Особливості перебігу хронічних ускладнень при латентному автоімунному діабеті дорослих

Автор(и)

  • І. О. Царик Буковинський державний медичний університет, Чернівці
  • Н. В. Пашковська Буковинський державний медичний університет

DOI:

https://doi.org/10.30978/CEES-2021-1-45

Анотація

Мета роботи — з’ясувати особливості перебігу хронічної хвороби нирок (ХХН) у хворих на латентний автоімунний діабет дорослих (latent autoimmune diabetes in adults (LADA)) порівняно з класичними типами цукрового діабету (ЦД). Матеріали та методи. Обстежено 145 хворих на ЦД, з них 70 осіб з LADA, 40 — з ЦД 1 типу, 35 — з ЦД 2 типу. Усім пацієнтам визначали антитіла до декарбоксилази глютамінової кислоти і тирозин фосфатази. Особливості перебігу ХХН вивчали за даними анамнезу, клінічного обстеження, значеннями швидкості клубочкової фільтрації, мікроальбумінурії та співвідношення альбуміну та креатиніну в сечі. Результати та обговорення. За даними анамнезу, діагноз ХХН у пацієнтів з LADA встановлено в середньому впродовж 3 років після маніфестації ЦД (у 30 % — у дебюті захворювання), тоді як при ЦД 1 типу — через 7,2 року, при ЦД 2 типу — через 1,9 року. Найчастіше при LADA реєстрували ХХН ІІІ стадії (у 49 % осіб). У більшості хворих визначено неальбумінурійний фенотип діабетичної хвороби нирок. За особливостями перебігу ХХН LADA посідала проміжне місце, поєднуючи ознаки обох основних типів діабету. Висновки. Діагноз ХХН при LADA встановлюють набагато раніше, ніж при ЦД 1 типу, що свідчить про некоректність використання однакових рекомендацій щодо скринінгу цього ускладнення у зазначених пацієнтів. Відзначено переважання неальбумінурійного фенотипу діабетичної хвороби нирок у пацієнтів з LADA. При LADA ХХН потребує розробки особливих підходів до скринінгу, діагностики та лікування. 

Біографії авторів

І. О. Царик, Буковинський державний медичний університет, Чернівці

Мета роботи — з’ясувати особливості перебігу хронічної хвороби нирок (ХХН) у хворих на латентний автоімунний діабет дорослих (latent autoimmune diabetes in adults (LADA)) порівняно з класичними типами цукрового діабету (ЦД). Матеріали та методи. Обстежено 145 хворих на ЦД, з них 70 осіб з LADA, 40 — з ЦД 1 типу, 35 — з ЦД 2 типу. Усім пацієнтам визначали антитіла до декарбоксилази глютамінової кислоти і тирозин фосфатази. Особливості перебігу ХХН вивчали за даними анамнезу, клінічного обстеження, значеннями швидкості клубочкової фільтрації, мікроальбумінурії та співвідношення альбуміну та креатиніну в сечі. Результати та обговорення. За даними анамнезу, діагноз ХХН у пацієнтів з LADA встановлено в середньому впродовж 3 років після маніфестації ЦД (у 30 % — у дебюті захворювання), тоді як при ЦД 1 типу — через 7,2 року, при ЦД 2 типу — через 1,9 року. Найчастіше при LADA реєстрували ХХН ІІІ стадії (у 49 % осіб). У більшості хворих визначено неальбумінурійний фенотип діабетичної хвороби нирок. За особливостями перебігу ХХН LADA посідала проміжне місце, поєднуючи ознаки обох основних типів діабету. Висновки. Діагноз ХХН при LADA встановлюють набагато раніше, ніж при ЦД 1 типу, що свідчить про некоректність використання однакових рекомендацій щодо скринінгу цього ускладнення у зазначених пацієнтів. Відзначено переважання неальбумінурійного фенотипу діабетичної хвороби нирок у пацієнтів з LADA. При LADA ХХН потребує розробки особливих підходів до скринінгу, діагностики та лікування. 

