Сучасні підходи до менеджменту хворих на ожиріння (за матеріалами Консенсусу Американської гастроентерологічної асоціації 2022 року)

Автор(и)

  • С. М. Ткач Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ, Україна http://orcid.org/0000-0003-1772-9562
  • В. І. Паньків Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ, Україна http://orcid.org/0000-0002-9205-9530
  • Т. Ю. Юзвенко Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ, Україна http://orcid.org/0000-0003-4229-2075

DOI:

https://doi.org/10.30978/CEES-2023-1-47

Ключові слова:

ожиріння, надлишкова вага, фармакотерапія

Анотація

За останні кілька десятиліть поширеність ожиріння у всьому світі різко зросла. Також збільшилася частота ускладнень, пов’язаних з ожирінням (серцево‑судинні захворювання, інсульти, цукровий діабет 2 типу, неалкогольний стеатогепатит, обструктивне апное уві сні, остеоартрит і певні види раку (наприклад, колоректальний рак)), що спричиняє високу захворюваність та смертність. Основою тривалого лікування хворих на ожиріння є модифікація способу життя, але для більшості осіб вона має обмежену ефективність. Фармакотерапія, розроблена та затверджена для тривалого управління ожирінням, для досягнення втрати маси тіла ефективніша, хоча у повсякденному житті застосування препаратів проти ожиріння з багатьох причин обмежене. Віддаючи перевагу розробці клінічних настанов для інформування про використання фармакологічної терапії на тривалий термін лікування ожиріння у дорослих, Американська гастроентерологічна асоціація у 2022 р. опубліковала консенсус, в якому розглядаються важливі бажані (переваги) і небажані (шкода) для пацієнта результати фармакотерапії. До результатів, що мали вирішальне значення для прийняття рішень, віднесено відсоток загальної втрати маси тіла (ЗВМТ), частку пацієнтів, що досягли >5%, >10% і >15% ЗВМТ, припинення лікування через побічні ефекти та серйозні побічні явища. Мінімальною клінічно важливою різницею для ефективності фармакотерапії в лікуванні ожиріння, що відповідала важливим перевагам для пацієнтів, вважали середню різницю 3% ЗВМТ між додатковою фармакотерапією і лише модифікацією способу життя або абсолютні 5% ЗВМТ понад вихідний рівень. Достовірність доказів усіх результатів оцінювали за допомогою системи GRADE, в якій докази, отримані з рандомізованих клінічних досліджень, трактували як високу достовірність, a наявність доказів давала впевненість в оцінках ефекту. Для кожного результату докази розподіляли на 4 категорії (високу, помірну, низьку або дуже низьку). Відповідно до підходу GRADE рекомендації позначали як «сильні», коли використовували фразу «ми рекомендуємо», або як «умовні», коли використовували формулювання «ми пропонуємо». Для тривалого використання при ожирінні FDA схвалено чотири препарати: ліраглутид у дозі 3,0 мг/добу, семаглютид у дозі 2,4 мг/тиждень, фентермін‑топірамат ER і налтрексон‑бупропіон ER. Вважають, що вони мають помірний або великий вплив на втрату маси тіла та малу або несуттєву шкоду, тому ці препарати можна тривало використовувати. На жаль, останні три препарати в Україні не зареєстровані.

Біографії авторів

С. М. Ткач, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ

д. мед. н., проф., гол. наук. співр. відділу профілактики та лікування цукрового діабету та його ускладнень

В. І. Паньків, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ

д. мед. н., проф., зав. відділу профілактики, лікування цукрового діабету та його ускладнень

Т. Ю. Юзвенко, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ

д. мед. н., проф., заст. директора з наукової роботи

Посилання

Ellison-Barnes A, Johnson S, Gudzune K. Trends in obesity prevalence among adults aged 18 through 25 years, 1976-2018. JAMA. 2021 Nov 23;326(20):2073-4. http://doi.org/10.1001/jama.2021.16685. PMID: 34812876; PMCID: PMC8611474.

Cunningham SA, Hardy ST, Jones R, Ng C, Kramer MR, Narayan KMV. Changes in the incidence of childhood obesity. Pediatrics. 2022 Aug 1;150(2):e2021053708. http://doi.org/10.1542/peds.2021-053708. PMID: 35789417; PMCID: PMC9879733.

