Показання до гемітиреоїдектомії з приводу вузлового зоба на тлі автоімунного тиреоїдиту і прогнозування віддалених результатів

Анотація

Мета роботи — вивчити можливості визначення показань до вибору обсягу операції у хворих на однобічний вузловий зоб на тлі автоімунного тиреоїдиту з компресійним синдромом і прогнозу віддалених результатів хірургічного лікування.
Матеріали та методи. Проаналізовано віддалені результати гемітиреоїдектомії у 101 жінки віком від 23 до 72 років, хворої на однобічний вузловий зоб на тлі автоімунного тиреоїдиту з компресійним синд­­­ромом. Установлено, за яких показників до операції об’єму частки залози, варіанта ехоструктури, рівня у крові тиреотропного гормона, вільних тироксину та трийодтироніну, антитіл до тиреоїдної пероксидази, показників апоптозу і проліферації мали місце задовільні та незадовільні результати лікування.
Результати. За результатами обстеження через 3 роки після гемітиреоїдектомії у 75 пацієнтів не виявлено порушень функціонального стану щитоподібної залози, за даними ультразвукового дослід­ження в паренхімі залишеної частки залози наявні до операції ознаки автоімунного тиреоїдиту не прогресували або прогресували без розвитку гіпотирео­зу і зміни варіанта ехографічної картини (задовільний результат), у 26 осіб установлено збільшення об’єму залишеної частки щитоподібної залози та прогресування автоімунного процесу з розвитком гіпотиреозу (незадовільний результат). На задовільний результат гемітиреоїдектомії у лікуванні хворих на вузловий зоб на тлі автоімунного тиреоїдиту із компресійним синдромом можна розраховувати у випадках, коли об’єм частки не перевищує 10 см3, її ехоструктура відповідає гіпоехогенному і гетерогенному та псевдомікровузловому варіантам, рівень тиреотропного гормона не перевищує 2,85 мМО/л, вміст вільних тироксину і трийодтироніну — відповідно не нижче ніж 16,7 та 5,3 пмоль/л, антитіл до тиреоїдної пероксидази — не перевищує 150 МО/мл.
Висновки. Одним із можливих варіантів хірургічного лікування хворих на вузловий зоб на тлі авто­імунного тиреоїдиту з компресійним синдромом може бути гемітиреоїдектомія за збереженої гормональної функції залози і структурних змін паренхіми в частці, яка залишається, на рівні гіпоехогенного і гетерогенного чи псевдомікровузлового варіанта. Гемітиреоїдектомія протипоказана у разі псевдовеликовузлового і тяжчих варіантів ехоструктури паренхіми щитоподібної залози.