Про історію і деякі характеристики нейроендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту. Огляд літератури. Частина 1

Автор(и)

  • С. Й. Рибаков

DOI:

https://doi.org/10.30978/CEES-2021-2-60

Ключові слова:

нейроендокринні пухлини; шлунково-кишковий тракт; інсулінома; глюкагонома

Анотація

Огляд літератури присвячений аналізу численних досліджень, які стали підґрунтям для створення уявлень про дифузну ендокринну систему, тобто про існування, окрім основних ендокринних залоз, клітинних скупчень та окремих клітин, котрі продукують гормони і біологічно активні речовини. Встановлено, що в органах шлунково-кишкового тракту, починаючи від стравоходу і до термінальних відділів товстого кишечника, є декілька типів ендокринних клітин, які володіють зазначеними функціями. Найбільша їх кількість міститься в підшлунковій залозі, антральному відділі шлунка, дванадцятипалої кишки, початкової частини тонкого кишечника, печінці. Надлишкова секреторна діяльність цих клітин може спричинити розвиток патологічних клінічних синдромів, які характеризуються ефектом дії відповідних гормонів. Морфологічним субстратом таких синдромів можуть бути пухлини або дифузна гіперплазія відповідних клітин. Автор розглядає підшлункову залозу як складову частину дифузної ендокринної системи, оскільки специфічні ендокринні функції в ній виконують численні скупчення клітин (острівці Лангерганса) або окремі клітини. Із великої кількості нейроендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту детально розглянуто характеристики деяких з них в історичному та клінічному аспекті, зокрема інсуліноми як найчастіше і добре вивченого новоутворення. Також наведено дані про глюкагоному — нейроендокринну пухлину, яка походить із α-клітин підшлункової залози та є свого роду антагоністом інсуліноми, оскільки секретує в надлишку гормон глюкагон, спричиняє розвиток гіперглікемічного клінічного синдрому на відміну від гіпоглікемічного, зумовленого інсуліном. Вона є рідкісною пухлиною і розгляд її після інсуліноми можна пояснити саме антагоністичним характером дії гормонів, котрі виробляються цими новоутвореннями. У групі нейроендокринних пухлин підшлункової залози глюкагонома за частотою посідає третє місце після інсуліноми та гастриноми.

Біографія автора

С. Й. Рибаков

Рибаков Станіслав Йосипович, д. мед. н., професор. Вашингтон

Посилання

Heidenhaim R. Untersuchungen über den bau der labdrüsen. Arch Mikroskop Anat. 1870;6:368-406.

Kultschitzky NK. Zur frage uber den ban des darmkanals. Arch. Mikroskop. Anat. 1897;49:7-35.

Masson P. La glande endocrine de l’intestine chez l’home. CR Acad Sci (Paris).1914;158:59-61.

Bayliss W, Starling E. The mechanism of pancreatic secretion. J Physiol (London). 1902;28:325-53.

Edkins J. The chemical mechanism of gastric secretion. J Physiol. 1906;34(1-2):133-44.

Lubarsch O. Ueber den primaren Krebs des ileum. Virchov’s Arch. Pathol Anat Klin Med. 1888;11:280.

Ramson W. A case of primery carcinoma of the ileum. Lancet. 1890;2:1020.

Oberndorfer S. Karzinoide: tumoren des duenndarmes. Frankf Z Pathol. 1907;1:426.

Banting F, Best C. The internal secretion of the pancreas. J Lab Clin Med. 1922;7:256-66.

Ivy A, Oldberg E, Klostner J. A hormone mechanism for gallbladder contraction and evacuation. Am J Physiol. 1928;85:381.

Espramer V, Asero B. Identification of enteramine as 5-hydroxytryptamine. Nature. 1952;169:800.

Masson P. Carcinoids (Argentaffin-cell tumors) and nerve hyperplasia of the appendicular tumors. Am J Pathol. 1928;4:181-211.

