Впровадження молекулярно-генетичного обстеження в діагностиці тиреоїдного раку: власне дослідження

Анотація

Мета — дослідити значення мутацій BRAFV600E, NRAS, KRAS, HRAS, RET/PTC (RET/PTC1 і  RER/PTC3), PAX8/PPARg для розвитку та перебігу тиреоїдного раку, визначити значущу мутацію-предиктор. Матеріали та методи. Відібрано та проаналізовано 63 історії хвороби пацієнтів, яким на доопераційному етапі проведено молекулярно-генетичне тестування (МГТ) утворень щитоподібної залози, а в подальшому — оперативне лікування в умовах хірургічного відділення Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України. Середній вік хворих становив (41,0 ± 1,8) року. Чоловіків було 7, жінок — 56. Усім хворим проводили тонкоголкову аспіраційну пункційну біопсію вузлів щитоподібної залози за стандартною методикою з цитологічним висновком відповідно до системи Bethesda. Категорію Bethesda III виявлено у 3 (4,8 %) хворих, Bethesda IV — у 13 (20,6 %), Bethesda V — у 12 (19,0 %), Bethesda VІ — у 35 (55,6 %). Патогенну мутацію визначили у 47 (74,6 %) хворих (перша група), з них у двох — по дві мутації. В 16 (25,4 %) випадках не виявлено патогенної мутації (друга група). Результати. Генами, які траплялися найчастіше, були BRAFV600E — 35 (55,6 %), NRAS — 11 (17,5 %), KRAS — 3 (4,8 %). У разі встановлення діагнозу раку щитоподібної залози (РЩЗ) патогенні мутації виявлено у 38 (79,1 %) випадках. Мутацію гена BRAFV600E зареєстрували у разі цитологічного висновку Bethesda ІІІ—V у 28,9 % пацієнтів, у разі Bethesda VІ — у 77,1 %. Відповідно чутливість тесту була невисокою — 0,646, специфічність — 0,733. Велике значення прогностичної значущості позитивного результату (0,784—0,943) свідчило про ймовірність виявлення РЩЗ. Це припущення підтверджує величина критерію χ2 з поправкою Йєтса (5,207, р = 0,023). Використання тесту на наявність гена NRAS для виявлення РЩЗ було неефективним (χ2 = 0,009, р = 0,927). Частота виявлення РЩЗ у першій групі у разі Bethesda ІІІ—V була вищою, ніж у другій групі, але різниця не була статистично значущою. Агресивність РЩЗ у хворих першої групи з позитивним результатом МГТ не мала статистично значущих відмінностей від результатів, отриманих у другій групі (39,5 та 33,3 % відповідно). Висновки. Застосування МГТ у 79,1 % випадках дало змогу виявити патогенні мутації генів BRAFV600E, NRAS, KRAS. Наявність цих генів у поєднанні з цитоморфологічним висновком Be­­thes­da III—V не підвищила виявлення РЩЗ у досліджуваних хворих. Значущим предиктором серед дослід­жених генів-кандидатів для встановлення діагнозу РЩЗ був BRAFV600E, який спостерігався у 64,6 % випадках (прогностична значущість позитивного результату — 0,784—0,943). Виявлення патогенної мутації у хворих на РЩЗ не було пов’язане з агресивністю його перебігу.