Діагностичні та прогностичні маркери хвороби Грейвса на різних етапах її патогенезу

Анотація

Питання комплексного аналізу етіологічних чинників і патогенетичних механізмів хвороби Грейвса потребує проведення досліджень для з’ясування механізмів розвитку автоімунного тиреотоксикозу та ендокринної офтальмопатії.

Мета роботи — проаналізувати й узагальнити сучасні уявлення щодо етіології та патогенезу хвороби Грейвса з акцентом на генетичні, імунологічні, ендокринні, інфекційні та зовнішньо‑середовищні чинники, що призводять до розвитку автоімунного тиреотоксикозу й ендокринної офтальмопатії, а також визначити ключові патогенетичні механізми, які можуть мати діагностичне, прогностичне та терапевтичне значення.

Матеріали та методи. Дизайн дослідження ґрунтується на якісному системному синтезному аналізі 30 наукових джерел із міжнародних і національних баз даних (2000—2024) з ендокринології, імунології, молекулярної біології та клінічної медицини. Використано загальнонаукові методи: логічний аналіз, компаративний, структурно‑функціональний аналіз і науковий синтез для формування узагальненої моделі хвороби Грейвса.

Практична частина дослідження мала ретроспективно‑проспективний характер і була проведена на базі ендокринного центру НАН України та хірургічного відділення клініки «Нове тіло» у 2020—2024 рр. У дослідження було залучено 60 пацієнтів із підтвердженою хворобою Грейвса, які проходили лікування на базі спеціалізованих офтальмологічного та отоларингологічного відділень упродовж зазначеного періоду. Серед учасників було 42 (70%) жінки та 18 (30%) чоловіків.

Результати. Установлено, що хвороба Грейвса є мультифакторною автоімунною патологією з органоспецифічним ураженням. Основу становить генетична схильність (HLA‑DR3, CTLA‑4, FOXP3, TSHR), яка знижує імунну толерантність, а зовнішні тригери — інфекції (особливо вірус Епштейна — Барр), надлишок йоду, куріння, лікарські препарати, стрес ініціюють розвиток захворювання за принципом «кількох ударів». Центральним патогенетичним механізмом є утворення автоантитіл до TSH‑рецептора (TRAb), що стимулюють тиреоцити й спричинюють тиреотоксикоз. Паралельно розвивається офтальмопатія через активацію орбітальних фібробластів (TSHR/IGF‑1R), прозапальні цитокіни (інтерлейкін‑6, інтерлейкін‑17, фактор некрозу пухлини α) і порушення балансу Th17/Treg. Високий рівень TRAb корелює з активністю хвороби й прогнозом, що підтверджує потребу в персоналізованому та міждисциплінарному підході до лікування.

Висновки. Хвороба Грейвса є поліетіологічним автоімунним захворюванням, у патогенезі якого провідну роль відіграють генетична схильність, імунна дисрегуляція та дія зовнішніх тригерів (інфекції, йод, стрес, куріння). Ключовим механізмом є утворення автоантитіл до TSH‑рецептора (TRAb), що стимулюють тиреоцити й спричинюють тиреотоксикоз. Патогенез офтальмопатії пов’язаний з активацією орбітальних фібробластів через TSHR/IGF‑1R та прозапальними цитокіновими каскадами.