Dombrowski SU, Knittle K, Avenell A. Long term maintenance of weight loss with non-surgical interventions in obese adults: systematic review and meta-analyses of randomised controlled trials. BMJ. 2014; 348. https://doi.org/10.1136/bmj.g2646.

Saxon DR, Iwamoto SJ, Mettenbrink CJ, et al. Antiobesity Medication Use in 2.2 Million Adults Across Eight Large Health Care Organizations: 2009-2015. Obesity (Silver Spring). 2019 Dec;27(12):1975-81. http://doi.org/10.1002/oby.22581.

Grunvald E, Shah R, Hernaez R, Chandar AK, Pickett-Blakely O, Teigen LM, Harindhanavudhi T, et al.; AGA Clinical Guidelines Committee. AGA Clinical Practice Guideline on Pharmacological Interventions for Adults With Obesity. Gastroenterology. 2022 Nov;163(5):1198-225. http://doi.org/10.1053/j.gastro.2022.08.045. Epub 2022 Oct 20. PMID: 36273831.

Ryan DH, Yockey SR. Weight loss and improvement in comorbidity: differences at 5 %, 10 %, 15 %, and over. Curr Obes Rep. 2017 Jun;6(2):187-94. http://doi.org/10.1007/s13679-017-0262-y. PMID: 28455679; PMCID: PMC5497590.

Williamson DA, Bray GA, Ryan DH. Is 5 % weight loss a satisfactory criterion to define clinically significant weight loss? Obesity (Silver Spring). 2015 Dec;23(12):2319-20. http://doi.org/10.1002/oby.21358. Epub 2015 Nov 2. PMID: 26523739.

Guyatt GH, Oxman AD, Kunz R, et al. GRADE guidelines 6. Rating the quality of evidence-imprecision. J Clin Epidemiol. 2011 Dec;64(12):1283-93. http://doi.org/10.1016/j.jclinepi.2011.01.012. Epub 2011 Aug 11.

Sultan S, Falck-Ytter Y, Inadomi JM. The AGA institute process for developing clinical practice guidelines part one: grading the evidence. Clin Gastroenterol Hepatol. 2013 Apr;11(4):329-32. http://doi.org/10.1016/j.cgh.2013.02.001.

Wing RR, Lang W, Wadden TA, Safford M, Knowler WC, Bertoni AG, Hill JO, et al.; Look AHEAD Research Group. Benefits of modest weight loss in improving cardiovascular risk factors in overweight and obese individuals with type 2 diabetes. Diabetes Care. 2011 Jul;34(7):1481-6. http://doi.org/10.2337/dc10-2415. Epub 2011 May 18. PMID: 21593294; PMCID: PMC3120182.

Singh N, Stewart RAH, Benatar JR. Intensity and duration of lifestyle interventions for long-term weight loss and association with mortality: a meta-analysis of randomised trials. BMJ Open. 2019;9:e029966.

Shi Q, Wang Y, Hao Q, et al. Pharmacotherapy for adults with overweight and obesity: a systematic review and network meta-analysis of randomised controlled trials. Lancet. 2022 Jan 15;399(10321):259-69. http://doi.org/10.1016/S0140-6736(21)01640-8. PMID: 34895470.

Khera R, Murad MH, Chandar AK, et al. Association of Pharmacological Treatments for Obesity With Weight Loss and Adverse Events: A Systematic Review and Meta-analysis. JAMA. 2016 Jun 14;315(22):2424-34. http://doi.org/10.1001/jama.2016.7602. Erratum in: JAMA. 2016 Sep 6;316(9):995.

Acosta A, Camilleri M, Abu Dayyeh B, et al. Selection of antiobesity medications based on phenotypes enhances weight loss: a pragmatic trial in an obesity clinic. Obesity (Silver Spring). 2021;29:662-71.

Apovian CM, Aronne LJ, Bessesen DH, et al. Pharmacological management of obesity: an endocrine society clinical practice guideline. J Clin Endocrinol Metab. 2015;100:342-62.

