Показники композиції тіла та обміну сечової кислоти як маркери метаболічного фенотипу у чоловіків з нормоурикемією, хворих на цукровий діабет 2 типу

Автор(и)

  • O. V. Zinych ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України», Київ, Україна
  • A. A. Shuprovich ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України», Київ, Україна
  • N. M. Kushnaryova ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України», Київ, Україна
  • O. V. Prybyla ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України», Київ, Україна
  • A. V. Kovalchuk ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України», Київ, Україна
  • N. M. Gurina ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України», Київ, Україна
  • V. V. Korpachev ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України», Київ, Україна

DOI:

https://doi.org/10.30978/CEES-2020-4-50

Ключові слова:

цукровий діабет 2 типу, обмін сечової кислоти, фенотип ожиріння, композиція тіла

Анотація

Мета роботи — дослідити взаємозв’язки параметрів композиції тіла з показниками обміну сечової кислоти та ліпідного спектра у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу чоловічої статі без ожиріння порівняно з пацієнтами з фенотипом ожиріння. Матеріали та методи. У 34 пацієнтів віком від 45 до 75 років з ЦД 2 типу з незадовільним контролем глікемії (HbA1c — 7,1—12,6 %), переважно з абдомінальним типом ожиріння (обвід талії/обвід стегон > 1,0) визначили антропометричні показники, характеристики ком­­по­зиції тіла (частку загального та абдомінального жиру, сегментарний розподіл жирової та м’язової тканини методом біоімпедансу), рівень HbA1c, С-пептиду, концентрацію сечової кислоти (СК) та добову екскрецію СК, ліпідний спектр сироватки крові. Пацієнтів розподілили на дві групи залежно від ступеня ожиріння: 1-ша (n = 15) — із надлишковою масою тіла та без ожиріння (індекс маси тіла — 25,0—29,9 кг/м2), 2-га (n = 19) — з ожирінням (індекс маси тіла ≥ 30,0 кг/м2). Групи не відрізнялися за середнім віком і тривалістю захворювання. Результати та обговорення. В усіх пацієнтів спостерігали нормоурикемію без статистично значущої різниці за рівнем урикемії між групами. У 42 % пацієнтів з ожирінням виявлено підвищену екскрецію СК, статистично значущо вищу, ніж у групі без ожиріння, що може свідчити про підвищену продукцію СК протягом доби та посилену елімінацію уратів, яка зумовлює нормальний рівень урикемії. Порівняння показників композиції тіла показало, що у хворих з ожирінням був значно більшим відсотковий вміст загального та вісцерального жиру порівняно з особами без ожиріння. Жирова тканина в обох групах рівномірно розподілялася між сегментами тіла. У хворих з ожирінням спостерігали статистично значуще збільшення м’язової маси, особливо на нижніх кінцівках, на тлі деякого зневоднення, про що свідчило зменшення відсоткового вмісту води. Висновки. Обидва варіанти метаболічних фенотипів у пацієнтів з ЦД 2 типу (з/без ожиріння) за умов центрального накопичення жиру та нормоурикемії в багатьох випадках супроводжувалися гіперекскрецією СК, що забезпечувало збереження нормального рівня урикемії.

Біографії авторів

O. V. Zinych, ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України», Київ

Зінич Олеся Вадимівна, 04114, м. Київ-114, вул. Вишгородська, 69

A. A. Shuprovich, ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України», Київ

Шупрович Анжела Анатоліївна, к. біол. наук, ст. наук. співр. відділу вікової ендокринології та клінічної фармакології, 04114, м. Київ-114, вул. Вишгородська, 69

N. M. Kushnaryova, ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України», Київ

Кушнарьова Наталія Миколаївна, к. мед. н., ст. наук. співр. відділу вікової ендокринології та клінічної фармакології. 04114, м. Київ-114, вул. Вишгородська, 69

