Досвід використання деяких імуноцитохімічних маркерів у доопераційному прогнозуванні агресії високодиференційованих пухлин щитоподібної залози

Анотація

Мета роботи — поліпшити результати лікування хворих на високодиференційовану папілярну мікрокарциному (ПМК) щитоподібної залози шляхом розробки диференційованого підходу до хірургічного лікування на основі визначення рівня експресії цито­кера­­тину-17 (ЦК-17) і тиреоїдної пероксидази (ТПО) у пунктатах щитоподібної залози на доопераційному етапі.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 31 пацієнта з цитологічно підтвердженою ПМК (≤ 10 мм), без ознак автоімунного тиреоїдиту та метастазів. У всіх пацієнтів проведено імуноцитохімічне дослідження пунктатів з оцінкою рівнів ЦК-17 і TПO. Пацієнти були стратифіковані на дві групи: з агресивним (ЦК-17 ≥10%, TПO <25%) і неагресивним фенотипом пухлини. Відповідно було застосовано або тиреоїдектомію з лімфодисекцією, або гемітиреоїд­ектомію.

Результати. У 7 (22,6%) пацієнтів установлено агресивний імуноцитохімічний профіль, який корелював із виявленням фолікулярно-інфільтративного або дифузно-склерозивного варіанта ПМК за даними гістологічного аналізу. У решти пацієнтів визначено неагресивні морфологічні варіанти (класичний, вартіноподібний). Жодного рецидиву або прогресування захворювання під час спостереження не зареєстровано. Установлено статистично значущу (p<0,05) асоціацію між високою експресією ЦК-17, зниженням рівня TПO та агресивним перебігом ПМК.

Висновки. Імуноцитохімічна оцінка експресії ЦК-17 та TПO є інформативною для стратифікації ризику агресивності ПМК на доопераційному етапі. Використання цих маркерів дає змогу індивідуалізувати обсяг хірургічного втручання відповідно до біологічної поведінки пухлини, що узгоджується з сучасними рекомендаціями (ATA 2023, NCCN 2024, ВООЗ 2022).