Лідерство та командоутворення в клінічній практиці (за результатами кейс-дослідження)

Анотація

Мета роботи — дослідити розподіл ролей медичного персоналу в командах, які надають медичну допомогу в закладі охорони здоров’я третинного рівня. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 25 медичних працівників із трьох структурних підрозділів Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України: відділення репродуктивної медицини (n = 7), консультативної поліклініки (n = 11), відділення ендокринної хірургії (n = 7). Використано методологію Р. Белбіна для діагностики командних ролей, а саме опитувальник BTRSPI (The Belbin Team Role Self-Perception Inventory). Дослідження проведено у два етапи. На першому етапі респонденти ідентифікували та оцінювали свою роль у команді за методом самооцінки. Респонденти відповідали «Так»/«Ні» на 3 короткі запитання, які стосувалися знань про розподіл членів команд за типологією ролей, запропонованою Р. Белбіним; віри, що ролі, які співробітники виконують у відділенні, ідентичні їх посадам чи очікуванням; довіри до визначення командних ролей за типом особистості. На другому етапі здійснювали діагностику та визначення командних ролей серед медичного персоналу. Опитування проведене в умовах пандемії COVID-19, тому має деякі обмеження щодо генеральної сукупності та пілотний характер. Результати та обговорення. За даними опитування встановлено, що всі респонденти раніше не були знайомі із зазначеною методологією. Кожен другий респондент не вірив у ідентичність ролей, які співробітники виконують у командах, їх посадам чи описам. Однак 84 % респондентів вказали на залежність командних ролей від типу особистості. Результати самооцінки респондентів власних ролей у командах та діагностики розподілу ролей з використанням BTRSPI-опитувальника збіглися лише у 5 % респондентів. За даними дослідження встановлено статистично значущий зв’язок між статтю та приналежністю до команди. Зокрема, у команді І (відділення репродуктивної медицини) працюють лише жінки, у команді ІІІ (відділення ендокринної хірургії) — 91 % чоловіків (p < 0,002). Аналогічна ситуація щодо посади та роботи в окремій клінічній команді (p < 0,001). Гіпотеза щодо існування взаємозв’язку між віком респондента та вираженістю у нього командних рольових поведінкових функцій не підтвердилася (p < 0,991). Команди статистично значущо відрізнялися за наповненням ролей (p < 0,087). Виявлено закономірності розподілу ролей у кожній із досліджених команд. Висновки. Дослідження засвідчило важливість вивчення розподілу ролей у командах. За його результатами встановлено, що командна (поведінкова) роль (ролі) члена команд залежить від статі та посади, але не пов’язана з віковим чинником. Командні ролі в досліджених клінічних командах розподілені по-різному: найвираженіші рольові ознаки в усіх командах — це спеціаліст (експерт), завершувач (контролер). Установлено відсутність ролі координатора (голови). Такі ролі, як спостерігач (оцінювач) та дослідник ресурсів, наявні лише у команді лікарів консультативної поліклініки.