Н. В. Пашковська , Буковинський державний медичний університет

Пашковська Наталія Вікторівна, д. мед. н., професор, зав. кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології. 58002, м. Чернівці, Театральна площа, 2

Посилання

Groop L, Lundgren V, Lyssenko V. et al. and the Botnia Study Group: Gada positivity in relatives of type 2 diabetes or LADA. Diabetes. 2005; 54(2):160.

American Diabetes Association. 2. Classification and diagnosis of diabetes: Standards of Medical Care in Diabetes – 2021. Diabetes Care 2021;44 (Suppl. 1):S15-S33.

Turner R, Stratton I, Horton V. et al. UKPDS 25: autoantibodies to islet-cell cytoplasm and glutamic acid decarboxylase for prediction of insulin requirement in type 2 diabetes. UK Prospective Diabetes Study Group. Lancet. 1997;350(9087):1288-93.

Groop L, Tuomi T, Rowley M, Zimmet P, Mackay IR. Latent autoimmune diabetes in adults (LADA)-more than a name. Diabetologia. 2006;49(9):1996-8. https://doi.org/10.1007/s00125-006-0345-x.

Fourlanos S, Dotta F, Greenbaum CJ. et al. Latent autoimmune diabetes in adults (LADA) should be less latent. Diabetologia. 2005;48(11):2206-12.

Buzzetti R, Tuomi T, Mauricio D. et al. Management of Latent Autoimmune Diabetes in Adults: A Consensus Statement From an International Expert Panel. Diabetes. 2020 69(10):2037-47. doi: 10.2337/dbi20-0017.

Pozzilli P, Pieralice S. Latent autoimmune diabetes in adults: current status and new horizons. Endocrinol Metab (Seoul). 2018;33(2):147-59. doi: 10.3803/EnM.2018.33.2.147.

Leslie RD, Palmer J, Schloot NC, Lernmark A. Diabetes at the crossroads: relevance of disease classification to pathophysiology and treatment. Diabetologia. 2016;59(1):13-20. DOI: 10.1007/s00125-015-3789-z.

Hernández M, López C, Real J. et al. Preclinical carotid atherosclerosis in patients with latent autoimmune diabetes in adults (LADA), type 2 diabetes and classical type 1 diabetes. Cardiovasc Diabetol. 2017;16(1):94.

Myhill P, Davis WA, Bruce DG, Mackay IR, Zimmet P, Davis TM. Chronic complications and mortality in community-based patients with latent autoimmune diabetes in adults: the Fremantle Diabetes Study. Diabet Med. 2008Oct;25(10):1245-50.doi: 10.1111/j.1464-5491.2008.02562.x.

Hawa MI, Buchan AP, Ola T. et al. LADA and CARDS: a prospective study of clinical outcome in established adult-onset autoimmune diabetes. Diabetes Care. 2014Jun;37(6):1643-9.doi: 10.2337/dc13-2383.

Isomaa B, Almgren P, Henricsson M, Taskinen MR, Tuomi T, Groop L. et al. Chronic complications in patients with slowly progressing autoimmune type 1 diabetes (LADA). Diabetes Care. 1999;22:1347. doi: 10.2337/diacare.22.8.1347.

Hjort R, Ahlqvist E, Carlsson PO. et al. Overweight, obesity and the risk of LADA: results from a Swedish case-control study and the Norwegian HUNT Study. Diabetologia. 2018 61(6):1333-43. doi: 10.1007/s00125-018-4596-0.

Li X, Huang G, Yan X, Yang L. et al. [Relation between insulin resistance and glutamic acid decarboxylase antibody titers in latent autoimmune diabetes in adults]. Nan Fang Yi Ke Da Xue Xue Bao. 2010;30(6):1247-9.

