Взаємозв’язок якості сну у хворих на хронічну хворобу нирок V стадії, які лікуються гемодіалізом, з мелатонінтворною функцією епіфіза
DOI:
https://doi.org/10.30978/CEES-2021-3-23Ключові слова:
хронічна хвороба нирок, гемодіаліз, мелатонін, мелатонінтворна функція епіфіза, сон, якість снуАнотація
Мета роботи — оцінити якість сну за опитувальником PSQI у хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) V стадії, які лікуються гемодіалізом (ГД), та вивчити зв’язок між якістю сну та мелатонінтворною функцією епіфіза (МТФЕ).
Матеріали та методи. Обстежено 130 осіб (50 % чоловіки) з ХХН V стадії віком 58,5 [43; 66] років, які лікуються ГД. Проведено визначення денного та нічного рівня мелатоніну в слині, за яким хворих розподілили на дві групи: І — 110 хворих з порушеною МТФЕ, група ІІ — 20 пацієнтів з нормальною МТФЕ. Оцінку якості сну виконано за допомогою опитувальника Pittsburgh Sleep Quality Index (PSQI). Усім хворим проведено лабораторно-інструментальні дослідження (загальний та біохімічний аналіз крові, вимірювання офісного артеріального тиску, голтерівське моніторування артеріального тиску).
Результати. Аналіз структури інсомнії у хворих на ХХН V стадії, які лікуються ГД, за даними опитувальника PSQI виявив проблеми засинання у 96,2 % обстежених, відчуття жару — у 56,8 %, часті прокидання — у 52,9 %, денну дисфункцію — у 40,8 %, проблеми з диханням — у 40,5 %, проблеми зі сном через кашель або хропіння — у 37,8 %, наявність поганих снів — у 18,9 %, використання снодійних препаратів — у 8 %. Загальний бал за PSQI у хворих із порушеною МТФЕ на 71,4 % (р < 0,001) перевищував показник у групі зі збереженою функцією епіфіза, що є свідченням впливу МТФЕ на якість сну. Оцінка за компонентами «затримка сну» та «тривалість сну» у хворих з дисфункцією епіфіза була на 66,7 % вищою (р < 0,001). Порівняльний аналіз кількості хвилин, потрібних для засинання, виявив більшу затримку сну у хворих з порушеною МТФЕ. Серед них було найбільше пацієнтів (71,8 %, р < 0,05), яким потрібно було > 60 хв для засинання, тоді як у групі зі збереженою МТФЕ таких пацієнтів не було. Кількість хворих, у яких період засинання становив 31—60 хв, у групі з дисфункцією епіфіза було на 30 % (р < 0,05) менше, а пацієнтів, що витрачали на засинання 16—30 хв, — на 92,5 % (р < 0,05), хворих, які засинають менше ніж за 15 хв, — на 62 % (р < 0,05). Установлено зменшення тривалості сну в усіх хворих, які лікуються ГД, але найбільше погіршення якості сну виявлено в групі хворих з дисфункцією епіфіза, зокрема кількість пацієнтів, які спали < 5 год, була на 90,8 % (р < 0,05) більше, ніж у групі зі збереженою МТФЕ, тих, хто спав 5—6 год, — на 81,7 % (р < 0,05), осіб з тривалістю сну 6—7 год — менше на 76,4 % (р < 0,05), тих, хто спав > 7 год — на 84,0 % (р < 0,05).
Висновки. Для хворих на ХХН V стадії, які лікуються ГД, характерне поєднання порушення МТФЕ (84,6 %) і погіршення якості сну (86,2 %), зокрема проблеми із засинанням, відчуття жару, часті прокидання та денна дисфункція. Низька якість сну детермінується низьким рівнем мелатоніну в слині, наявністю гіпоальбумінемії і артеріальної гіпертензії, тривалістю артеріальної гіпертензії та лікування ГД.
Посилання
Sabet R, Naghizadeh MM, Azari S. Quality of sleep in dialysis patients. Iran J. Nurs. Midwifery Res. 2012;17:270-274.
Kondratiuk V, Petrova А. Characteristics of melatonin-forming disorders of the epiphysis in hemodialysis patients depending on clinical and demographic parameters. Ukrainian Journal of Nephrology and Dialysis. 2020;1:36-47. doi:10.31450/ukrjnd.1(65).2020.06.
De Santo RM, Bartiromo M, Cesare MC, Di Iorio BR. Sleeping disorders in early chronic kidney disease. Semin Nephrol. 2006;26(1):64–67.
Kondratiuk VE, Petrova AS, Karpenko OV, Ostashevska TG, Krasyuk EK. Interrelation between disorder of melatonin-forming function of epiphysis and dyslipidemia in patients with chronic kidney disease of 5 stage treated by hemodialysis. Family Medicine. 2020;1-2:103-111.
Arushanyan EB. Epiphyseal hormone melatonin and neurological pathology. RMZH. 2006;14(23):1657–1664 (In Russian).
Grewal R, Doghramji K. Epidemiology of insomnia. In: Attarian HP, Schuman C, eds. Clinical Handbook of Insomnia. 2010. P.13-22. www.springer.com/978-1-60327-033-5. Accessed on 03 Jan 2016.
Cardinali DP, Vidal MF, Vigo DE. New developments in the treatment of primary insomnia in elderly patients:focus on prolonged-release melatonin. ChronoPhysiology and Therapy. 2012;2:67-79.
Kondratiuk VE, Petrova AS, Karpenko OV. Characterization of melatonin-forming function of pineal gland in patients with end-stage chronic kidney disease. Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery. 2019;4:94-102.
Luyster FS, Strollo PJJr, Zee PC, Walsh JK. Sleep: a health imperative. Sleep. 2012;35(6):727–734.
Hu G, Qiao Q, Tuomilehto J. The metabolic syndrome and cardiovascular risk. Curr. Diabetes Rev. 2005;1(2):137–143.
Cappuccio FP, Stranges S, Kandala NB. et al. Genderspecific associations of short sleep duration with prevalent and incident hypertension: the Whitehall II Study. Hypertension. 2007;50(4):693–700.
Hublin C, Partinen M, Koskenvuo M, Kaprio J. Sleep and mortality:a population-based 22-year follow-up study. Sleep. 2007;30(1):1245–1253.
Tamakoshi A, Ohno Y. Self-reported sleep duration as a predictor of all-cause mortality:results from the JACC study, Japan. Sleep. 2004;27(1):51–54.
Gangwisch JE, Heymsfield SB, Boden-Albala B. et al. Short sleep duration as a risk factor for hypertension:analysis of the first national health and nutrition examination survey. Hypertension. 2006;5:833–839.
Hoevenaar-Blom MP, Spijkerman AM, Kromhout D, Van den Berg JF, Verschuren WM. Sleep duration and sleep quality in relation to 12-year cardiovascular disease incidence: the MORGEN study. Sleep. 2011;34(11):1487–1492.
Cappuccio FP, D’Elia L, Strazzullo P, Miller MA. Quantity and quality of sleep and incidence of type 2 diabetes: a systematic review and meta-analysis. Diabetes Care. 2010;33(2):414–442.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.