Гастроінтестінальні ефекти агоністів рецепторів інкретинових гормонів. Огляд

Анотація

Агоністи рецепторів інкретинів (АРІ), таких як глюкагоноподібний пептид-1 (GLP-1) і глюкозозалежний інсулінотропний пептид (GIP), широко застосовуються у комплексному лікуванні цукрового діабету 2 типу (ЦД2) та ожиріння в усьому світі. На сьогодні існує 7 АРІ, схвалених FDA та доступних для клінічного використання. Вплив цих препаратів на шлунково-кишковий тракт (ШКТ) і печінку є значним. Широке застосування цього класу препаратів показало, що окрім ефективності при лікуванні ЦД2, ожиріння та метаболічно-асоційованої стеатотичної хвороби печінки (МАСХП), їм притаманні небажані побічні ефекти, найчастіше — гастроінтестинальні, такі як нудота, блювання, діарея та запор. Ці небажані побічні ефекти найчастіше пов’язані із затримкою спорожнення шлунка, можуть нівелювати їх значні переваги при лікуванні ЦД2, зниженні ваги тіла та покращенні кардіометаболічного статусу, а також стати певним бар’єром для їх застосування у високих дозах. У багатьох дослідженнях ці побічні ефекти є дозозалежними, більшість з них спостерігаються під час ескалації дози і зазвичай поліпшуються при постійному використанні, хоча механізми такого поліпшення не з’ясовані. Занепокоєння викликають ризики застосування агоністів рецептора GLP-1 щодо періопераційного ведення хворих, оскільки збільшення залишкового вмісту шлунка в пацієнтів, які отримували АРІ, підвищує ризик аспірації. Тому при використанні АРІ короткої дії не рекомендується їх прийом у день проведення операції, а при застосуванні препаратів тривалої дії — припинити їх прийом за 7 днів до операції або навіть більше. Очікується, що незабаром буде схвалено багато інших АРІ, що поповнять арсенал терапевта.