Термінологія, стратифікація ризику та ведення хворих із неалкогольною жировою хворобою печінки на тлі ожиріння і цукрового діабету 2 типу. Огляд літератури

Анотація

Згідно із сучасним визначенням неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) — це накопичення надлишкового жиру в печінці за відсутності вторинних причин або захворювань печінки іншої етіології. Це найпоширеніша причина захворювань печінки у світі (близько 25%), тісно пов’язана із цукровим діабетом (ЦД) 2 типу та ожирінням. З огляду на тісний зв’язок із метаболічним ризиком міжнародний консенсус запропонував новий термін — «жирова хвороба печінки, асоційована з метаболічними розладами», або «метаболічно‑асоційована жирова хвороба печінки», тобто наявність стеатозу печінки у поєднанні з одним із таких станів: надмірна маса тіла/ожиріння, ЦД 2 типу, наявність двох або більше ознак метаболічної дисфункції. Цей термін також передбачає, що метаболічна дисфункція може погіршити перебіг печінкової патології за наявності інших етіологічних чинників ризику (зловживання алкоголем або вірус гепатиту С). Неалкогольна жирова хвороба печінки асоціюється із захворюваністю та смертністю, пов’язаною з іншими системами органів, частіше, ніж із захворюваннями печінки. Особи із переддіабетом і ЦД 2 типу за наявності НАЖХП мають вищі показники ускладнень ЦД (ниркова недостатність, прогресування ЦД та серцево‑судинні захворювання). Неалкогольна жирова хвороба печінки асоціюється з вищим ризиком захворюваності на рак та значною мірою впливає на якість життя пацієнтів, особливо на фізичну складову, з наявністю втоми та надмірної денної сонливості.

Діагноз НАЖХП зазвичай установлюють, коли надлишок жиру в печінці виявляють за допомогою ультразвукового дослідження, магнітно‑резонасної томографії або інших методів. Тоді клінічне завдання полягає в ідентифікації підгруп пацієнтів із неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ) і фіброзом, які мають підвищений ризик прогресування захворювання. Найпростішими неінвазивними тестами визначення фіброзу є індекс фіброзу‑4 (FIB‑4) або індекс фіброзу НАЖХП. Іншими біомаркерами фіброзу є посилений тест на фіброз печінки (ELF) або оцінка фізичних властивостей печінки за допомогою транзиторної еластографії. Зміна способу життя та поведінки є наріжним каменем лікування НАЖХП. Також міжнародні рекомендації рекомендують втрату маси тіла за допомогою комбінації дієти та фізичних вправ.

Нині відсутні ліцензовані препарати для лікування НАСГ, але деякі клініцисти розглядають незатверджені для лікування препарати, такі як вітамін Е або піоглітазон. Значна кількість випробувань не показала ефективності препаратів у пізню фазу, зокрема елафібринору, ценікривіроку, симтузумабу, селонсертибу, воліксибату і альдаферміну. Обнадійливі дані отримані при вивченні ефективності у разі НАСГ обетихолєвої кислоти, ресметирому, ланіфібранору, ліраглутиду, семаглутиду, тирзепатиду та емпаглі­флозину. Баріатрична хірургія сприяє значному зниженню маси тіла, поліпшення метаболічних показників і може розглядатися як метод лікування НАСГ при ожирінні.