Періопераційна діагностика різних варіантів папілярного раку щитоподібної залози в дітей та підлітків: 15-річний досвід Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України

Анотація

Питання стратифікації ризику папілярного раку щитоподібної залози (ПРЩЗ) на доопераційному етапі в дітей та підлітків залишаються недостатньо вивченими, зокрема в Україні, що потребує проведення досліджень у цьому напрямі.

Мета роботи — проаналізувати результати періопераційного обстеження пацієнтів із різними варіантами ПРЩЗ.

Матеріали та методи. Дизайн дослідження — моноцентрове ретроспективне когортне. Проаналізовано медичні карти 106 пацієнтів із ПРЩЗ, яким проведено обстеження та лікування в Українському науково‑практичному центрі ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України в період із 2010 до 2024 р. Вік пацієнтів у середньому становив 14,8 року (12,6; 16,7). Залежності від варіанта ПРЩЗ виділили три групи: 32 пацієнти з мультифокальним варіантом (МФ), середній вік — 14,8 року (13,4; 16,7), 44 пацієнти з монофокусним варіантом (МоноФ), середній вік — 15,5 року (12,8;16,7) і 30 пацієнтів із дифузно‑склерозувальним варіантом (ДСВ), середній вік — 14,0 років (12,1; 16,3). Кінцевими точками дослідження були: 1) рівень тиреотропного гормону, антитіл до тиреоїдної пероксидази та тиреоглобуліну, 2) дані ультразвукового дослідження щитоподібної залози та шиї, 3) висновки цитологічного дослідження пункційного матеріалу за класифікацією Bethesda, 4) результати патологогістологічного дослідження післяопераційного матеріалу; 5) стадія онкологічного процесу в щитоподібній залозі за TNM‑класифікацією.

Результати. Статистично значущих відмінностей між групами за рівнями тиреотропного гормону, антитіл до тиреоїдної пероксидази та тиреоглобуліну не виявлено. У пацієнтів із ДСВ ПРЩЗ статистично значущо (p<0,05) частіше реєстрували мікрокальцинати паренхіми щитоподібної залози, гіпоехогенність, нечіткість, неправильність контурів, наявність мікрокальцинатів домінантного вузла і 5‑й клас за системою Thyroid Imaging Reporting and Data System (TI‑RADS). Частота сонографічного виявлення змінених лімфатичних вузлів (ЛВ) шиї була значно більшою в групі ДСВ порівняно з іншими групами (p<0,05). У всіх пацієнтів цієї групи спостерігали 6‑й клас цитологічних висновків за Bethesda. У групі ДСВ за результатами патологогістологічного дослідження статистично значущо частіше виявляли вогнища діаметром >40 мм, відсутність пухлинної капсули, судинну, інтратиреоїдну та екстраорганну інвазію пухлин (p<0,05). Статистично значущих відмінностей за всіма зазначеними параметрами між групами МФ та МоноФ не виявлено (p>0,05). За класифікацією ТNМ у групі ДСВ порівняно з іншими групами частіше реєстрували категорію рТ3 (46,7%, p<0,01) та N1b (73,3%, p<0,01) і рідше — рN0 (3,3%, p<0,05).

Висновки. Такі сонографічні ознаки, як нечіткість контурів, мікрокальцинати домінантного вузла, збільшення ЛВ шиї, наявність мікрокальцинатів у паренхімі, вказують на ймовірність ДСВ ПРЩЗ. Останній характеризується виразними патогістологічними ознаками агресивності пухлини та вищим рівнем метастазування у ЛВ шиї порівняно з іншими варіантами ПРЩЗ. Ураження ЛВ шиї та щитоподібної залози в дітей і підлітків потребує вдосконалення методів діагностики саме на доопераційному етапі, оскільки може відігравати важливу роль у прогнозуванні агресивніших форм ПРЩЗ.