Персоніфікований підхід до менеджменту жінок із сексуальною дисфункцією, зовнішнім генітальним ендометріозом і гіпергомоцистеїнемією

Анотація

Проблема лікування ендометріозу в жінок репродуктивного віку залишається актуальним завданням акушерів‑гінекологів, оскільки він впливає на здатність до зачаття. Подолання демографічної кризи в Україні потребує від лікарів пошуку нових методів і методик у персоніфікованому підході до терапії жінок із ендометріозом. Наявність коморбідної патології при ендометріозі, зокрема гіпергомоцистеїнемії (ГГЦ) та жіночої сексуальної дисфункції (ЖСД), зумовлює необхідність індивідуалізації тактики ведення таких пацієнтів.

Мета роботи — визначити вплив оперативного лікування жінок із зовнішньо‑внутрішнім ендометріозом, жіночою сексуальною дисфункцією та гіпергомоцистеїнемією на особливості їх гормонального гомео­стазу й показники жіночої сексуальної дисфункції.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 19 пацієнток із зовнішньо‑внутрішнім ендометріозом, ЖСД і ГГЦ, які мали гомозиготну форму поліморфізму гена MTRF. Оперативне втручання в обсязі лапароскопічної цистектомії виконано 12 пацієнткам (група І), відмовилися від операції — 7 (група ІІ). Оперативне втручання проводили через 6 міс від початку лікування. Досліджували гормональний статус і показники ЖСД за результатами анкетування до лікування, через 6 міс від початку консервативної терапії та через 3 міс після операції.

Результати. Через 3 міс після операції вміст вітаміну D, фолікулостимулювального та лютеїнізувального гормону, естрадіолу, прогестерону, тестостерону вільного, дегідроепіандростерон‑сульфату й 17‑ оксипрогестерону були статистично значущо вищими в жінок групи І порівняно з пацієнтками групи ІІ (p<0,05), а рівні гомоцистеїну, тиреотропного гормону, пролактину — нижчими (p<0,05). У пацієнток групи І після оперативного втручання зареєстрували статистично значуще збільшення кількості балів за анкетою порівняно з пацієнтками, яким операції не виконували (р<0,001). На тлі проведеного лікування (6 міс консервативна терапія + 3 міс комбінованого лікування (консервативна терапія + операція)) у всіх пацієнток групи І з гомозиготною мутацією ГЦ вдалося досягти нормалізації ЖСД, тоді як у пацієнток, яким операції не виконували, нормалізації ЖСД не спостерігали.

Висновки. Лікування жінок із ЖСД та зовнішнім генітальним ендометріозом має бути індивідуальним, з урахуванням впливу захворювання та його лікування на якість життя. Прегравідарна підготовка жінок із ЖСД, ЗГЕ та гіпоандрогенізмом при гомозиготному носійстві поліморфізму гена MTRF має передбачати оперативне видалення ендометріоми яєчника для поліпшення показників ЖСД і гормонального тла для настання вагітності.