Хірургічне лікування однобічного вузлового зоба з компресійним синдромом на тлі автоімунного тиреоїдиту

Анотація

Мета роботи — визначити показники для вибору обсягу операції у хворих на однобічний вузловий зоб з компресійним синдромом на тлі автоімунного тиреоїдиту (АІТ) і можливість спрогнозувати віддалені результати хірургічного лікування.
Матеріали та методи. Проаналізовано віддалені результати гемітиреоїдектомії у 101 жінки віком від 23 до 72 років, хворої на однобічний вузловий зоб з компресійним синдромом на тлі АІТ (ВЗАІТ). Проаналізовано, за яких значень до операції об’єму частки залози, рівня у крові тирео­­тропного гормона, вільних тироксину і трийодтироніну, антитіл до тиреоїдної пероксидази, показників апоптозу та проліферації і варіанті ехоструктури мали місце задовільні та незадовільні результати лікування.
Результати. У 75 хворих результати лікування були задовільними (за даними обстеження через 3 роки після гемітиреоїдектомії не виявлено порушень функціонального стану щитоподібної залози, а за даними ультразвукового дослідження в паренхімі залишеної частки залози наявні до операції ознаки АІТ не прогресували або прогресували без розвитку гіпотиреозу та зміни варіанта ехографічної картини), у 26 — незадовільними (збільшення об’єму залишеної частки щитоподібної залози та прогресування автоімунного процесу з розвитком гіпотиреозу). На задовільний результат гемітиреоїдектомії при лікуванні хворих на ВЗАІТ із компресійним синдромом можна розраховувати у випадках, коли на момент операції об’єм частки становить < 12,7 см3, її ехоструктура відповідає гіпоехогенному і гетеро­­ген­­ному та псевдомікровузловому варіанту, вміст тиреотропного гормона < 2,85 мОД/л, вільного тирок­­сину >16,7 пмоль/л, вільного трийодтироніну > 5,3 пмоль/л, антитіл до тиреоїдної пероксидази < 137 мОД/мл.
Висновки. Одним із можливих варіантів хірургічного лікування хворих на ВЗАІТ з компресійним синдромом може бути гемітиреоїдектомія за умов збереженої гормональної функції залози з помірно виразними процесами проліферації і апоптозу та структурних змін паренхіми на рівні гіпоехогенного і гетерогенного, псевдомікровузлового ехоструктурних варіантів. Протипоказане застосовування гемітиреоїдектомії у разі псевдовеликовузлового і тяжчих варіантів ехоструктури паренхіми щитоподібної залози незалежно від показників гормонопродукувальної функції, антитіл до тиреоїдної пероксидази, проліферації і апоптозу.