Особливості надання хірургічної допомоги дітям із вузловим та дифузним токсичним зобом: 10-річний досвід

Анотація

Мета роботи — вивчити структуру захворювань щитоподібної залози (ЩЗ) в дітей, прооперованих з приводу вузлового (ВЗ) та дифузного токсичного зоба (ДТЗ) у 2013—2022 рр. у Центрі, проаналізувати їх гендерний і віковий розподіл, особливості доопераційного, інтраопераційного та післяопераційного перебігу, частоту ранніх і пізніх ускладнень (стійкого гіпопаратиреозу і паралічу м’язів гортані), рецидиву захворювання, їхні причини та подальше лікування.

Матеріали та методи. У ретроспективне когортне дослідження було залучено 456 дітей (віком до 18 років), яким проведена тиреоїдектомія в Центрі в 2013—2022 рр. За клініко‑лабораторними даними і результатом патогістологічного дослідження пацієнтів розподілили на три групи: рак ЩЗ (n=241), ВЗ (n=151) та ДТЗ (n=64). У доопераційний період у пацієнтів із ВЗ і ДТЗ аналізували тривалість захворювання, вік пацієнта, гендерний розподіл, функцію ЩЗ, результати інструментальних обстежень (ультразвукове дослідження ЩЗ, тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія з цитологічною оцінкою за Bethesda). У пацієнтів із ВЗ і ДТЗ, доступних для післяопераційного спостереження, вивчали після­операційну функцію ЩЗ, частоту ранніх і пізніх ускладнень та подальше лікування.

Результати. Серед захворювань ЩЗ, що потребували оперативного втручання, переважав рак ЩЗ (52,8%). На пацієнтів жіночої статі припадало 75%. Середній вік прооперованих дітей — (14,4±2,5) року. Вузловий зоб статистично значущо частіше траплявся в дітей пубертатної групи (p <0,05). Середня тривалість захворювання до операції при ВЗ була меншою, ніж при ДТЗ (p <0,001). Тотальну тиреоїдектомію (ТТ) найчастіше виконували при ДТЗ, гемітиреоїдектомію (ГТ)/ГТ + лімфодисекцію (ЛД) — при ВЗ. У 21,3% дітей із ВЗ після ГТ/ГТ + ЛД вдалося зберегти еутиреоз. У пацієнтів із ДТЗ у пізній післяопераційний період стійкий гіпопаратиреоз був єдиним ускладненням (n=2, 12,5%). Натомість при ВЗ у пізній післяопераційний період у 7 (10%) пацієнтів зареєстровано рецидив захворювання, який траплявся частіше в дітей меншого віку (13,0 [13,0; 14,0] року) порівняно з групою без рецидиву (р=0,01). Терапія рецидиву передбачала спостереження в більшості пацієнтів із ВЗ (71,4%).

Висновки. У структурі захворювань ЩЗ, що потребували оперативного втручання у дітей, переважав рак ЩЗ. Стійкий гіпопаратиреоз був єдиним пізнім ускладненням при лікуванні пацієнтів із ДТЗ. З огляду на збереження еутиреозу в 21,3% дітей із ВЗ після ГТ/ГТ + ЛД, слід розглянути ширше застосування органощадних операцій.