Анізомелія: статичний, динамічний та патогенетичний аспекти впливу на розвиток трофічних виразок при цукровому діабеті

Анотація

Наявність різниці в довжині нижніх кінцівок (анізомелія) — поширене явище, що спостерігається в 65—90% населення. У здорових осіб різниця <2 см вважається варіантом норми, але в пацієнтів із цукровим діабетом навіть незначна анізомелія може стати тригером розвитку трофічних виразок через порушення розподілу плантарного тиску.

Мета роботи — провести аналіз сучасних даних літератури щодо поширеності анізомелії в різних вікових групах та серед пацієнтів із діабетом, оцінити вплив її статичного, динамічного та патогенетичного аспектів на розвиток трофічних виразок при цукровому діабеті на підставі опублікованих матеріалів і результатів власного дослідження.

Матеріали та методи. Проведено систематичний огляд літератури з використанням баз даних PubMed, Scopus та Web of Science (2019—2024)., а також власне дослідження, в якому обстежено 200 осіб, із них 99 із цукровим діабетом. Оцінювали поширеність анізомелії в різних вікових групах та її зв’язок із формуванням трофічних виразок. Вимірювання довжини нижніх кінцівок проводили за допомогою сконструйованого нами пристрою з використанням мобільного додатку «віртуальна лінійка». Статистичний аналіз виконано за допомогою SPSS 27.0.

Результати. Огляд літератури виявив, що анізомелія є поширеним явищем та може суттєво впливати на біомеханіку стопи, спричиняючи нерівномірний розподіл навантаження. Це підвищує ризик розвитку трофічних виразок у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності нейропатичних порушень. У нашому дослідженні анізомелію зареєстровано в 74,5% загальної популяції із середнім значенням (0,95±0,45) см. Серед пацієнтів із цукровим діабетом різниця в довжині нижніх кінцівок виявлена в 70,7% випадків. Не встановлено статистично значущої різниці за поширеністю анізомелії між різними віковими групами (p=0,232). Частота анізомелії серед пацієнтів із цукровим діабетом не відрізнялася від такої в здоровій популяції (p=0,346). У хворих на цукровий діабет із трофічними виразками стопи анізомелія виявлена в 72% випадків, у 65,2% пацієнтів виразки формувалися на коротшій кінцівці (p=0,025), що підтверджує зв’язок між асиметричним розподілом навантаження та формуванням виразок.

Висновки. Основний патогенетичний вплив анізомелії у хворих на ЦД реалізується через статичне зміщення осі маси тіла й асиметричне навантаження на нижні кінцівки, перерозподіл плантарного тиску в динамічному режимі з подовженням фази опори на коротшу кінцівку, що на тлі неадекватної сенсомоторної, судинної та трофічної компенсації призводить до розвитку плантарних виразок. Тому рання діагностика та своєчасна ортопедична корекція анізомелії в пацієнтів із ЦД є важливим компонентом профілактики та лікування трофічних виразок стопи, а її інтеграція в комплексну терапію дасть змогу значно поліпшити прогноз та якість життя пацієнтів.