O. V. Prybyla, ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України», Київ

Прибила Ольга Володимирівна, м. н. с. відділу вікової ендокринології та клінічної фармакології, 04114, м. Київ-114, вул. Вишгородська, 69

A. V. Kovalchuk, ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України», Київ

Ковальчук Алла Володимирівна, пров. н. с. відділу вікової ендокринології та клінічної фармакології, 04114, м. Київ-114, вул. Вишгородська, 69

N. M. Gurina, ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України», Київ

Н. М. Гуріна

V. V. Korpachev, ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України», Київ

Корпачев Вадим Валерійович, д. мед. н., проф., гол. н.с. відділу вікової ендокринології та клінічної фармакології, 04114, м. Київ-114, вул. Вишгородська, 69

Посилання

Benn CL, Dua P, Gurrell R et al. Physiology of hyperuricemia and urate-lowering treatments. Front Med (Lausanne). 2018;5:160.

Chiang KM, Tsay YC, Ng TC et al. Is hyperuricemia, an early-onset metabolic disorder, causally associated with cardiovascular disease events in Han Chinese? J. Clin. Med. 2019;8(8):1202.

Zhu Y, Pandya BJ, Choi HK. Comorbidities of gout and hyperuricemia in the US general population: NHANES 2007-2008. Am. J. Med. 2012;125(7):679-87.

Kuwabara M, Hisatome I, Niwa K et al. Uric acid is a strong risk marker for developing hypertension from prehypertension: A 5-year Japanese cohort study. Hypertension. 2018;71(1):78-86.

Ruiatkyna L.A. Sovremennie predstavlenyia o roly narushenyia purynovoho obmena u bolnikh s arteryalnoi hypertenzyei y vozmozhnosty lozartana. Kardyolohyia. 2006;4:89-94.Wei CY, Sun C, Wei J et al. Association between hype­­ruricemia and metabolic syndrome: An epide­miological study of a labor force population in Taiwan. Spine and Rheumatic Diseases. 2015;2015 (Article ID 369179):7.

Fu R, Chen C-J, Jinnah. Genotypic and phenotypic spectrum in attenuated variants of Lesch-Nyhan disease. Mol Genet Metab. 2014;112(4):280-5.

Lin B, Shao L, Luo Q et al. Prevalence of chronic kidney disease and its association with metabolic diseases: a cross-sectional survey in Zhejiang province, Eastern China. BMC Nephrol. 2014;15:ID 36.

Jing J, Kielstein JT, Schultheiss UT et al. Prevalence and correlates of gout in a large cohort of patients with chronic kidney disease: the German Chronic Kidney Disease (GCKD) study. Nephrol. Dial. Transplant. 2015;30(4):613-21.

Han Y, Zhang M, Lu J et al. Hyperuricemia and overexcretion of uric acid increase the risk of simple renal cysts in type 2 diabetes. Scientific Reports. 2017;7:3802.

Elyseeva ME, Elyseev MS. Hyperurykemyia kak faktor ryska razvytyia patolohyy pochek y perspektyvы uratsnyzhaiushchei terapyy. Еffektyvnaia farmakoterapyia. 2019;15(23):26-30. Maiuolo J, Oppedisano F, Gratteri S, Muscoli C, Mollace V. Regulation of uric acid metabolism and excretion. Int J Cardiol. 2016;213:8-14.

Huang X, Jiang X, Wang L et al. Visceral adipose accumulation increased the risk of hyperuricemia among middle-aged and elderly adults: a population-based study. J. Transl. Med. 2019;17:341.

Rocha EP, Vogel M, Stanik J et al. Serum uric acid levels as an indicator for metabolically unhealthy obesity in children and adolescents. Horm Res Paediatr. 2018;90:19-27.

Hashimoto Y, Tanaka M, Okada H et al. Metabolically healthy obesity and risk of incident CKD. CJASN. 2015;10(4):578-83.

