Дослідження голосу у пацієнтів з післяопераційним порушенням моторики гортані в хірургії щитоподібної залози

Анотація

Мета роботи — проаналізувати відновлення голосової функції та особливості ларингоскопічної картини у хворих з парезами і паралічами гортані після операції на щитоподібній залозі.

Матеріали та методи. Проведено проспективне одноцентрове дослідження результатів обстеження 132 хворих з порушенням моторики гортані після операцій на ЩЗ віком від 18 до 70 років (середній вік — (41,5 ± 1,4) року. Чоловіків було 27 (20,5 %), жінок — 105 (79,5 %). Діагностику порушень рухливості гортані та якості голосу проводив лікар-оториноларинголог за допомогою непрямої ларингоскопії, відеоларингоскопії, спектрального аналізу голосу за показниками час максимальної фонації, частота основного тону, співвідношення гармоніка/шум, Jitter, Shimmer та опитувальника суб’єктивної самооцінки якості голосу Voice Handicap Index-30 (VHI — 30), модифікована версія за B. Jacobcon.

Результати. Відновлення рухливості голосових складок (парез гортані) відзначено у 123 (93,2 %) пацієнтів протягом 6 міс після операції на щитоподібній залозі. У 9 (6,8 %) осіб моторика гортані не відновилася (параліч гортані) протягом року після операції. При оцінці голосу у пацієнтів з парезами гортані через 6 міс та з паралічами гортані через 12 міс показники акустичного аналізу голосу статистично значущо поліпшилися в обох групах порівняно з раннім післяопераційним періодом, особливо у пацієнтів з парезами гортані, але статистично значущо відрізнялись від доопераційних.

Висновки. Метод спектрального аналізу голосу має велику діагностичну цінність, дає змогу об’єктивізувати ступінь голосових порушень після операції на щитоподібній залозі та проводити моніторинг під час лікування і реабілітації. При відновленні моторики гортані показники голосу відновлюються не завжди в повному обсязі, що свідчить про наявність відповідних скарг та потребує подальшого спостереження і призначення відповідного лікування.