Роль генетичної діагностики при злоякісних новоутвореннях щитоподібної залози в дітей

Анотація

Мета даного дослідження, проведеного вперше в Україні, — вивчити генетичні причини спадковиого раку щитоподібної залози (РЩЗ) у дітей, проаналізувати гендерний і віковий розподіл, оцінити сімейний анамнез, особливості доопераційного та післяопераційного перебігу, наявність пізніх ускладнень, рецидивів/персистенції захворювання, а також провести обстеження та генетичне консультування членів родини.

Матеріали та методи. Проведено ретроспективне когортне дослідження 456 дітей (віком ≤18 років), яким виконано операції на щитоподібній залозі в Центрі в 2013—2022 рр. За результатами клініко-лабораторних даних і патогістологічного дослідження пацієнтів розподілили на три групи: РЩЗ (n=241, 52,8%), вузловий зоб (n=151, 33,1%) і дифузно-токсичний зоб (n=64, 14,1%). Також виділено дві групи зі спадковим РЩЗ (група з медулярною карциномою (МК) та/або мута­цією RET (n=9), та група із спадковим анамнезом папілярної карциноми (n=8)), в яких вивчали генетичну причину захворювання (використовуючи таргетне секвенування наступного покоління (tNGS multi-cancer panel), повноекзомне секвенування (WES) і ДНК-дослідження пухлини щитоподібної залози на предмет мутації в гені BRAF V600E), гендерний і віковий розподіл, сімейний анамнез, особливості доопераційного та післяопераційного перебігу, патогістологічний висновок, наявність ранніх та пізніх ускладнень (гіпопаратиреоз, параліч МГ), рецидивів/персистенції захворювання.

Результати. Серед всіх пацієнтів із РЩЗ медулярний рак виявлений у 3,3%. У групі з МК та/або мутацією RET середній вік прооперованих дітей на момент операції становив 11,8 [7; 15] року. Серед пацієнтів переважали дівчатка (55,5%). Жоден пацієнт не мав автоімунного тиреоїдиту. Середній рівень кальцитоніну до оперативного втручання становив 285,1 [34,7; 1071] пг/мл. Генетичне обстеження в цій групі проведене 77,7% пацієнтам, мутації високого і найвищого ризику виявлені в 71,4% (у 57,0 та 14,3% відповідно). Установлена кореляція генотип — патогістологічний висновок. В одного пацієнта розвинувся ранній стійкий післяопераційний гіпопаратиреоз (що потребувало призначення препаратів кальцію та вітаміну D), ще в одного пацієнта виник рецидив через 72 міс спостереження. Серед усіх прооперованих дітей із диференційованою тиреоїдною карциномою (ДТК) про сімейний анамнез РЩЗ принаймні першої лінії спорідненості повідомили 3,4% пацієнтів. Середній вік на момент операції в цій групі становив 14,1 [12; 16] року. Серед пацієнтів переважали дівчатка (62,5%). Еутиреоз до операції мали 75,0% дітей, автоімунний тиреоїдит — 37,5%. Генетична діагностика (tNGS multi-cancer panel) проведена одному пацієнту, виявлена патогенна мутація СHEK2 c.470T >C (p.Ile157Thr) із низькою пенетрантністю. Генетичне обстеження тканини щитоподібної залози на предмет мутації в гені BRAF V600E виконане в одного пацієнта (результат позитивний). У цій групі фолікулярний варіант папілярної карциноми виявлений у 50,0% пацієнтів, мультифокальна первинна пухлина — у 68,8%.

Висновки. У нашому дослідженні у випадку МК вік первинного звернення, генетичної діагностики та, відповідно, оперативного втручання був значно пізнішим порівняно з даними інших авторів, що обґрунтовує необхідність підвищення інформованості лікарів щодо вчасної генетичної діагностики МК і проведення медико-генетичної консультації всім членам родини. У групі спадкової ДТК патогістологічно мультифокальність підтверджена в 62,5% випадків, що узгоджується з даними інших дослідників та є підставою для рекомендації хірургам ураховувати сімейний анамнез ДТК при прийнятті рішення щодо обсягу оперативного втручання.