Antonini-Canterin F, Di Nora C, Pellegrinet M et al. Effect of uric acid serum levels on carotid arterial stiffness and intima-media thickness: A high resolution Echo-Tracking Study [Internet]. Monaldi Arch Chest Dis. 2019;89(1). Available from:https://www.monaldi archives.org/index.php/macd/article/view/monaldi.

Tsushima Yu, Nishizawa H, Toch Y et al. Uric acid secretion from adipose tissue and its increase in obesity. J Biol Chem. 2013;288(38):27138-49.

Kim TH, Lee SS, Yoo JH et al. The relationship between the regional abdominal adipose tissue distribution and the serum uric acid levels in people with type 2 diabetes mellitus. Diabetol. Metab. Syndr. 2012;4(1):3.

Kurajoh M, Fukumoto S, Murase T et al. Insulin resistance associated with plasma xanthine oxidoreductase activity independent of visceral adiposity and adiponectin level: MedCity21 Health Examination Registry. Int J Endocrinol. 2019;2019:1762161.

Korpachev VV, Prybyla OV, Korpacheva-Zynych OV y dr. Antropometrycheskye, hormonalnye y byokhymycheskye markery metabolycheskykh fenotypov u bolnykh sakharnym dyabetom 2-ho typa. Universum: medytsyna y farmakolohyia. 2016;1-2:24.Liu XZ, Li HH, Huang S, Zhao DB. Association between hyperuricemia and nontraditional adiposity indices. Clin Rheumatol. 2019;38(4):1055-62.

Xie X, Li Q, Zhang L, Ren W. Lipid accumulation product, visceral adiposity index, and chinese visceral adiposity index as markers of cardiometabolic risk in adult growth hormone deficiency patients: a cross-sectional study. Endocr Pract. 2018;24(1):33-9.

Canning KL, Brown RE, Wharton S, Sharma A, Kuk J. Edmonton Obesity Staging System prevalence and association with weight loss in a publicly funded referral-based obesity clinic. J. Obes. 2015;2015:619734.

Amato MC, Giordano C, Galia M, Criscimanna A, Vitabile S, Midiri M, Galluzzo A; AlkaMeSy Study Group. Visceral Adiposity Index. A reliable indicator of visceral fat function associated with cardiometabolic risk. Diabetes Care. 2010;33(4):920-2.

Goossens GH. The metabolic phenotype in obesity: fat mass, body fat distribution, and adipose tissue function. Obes Facts. 2017;10(3):207-15.

Dong H, Xu Y, Zhang X, Tian S. Visceral adiposity index is strongly associated with hyperuricemia independently of metabolic health and obesity phenotypes. Sci Rep. 2017;7(1):882.

Alizadeh S, Esmaeili H, Alizadeh M et al. Metabolic phenotypes of obese, overweight, and normal weight individuals and risk of chronic kidney disease: a systematic review and meta-analysis. Arch Endocrinol Metab. 2019;63(4):427-37.

Karelis AD, Faraj M, Bastard JP et al. The metabolically healthy but obese individual presents a favorable inflammation profile. J Clin Endocrinol Metab. 2005;90:4145-50.

Liu C, Wang C, Guan S et al. The prevalence of metabolically healthy and unhealthy obesity according to different criteria. Obes Facts. 2019;12:78-90.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-12-13

Як цитувати

1.
Zinych OV, Shuprovich AA, Kushnaryova NM, Prybyla OV, Kovalchuk AV, Gurina NM, Korpachev VV. Показники композиції тіла та обміну сечової кислоти як маркери метаболічного фенотипу у чоловіків з нормоурикемією, хворих на цукровий діабет 2 типу. КЕтаЕХ [інтернет]. 13, Грудень 2020 [цит. за 16, Липень 2024];(4):50-6. доступний у: http://jcees.endocenter.kiev.ua/article/view/218876

Номер

№ 4 (2020)

Розділ

Оригінальні дослідження

Ліцензія

Авторське право (c) 2020 Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery. Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.