Рівень кальцитоніну в крові хворих на медулярний рак щитоподібної залози: зв’язок із характеристикою карциноми

Анотація

Дані літератури про існування зв’язку між рівнем кальцитоніну (КЦ) і наявністю та локалізацією метастазів медулярної карциноми (МК) щитоподібної залози (ЩЗ) у лімфовузлах шиї cуперечливі. Якщо дискусія про діагностичну цінність визначення рівня КЦ стосується з’ясування діапазону підвищення його концентрації за наявності метастазів різної локалізації, то значенню інших характеристик агресивної поведінки МК приділяють незначну увагу. Проте така інформація може бути корисною для прогнозу виникнення рецидиву чи залишкової метастатичної хвороби.

Мета роботи — визначити можливий зв’язок між агресивними характеристиками МК ЩЗ та рівнем КЦ у сироватці крові хворих з медулярним раком ЩЗ.

Матеріли та методи. Проведено ретроспективний аналіз даних 82 хворих із медулярним раком ЩЗ, які були обстежені та прооперовані в період із 2000 до 2024 р. Аналізували рівень КЦ у сироватці крові до та після операції, розміри пухлин, локалізацію метастазів у лімфовузлах шиї, наявність мультифокальності, інвазивності, асоціації МК із хронічним автоімунним тиреоїдитом, а також кількість хворих, в яких після хірургічного лікування діагностували неповну біохімічну ремісію.

Результати. Підтверджено існування кореляції між розміром МК і рівнем КЦ у сироватці крові хворих, сила якої зменшується для залишкового вмісту КЦ після тиреоїдектомії. Підвищення рівня КЦ у крові хворих за наявності метастазів у центральних чи бічних лімфовузлах шиї значне, але не відрізняється, а за широкого метастазування навіть менше, ніж за локалізації метастазів окремо в центральних чи латеральних компартментах. Установлено асоціацію між характеристиками МК і підвищенням рівня КЦ у сироватці крові хворих: найбільша концентрація КЦ спостерігається в разі мультифокальних карцином та за пухлин з екстратиреоїдною інвазією, а найменша — у пацієнтів з неінвазивними карциномами. Найчастіше непов­ну біохімічну ремісію реєстрували за наявності метастазів та МК з екстратиреоїдною інвазією.

Висновки. Комбінація різних клініко‑онкологічних та морфологічних характеристик МК відповідає за різний ступінь підвищення рівня КЦ у крові пацієнтів із медулярним раком ЩЗ. Частота неповної біохімічної ремісії у хворих після оперативного лікування не залежить від локалізації метастазів у лімфовузлах шиї та є мінімальною за пухлин розміром <20 мм та неінвазивних, найчастіше її реєстрували за наявності МК з екстратиреоїдною інвазією.