та обсягів оперативного втручання; вивчення залежності між розмірами ЩЗ, обсягом втручання та кількістю виділень з поопераційної рани.

Матеріали та методи. Проаналізовано час загоєння та об’єм ранових виділень з поопераційної рани у 946 хворих (включаючи 383 пацієнта, де застосовували антикоагулянти). Активне дренування за типом «гармошка» виконано у 486 пацієнтів, пасивне дренування – у 460. Кількість ранового ексудату з активних дренажів вимірювали шляхом переливання вмісту «гармошки» в градуйовану колбу, за пасивного дренування – зважуванням пов’язки з відніманням маси сухого аналогічного матеріалу та додаванням 20% до маси з урахуванням на висихання. Об’єм ЩЗ визначали шляхом УЗД за методом Brunn. Тривалість загоєння рани вимірювали в днях.

Результати та обговорення. Середні терміни загоєння ран після активного дренування були вірогідно коротшими, ніж після пасивного. Є пряма залежність між об’ємом видаленої ЩЗ і кількістю ексудату починаючи з об’єму понад 30 мл зі збільшенням кількості виділень у випадках використання антикоагулянтів. За рівних об’ємів ЩЗ кількість ексудату з рани є більшою у хворих, оперованих із приводу хвороби Грейвса або раку ЩЗ. Це може бути пов’язано зі зміненою судинною проникністю та посиленням обмінних процесів за хвороби Грейвса, а також з травмою, отриманою внаслідок виконання дисекции шиї з приводу раку ЩЗ. Використання антикоагулянтів збільшує кількість ексудату з поопераційних ран у середньому на 18%.

Висновки. Застосування активного дренування в операціях на ЩЗ є ефективнішим, ніж пасивного, та прискорює одужання та реабілітацію хворих. Можливо ушивання поопераційної рани без дренування для гемітиреоїдектомії або тиреоїдектомії з приводу вузлового чи багатовузлового зоба, якщо об’єм видаленої частки/залози не перебільшує 15 см³ і без застосування антикоагулянтів.


Ключові слова


щитоподібна залоза; ексудат; активний та пасивний дренаж

Повний текст:

PDF

Посилання


Мармоза Т.А. Практикум з теорії статистики / Т.А. Мармоза. – Київ: «Ельга Ніка – Центр», 2003. – 278 с.

Белоусов А.Е. Заживление раны и оптимальный рубец / А.Е. Белоусов, П.Е. Куприн // Пластическая реконструктивная и эстетическая хирургия. – СПб.: Гиппократ, 1998. – С. 106-122.

Поляков Н.Г. Дренирование в хирургии / Н.Г. Поляков. – К.: Здоровье, 1978. – 127 с.

Давыдов Ю.А. Вакуум-терапия ран и раневой процесс / Ю.А. Давыдов, А.Б. Ларичев. – М.: Медицина, 1999. – С. 160.

Туманов В.П. Современные перевязочные средства и раневой процесс // Эстетическая медицина. – 2003. – Т. II, No 2. – С. 162-170.

Измайлов С.Г. Новые технологии в хирургии ран: монография / С.Г. Измайлов, Г.А. Измайлов. – Нижний Новгород: Изд-во НГМА, 2014. – 340 с.


Пристатейна бібліографія ГОСТ






DOI: https://doi.org/10.24026/1818-1384.1(49).2015.74452

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

© Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія.

ISSN: 1818-1384 (Print), e-ISSN: 2519-2582, DOI: 10.24026/1818-1384.

При копіюванні активне посилання на матеріал обов'язкове.

Flag Counter