Вплив стану жовчного міхура на вуглеводний метаболізм у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та вперше виявленою гіперглікемією

Анотація

Мета — визначити зміни вуглеводного метаболізму за умов інтактного жовчного міхура (ЖМ) та його уражень, зокрема після холецистектомії, у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Матеріали та методи. Обстежено 71 пацієнта (37 (52,11 %) чоловіків і 34 (47,89 %) жінки, медіана віку — 65 років) з різними формами ішемічної хвороби серця (гострий коронарний синдром, гострий інфаркт міокарда, післяінфарктний кардіосклероз), які перебували на стаціонарному лікуванні у кардіологічному та інфарктному відділеннях. Розподіл на групи проведено залежно від сонографічно визначеного стану ЖМ: 1-ша група (n = 30) — інтактний, 2-га (n = 24) — перегини, сладж або ознаки хронічного холециститу, 3-тя група (n = 7) — холелітіаз та калькульозний холецистит, 4-та група (n = 10) — холецистектомія в анамнезі. Групи були порівнянними за нозологіями та віком. Окрім стандартних обстежень, визначали 20 показників обміну глюкози: пероральний глюкозотолерантний тест з вимірюванням рівня глюкози, інсуліну та С-пептиду натще (0’) і на 30, 60 та 120-ту хвилину (30’, 60’ і 120’) після прийому 75 г глюкози, вмісту глікованого гемоглобіну (НbА1c), площі під кривими у ранній та пізній фазах для глюкози (нППКГ 0—30’, 30—120’) та інсуліну (нППКІ 0—30’, 30—120’), індекси HOMA-IR, QUICKI, Matsuda, Shuster, DeFronzo. Результати. Ураження ЖМ супроводжувались значно меншою частотою нормального обміну глюкози (6,4 і 26,7 %) та більшою поширеністю діабету ((19,4 ± 7,1) % (р < 0,05) і (3,3 ± 3,3) % (р < 0,05)) порівняно з інтактним ЖМ. Стан ЖМ не впливав на чутливість печінки та периферійних тканин до інсуліну, печінковий кліренс інсуліну, вміст С-пептиду, а також на ранню чи пізню фази секреції інсуліну, хоча значуще асоціювався з рівнем глікемії, НbА1c та співвідношенням між секрецію інсуліну та чутливістю до нього тканин. Найгірший стан вуглеводного метаболізму відзначено за умов сладжу, перегинів та ознак хронічного холециститу. У таких пацієнтів на відміну від осіб з інтактним ЖМ були значно вищими показники глікемії в усіх точках (0’, 30’, 60’, 120’), площа під кривою глюкози у пізній фазі (30—120’), вміст НbА1c та нижчим індекс DeFronzo. Стан після холецистектомії асоціювався зі зменшенням вмісту НbА1c, хоча впродовж першої години після навантаження глюкозою рівень глікемії перевищував показники осіб з інтактним ЖМ. Висновок. Стан ЖМ впливає на вуглеводний метаболізм, а його патологічні зміни асоціюються з погіршенням вуглеводного балансу.