Pearse A. The cytochemistry and ultrastructure of polypeptide hormone producing cells of the APUD series and the embryologic physiologic and pathologic implication of the concept. J Histochem Cytochem. 1969;17;303-13.

Pearse A. The diffuse neuroendocrine system and APUD concept. Med Biol. 1977;55:149-56.

Pictel R, Roll L, Phelps P. et al. The neural crest and the origin of the insulin-producing and other gastrointestinal hormone-producing cells. Science. 1976;191:191-2.

Rindi J, Leiter A, Kopin A. et al. The “normal” endocrine cell of the gut: changing concept and new evidence. Ann NY Acad Sci. 2004;1014:1-12.

O’Dorisio T. Gut endocrinology: clinical and therapeutic impact. Am J Med. 1986;81:1-7.

Bishop A, Power R, Polak J. et al. Markers for neuroendocrine differentiation. Pathol Res Pract. 1998;183:119-28.

Anderson C, Bennet J. Clinical presentation and diagnosis of pancreatic neuroendocrine tumors. Surg Oncol Clin North Am. 2016;25:363-74.

Solcia E, Kloppel J, Sobin L. et al. Histological typing of endocrine tumors. WHO. International Histological Classification of Tumours. Berlin, Germany: Springer; 2000.

Klimstra D, Arnold R, Capella C. Neuroendocrine neoplasms of pancreas. WHO Classification of tumors of the digestive system. Lyon; 2010. P. 322-6.

Kloppel G. Classification and pathology of gastroenteropancreatic neuroendocrine neoplasms. Endocr Relat Cancer. 2011;18(suppl.1):s1-s16.

Karakus E, Helvaci A, Ekinci O. Comparison of WHO 2000 and WHO 2010 classification of gastroenteropancreatic neuroendocrine tumors. Turk J Gastroenterol. 2014;25(1):8187.

Lloyd R, Osamura R, Kloppel G. et al. WHO Classification of tumours of endocrine organs. 4th ed. Lyon: JARC Press; 2017.

Ahmed M. Gastrointestinal neuroendocrine tumors in 2020. World J. Gastrointestinal Oncology. 2020;12(8):791-807.

Modlin I. 5 – decade analysis of 13.715 carcinoid tumors. Cancer. 2003;97:934-59.

Modlin I, Oberg K, Chung D. et al. Gastroenteropancreatic neuroendocrine tumours. Lancet, 2008;9:61-72.

Yao J, Hassan M, Phan A. et al. One hundred years after “carcinoid: Epidemiology of and prognostic factors for neuroendocrine tumors in 38.825 cases in United States. J Clin Oncology. 2008;26(18):3063-72.

Kirgut M, Delibasi T.Gastroenteropancrtatic neuroendocrine tumors (GEP-NET). Translation Gastrointestinal Cancer. 2015;4:1.

Oronsky B, Ma P, Morgensztern D. et al. Nothing but NET: A review of neuroendocrine tumors and carcinomas. Neoplasia. 2017;19(12):991-1002.

Paulesco N. Recherche sur le role du pancreas dans l’assimilation nutritive. Arch Int Physiol. 1921;17:85-109.

Bliss M. The discovery of insulin. Chicago: University of Chicago Press; 1982. 304 p.

Fletcher A, Campbell W. The blood sugar following insulin administration and symptom complex – hypoglycemia. J Metab Res. 1922;2:637.

Harris S. Hyperinsulinism and dysinsulinism. JAMA. 1924;83:329.

Nichols A. Simple adenoma of the pancreas arising from an island of Langerhans. J Med Res. 1902;8:385.

Shields W. Benign adenoma of the islet of Langerhans. Am J Pathol. 1926;2:335.

Wilder R, Allan F, Power M. Carcinoma of the island of pancreas hyperinsulinism and hypoglycemia. JAMA. 1927;89:348-55.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-06-30

Номер

Розділ

Огляди