Взаємозв’язок обструктивного апное сну й рівня тестостерону в чоловіків із надмірною масою тіла та ожирінням

Анотація

Синдром обструктивного апное сну (СОАС) — хронічне порушення сну, поширеність якого d загальній популяції від 9 до 38%. Він становить серйозну загрозу здоров’ю. У чоловіків СОАС трапляється значно частіше і має тяжчі вияви, ніж у жінок. Синдром обструктивного апное сну характеризується епізодами повної (апное) або часткової (гіпопное) обструкції верхніх дихальних шляхів під час сну, що призводить до десатурації кисню, денної сонливості, фрагментації сну та періодичної гіпоксії з подальшим підсиленням окисного стресу, інсулінорезистентності, ожиріння та підвищення симпатичної активності. Зазначені патологічні зміни спричинюють дисфункцію гіпоталамо‑гіпофізарно‑надниркової осі та можуть впливати на метаболізм тестостерону в чоловіків.

Мета роботи — визначити вплив обструктивного апное сну (залежно від форми тяжкості) на рівеньтестостерону в чоловіків із надмірною масою тіла та ожирінням.

Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 77 чоловіків із надмірною масою тіла та ожирінням віком від 24 до 72 років (середній вік — (47,8±11,4) року). У 37 (48,1%) хворих діагностовано цукровий діабет 2 типу, у 16 (20,8%) — переддіабет, у 24 (31,2%) — стан інсулінорезистентності без порушень вуглеводного обміну. Усім обстеженим проведено антропометричне вимірювання, визначення рівня глюкози в плазмі натще, інсуліну, глікованого гемоглобіну, ліпідного профілю та статевих гормонів (загальний тестостерон). Усім учасникам проведено кардіо‑респіраторний моніторинг приладом для діагностики порушення сну SOMNOtouch RESP eco (SOMNOmedics, Німеччина). За індексом апное‑гіпопное пацієнтів розподілили на три групи: <15,0 (n=11), 15,0—29,9 (n=23), і 30,0 (n=43). Тяжку форму СОАС зареєстровано в 55% пацієнтів.

Результати. Терапевтичні втручання в усіх групах супроводжувалися статистично значущим зниженням індексу маси тіла, що може свідчити про позитивний метаболічний ефект лікування. Також зареєстровано статистично значуще підвищення рівня загального тестостерону (p<0,001), найбільш виразне — у пацієнтів третьої групи, які отримували СІПАП‑терапію та замісну терапію тестостероном. У більшості хворих концентрація гормону зросла більш ніж удвічі, що зумовило статистично значущо вищий середній показник порівняно з групами 1 та 2 (p<0,001 і p<0,01 відповідно). Така динаміка свідчить про потенційні переваги застосованого лікувального підходу в групі 3 для корекції гіпогонадизму в пацієнтів, які отримують СІПАП‑терапію при СОАС.

Висновки. Отримані результати підтверджують наявність тісного взаємозв’язку між СОАС і зниженням рівня тестостерону в сироватці крові чоловіків. Це свідчить про те, що СОАС можна розглядати не лише як порушення дихання під час сну, а й як чинник, що суттєво впливає на гормональний баланс та репродуктивне здоров’я.