Віддалені результати оперативного лікування папілярного раку щитоподібної залози групи низького ризику

Анотація

Мета роботи — проаналізувати віддалені результати оперативного лікування папілярного раку щитоподібної залози (РЩЗ) низького ризику з урахуванням обcягу хірургічного втручання на базі Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України у 2015—2020 рр. Матеріали та методи. Проаналізовано результати лікування хворих на папілярний РЩЗ у 2015—2020 рр. Середній вік хворих становив (48,3 ± 16,8) року. Пацієнтів розподілили на дві групи. В основну групу (n = 178) залучено хворих після гемітиреоїдектомії (ГТЕ) з центральною дисекцією, в групу порівняння (n = 384) — хворих після тиреоїдектомії (ТЕ) з центральною дисекцією. Аналізували дані про наявність або відсутність рецидивів папілярного РЩЗ у період спостереження за допомогою ультразвукового дослідження шиї та специфічні ускладнення оперативного втручання. Хворі були оглянуті ЛОР-лікарем до та після операції. Контролювали показники електролітних змін. Аналізували вміст тиреотропного гормону і добову дозу левотироксину натрію. Результати та обговорення. В основній групі зі 156 хворих з категорією процесу pT1a-b рецидиви захворювання зафіксовано у 5 (3,2 %). У пацієнтів із категорією pT2 рецидивів не було. У групі порівняння виявлено 4 (1,04 %) рецидиви папілярного РЩЗ у віддалений період у вигляді локорегіонарного метастазування. Частота післяопераційних транзиторних порушень рухливості гортані при виконанні ТЕ із систематичною центральною дисекцією не перевищувала 11,2 %, тоді як при виконанні ГТЕ з центральною дисекцією була меншою (6,18 %). Не спостерігали зниження рівня кальцію при виконанні ГТЕ із центральною дисекцією. При проведенні ТЕ із центральною дисекцією у 79 (20,5 %) хворих зафіксували зменшення вмісту іонізованого кальцію ≤ 1,0 ммоль/л, у подальшому продовжували приймати препарати кальцію 4 пацієнти. В основній групі у перший рік повністю припинили прийом левотироксину натрію 24 (13,48 %) пацієнти. Дискутабельним є питання щодо можливості виконання органозберігальних операцій при категорії процесу рТ2. У проведеному дослідженні підгрупа з категорією рТ2 не була статистично значущою (n = 22), але спостерігали загальну тенденцію щодо рецидивів та ускладнень. Висновки. Виконання органозберігальних операцій у вигляді ГТЕ з обов’язковими лімфодисекціями центральної групи у хворих з папілярним РЩЗ категорій pT1a-bN0Mx, pT2N0Mx є безпечнішим методом хірургічного лікування порівняно з ТЕ. Не виявлено значної різниці за частотою рецидивів після проведення ТЕ і ГТЕ. Можливе зменшення дози замісної терапії левотироксином натрію за рахунок функціонуючої залишкової частки щитоподібної залози.