Особливості використання постійного моніторингу глюкози в пацієнтів старшої вікової групи з розладами сну та тривожністю

Анотація

Згідно із настановами Американської діабетичної асоціації пацієнти з цукровим діабетом (ЦД) та члени їхніх сімей мають проходити скринінг на наявність діабетичного дистресу принаймні щороку, за потреби — частіше. Населенню України особливо важливо звернути на це увагу, оскільки в умовах війни стрес та тривога можуть підвищити ризик захворювання на ЦД.

Мета роботи — дослідити особливості використання постійного моніторингу глюкози (ПМГ) у хворих на ЦД старшої вікової категорії на тлі розладів сну, за наявності тривожності та депресії.

Матеріали та методи. Проведено опитування 80 пацієнтів віком від 68 до 87 років, які хворіють на ЦД 2 типу. Тривалість ЦД — від 2 до 7 років. Для оцінки тривожності та депресії використовували опитувальник HADS (Hospital Anxiety and Depression Scale). Розлади сну оцінювали за опитувальником PSQI (Pittsburgh Sleep Quality Index). Пацієнтів розподілили на дві групи: із ЦД та розладами сну (n=40, основна група) та із ЦД без розладів сну (n=40, контрольна група).

Результати. У контрольній групі 67,5% пацієнтів не мали виразної тривожності, у 22,5% була підозра на наявність тривожності, лише 10% опитаних мали високу ймовірність виникнення тривожності. Серед хворих на ЦД із розладами сну лише в 17,5% не було виразних виявів тривожності, 27,5% мали підозру на тривожність, а 55,0% високу ймовірність наявності тривожності. При опитуванні пацієнтів щодо депресії у 52,5% респондентів контрольної групи не встановлено ознак депресії, у 35,0% була підозра на її наявність, у 12,5% виявлено високу ймовірність наявності депресії. Серед пацієнтів із розладами сну в 25,0% осіб не виявлено ознак депресії, у 30,0% була підозра на її наявність, у 45,0% — висока ймовірність виникнення депресії. Показники тривожності та депресії в пацієнтів із розладами сну були майже однаковими: 55 і 45% відповідно. Усім пацієнтам із розладами сну проводили ПМГ для оцінки показників глікемії та впливу ПМГ на емоційний стан обстежуваних. Через 2 тиж додатково до ПМГ проведено сеанси психотерапії.

Висновки. У пацієнтів старшої вікової групи використання ПМГ може провокувати погіршення сну, підвищення тривожності та як наслідок — погіршення глікемічного контролю. Поєднання психотерапії з використанням ПМГ значно поліпшує глікемічний контроль, зменшує у пацієнтів відчуття тривоги та депресії, що сприяє поліпшенню сну.