Li X, Cao C, Tang X. et al. Prevalence of Metabolic Syndrome and Its Determinants in Newly-Diagnosed Adult-Onset Diabetes in China: A Multi-Center, Cross-Sectional Survey. Front Endocrinol (Lausanne). 2019;10:661. doi: 10.3389/fendo.2019.00661.

Hawa MI, Thivolet C, Mauricio D. Metabolic syndrome and autoimmune diabetes: action LADA 3. Diabetes Care. 2009;32(1):160-4. doi:10.2337/dc08-1419.

Mollo A, Hernandez M, Marsal JR, Esquerda A, Rius F, Blanco-Vaca F. et al. Latent autoimmune diabetes in adults is perched between type 1 and type 2: evidence from adults in one region of Spain. Diabetes Metab Res Rev. 2013Sep;29(6):446-51.doi: 10.1002/dmrr.2411.

Balme M, McAllister I, Davis WA, Davis TM. Retinopathy in latent autoimmune diabetes of adults: the Fremantle Diabetes Study. Diabet Med. 2002; 19: 602–605.

Andersen CD, Bennet L, Nyström L. et al. Worse glycaemic control in LADA patients than in those with type 2 diabetes, despite a longer time on insulin therapy. Diabetologia. 2013; 56: 252–258.

Shiran A. Osoblyvosti funktsionalnoho stanu sertsevo-sudynnoi systemy u khvorykh na povilno prohresuiuchyi autoimunnyi diabet doroslykh. Bukovyn. med. visn. 2007;11(3):107-10.

Luk A, Lau E, Lim C. et al. Diabetes-related complications and mortality in patients with young-onset latent autoimmune diabetes: a 14-year analysis of the Prospective Hong Kong Diabetes Register. Diabetes Care 2019;42:1042-50. https://doi.org/10.2337/dc18-1796.

Arikan E, Sabuncu T, Ozer EM. The clinical characteristics of latent autoimmune diabetes in adults and its relation with chronic complications in metabolically poor controlled Turkish patients with Type 2 diabetes mellitus. J Dia. Compl. 2005;19(5):254-8.

Sapryna TV, Prokhorenko TS, Lazarenko FЭ, Vo­­rozh­tsova YN, Riazantseva NV. Vzaymosviaz ymmunolohycheskykh y metabolycheskykh faktorov v razvytyy y prohressyrovanyy mykroanhyopatyi pry latentnom autoymmunnom dyabete vzroslыkh (LADA). Biul. Syb. med. 2014;13(1):73-8.

Soloveva OE. Osobennosty debiuta y razvytyia sosudystыkh oslozhnenyi u bolnыkh medlenno prohressyruiushchym autoymmunnыm dyabetom vzroslыkh: dys.… kand. med. nauk: 14.00.03, 14.00.06. M.; 2002. 125 s.

American Diabetes Association. 11. Microvascular Complications and Foot Care: Standards of Medical Care in Diabetes-2021. Diabetes Care. 2021 Jan;44(Suppl 1):S151-S167. doi: 10.2337/dc21-S011.

Evaluation and management of chronic kidney disease: synopsis of the kidney disease improving global outcomes 2012 clinical practice guideline. Ann Inter.Med. 2013 Jun 4;158(11):825-30.

Pugliese G. Updating the natural history of diabetic nephropathy. Acta Diabetol. 2014;51:905-15. doi: 10.1007/s00592-014-0650-7.

Ruggenenti P, Cravedi P, Remuzzi G. The RAAS in the pathogenesis and treatment of diabetic nephropathy. Nat Rev Nephrol. 2010;6:319-30. doi: 10.1038/nrneph.2010.58.

Pashkovska NV. Latentnyi avtoimunnyi diabet u doroslykh (LADA): suchasnyi pohliad na problemu. Mizhnar. Endokrynol. zhurn. 2019;15(3):272-80. doi:10.22141/2224-0721.15.3.2019.172116.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-03-30

Номер

Розділ

Оригінальні дослідження