Wharton S, Lau DCW, Vallis M, et al. Obesity in adults: a clinical practice guideline. Cmaj 2020;192:E875–E891.

Elangovan A, Shah R, Smith ZL. Pharmacotherapy for obesity-trends using a population level national database. Obes Surg. 2021;31:1105-12.

Saunders KH, Umashanker D, Igel LI, et al. Obesity pharmacotherapy. Med Clin North Am 2018;102:135-48.

Davies M, Færch L, Jeppesen OK, et al. Semaglutide 2.4 mg once a week in adults with overweight or obesity, and type 2 diabetes (STEP 2): a randomised, double-blind, double-dummy, placebo-controlled, phase 3 trial. Lancet. 2021;397:971-84.

Wadden TA, Tronieri JS, Sugimoto D, et al. Liraglutide 3.0 mg and Intensive Behavioral Therapy (IBT) for obesity in primary care: the SCALE IBT randomized controlled trial. Obesity (Silver Spring). 2020;28:529-36.

Lundgren JR, Janus C, Jensen SBK, et al. Healthy weight loss maintenance with exercise, liraglutide, or both combined. N Engl J Med. 2021;384:1719-30.

Garvey WT, Ryan DH, Bohannon NJ, et al. Weight-loss therapy in type 2 diabetes: effects of phentermine and topiramate extended release. Diabetes Care. 2014;37:3309-16.

US Food and Drug Administration. Highlights of prescribing information. Contrave (naltrexone HCl and bupropion HCl). Available at: https://wwwaccessdata. fda.gov/drugsatfda_docs/label/2014/200063s000lbl.pdf.Accessed August 28, 2022.

Apovian CM, Aronne L, Rubino D, et al. A randomized, phase 3 trial of naltrexone SR/bupropion SR on weight and obesity-related risk factors (COR-II). Obesity (Silver Spring). 2013;21:935-43.

Greenway FL, Fujioka K, Plodkowski RA, et al. Effect of naltrexone plus bupropion on weight loss in overweight and obese adults (COR-I): a multicentre, randomised, double-blind, placebo-controlled, phase 3 trial. Lancet. 2010;376:595-605.

US Food and Drug Administration. Highlights of prescribing information. Xenical (orlistat). Available at: https://wwwaccessdata.fda.gov/drugsatfda_docs/label/2012/020766s029lbl.pdf. Accessed August 28, 2022.

Derosa G, Maffioli P, Salvadeo SA, et al. Comparison of orlistat treatment and placebo in obese type 2 diabetic patients. Expert Opin Pharmacother. 2010;11:1971-82.

Centers for Disease Control and Prevention. Cardiac valvulopathy associated with exposure to fenfluramine or dexfenfluramine: US Department of Health and Human Services interim public health recommendations, November 1997. MMWR Morb Mortal Wkly Rep 1997; 46:1061-6.

Cercato C, Roizenblatt VA, Leança CC, et al. A randomized double-blind placebo-controlled study of the long-term efficacy and safety of diethylpropion in the treatment of obese subjects. Int J Obes (Lond). 2009; 3:857-65.

Greenway FL, Aronne LJ, Raben A, et al. A randomized, double-blind, placebo-controlled study of Gelesis100: a novel nonsystemic oral hydrogel for weight loss. Obesity (Silver Spring). 2019;27:205-16.

Frías JP, Davies MJ, Rosenstock J, et al. Tirzepatide versus semaglutide once weekly in patients with type 2 diabetes. N Engl J Med. 2021;385:503-15.

Jastreboff AM, Aronne LJ, Ahmad NN, et al. Tirzepatide once weekly for the of obesity. N Engl J Med. 2022;387:205-16.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-03-30

Як цитувати

1.
Ткач С, Паньків В, Юзвенко Т. Сучасні підходи до менеджменту хворих на ожиріння (за матеріалами Консенсусу Американської гастроентерологічної асоціації 2022 року). Clin Endocrinol Endocr Surg (Ukraine) [інтернет]. 30, Березень 2023 [цит. за 04, Грудень 2024];(1):47-5. доступний у: http://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/276383

Номер

Розділ

Огляди літератури