Обґрунтування комбінованого дослідження прищитоподібних та надниркових залоз у пацієнтів з первинним гіперпаратиреозом

M. Urina; V. Palamarchuk

doi:10.30978/CEES-2020-1-57

Автор(и)

M. Urina Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ, Україна https://orcid.org/0000-0001-5357-6693
V. Palamarchuk Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ, Україна https://orcid.org/0000-0001-9554-4817

DOI:

https://doi.org/10.30978/CEES-2020-1-57

Ключові слова:

первинний гіперпаратиреоз, МЕН1, новоутворення надниркових залоз

Анотація

Первинний гіперпаратиреоз (ПГПТ) — ендокринне захворювання, яке виникає на тлі пухлинних або гіперпластичних змін однієї чи кількох прищитоподібних залоз (ПЩЗ), що призводить до нерегульованої гіперсекреції паратгормону, гіперкальціємії та низки патологічних змін в органах-мішенях, передусім у кістках та нирках. У більшості випадків ПГПТ має спорадичний характер та виникає на тлі одиночної аденоми ПЩЗ, в 1—18 % випадків може бути пов’язаний із синдромом множинної ендокринної неоплазії 1-го типу (MEН1) та носити сімейний характер. Класичний МЕН1 складається з гіперплазії або пухлини ПЩЗ, пухлини підшлункової залози та передньої частки гіпофіза. Безсимптомні пухлини надниркових залоз (НЗ) можуть бути виявлені у 20—40 % пацієнтів із МЕН1. У 10 % випадків пухлини НЗ є гормонально-активними. Мета роботи — розробити та впровадити модифікований діагностичний алгоритм для одночасної топічної діагностики патологічно змінених ПЩЗ і візуалізації НЗ, а також проаналізувати отримані результати та виявити гормонально-активні утворення НЗ. Матеріали та методи. Групу дослідження склали 86 пацієнтів віком від 24 до 82 років (середній вік — (57,5 ± 1,4) року): жінок — 82 (95,3 %), чоловіків — 4 (4,7 %). Рівень паратгормону був у межах від 11,10 до 2186,20 пг/мл. Середній рівень загального кальцію в сироватці крові становив (2,81 ± 0,02) ммоль/л, іонізованого кальцію — (1,44 ± 0,01) ммоль/л, фосфору — (0,88 ± 0,02) пг/мл, вітаміну D — (34,11 ± 1,85) нмоль/л. Усім пацієнтам проводили комп’ютерну томографію (КТ) ПЩЗ та НЗ. Для досягнення мети нашого дослідження в Центрі стандартний протокол сканування у разі ПГПТ був модифікований. Результати та обговорення. У всіх 86 (100 %) обстежених з ПГПТ виявлено зміни в ПЩЗ, які і були причиною гормональних порушень. У 25 (29,1 %) пацієнтів діагностовано поєднання аденом/гіперплазії ПЩЗ з новоутвореннями у НЗ, у 22 (88,0 %) осіб відзначено радіологічні ознаки однобічних доброякісних утворень у кірковій речовині НЗ, у 5 (20,0 %) з 25 пацієнтів виявлено гормонально-активні пухлини НЗ. Висновки. За допомогою модифікованого протоколу КТ у пацієнтів із ПГПТ в 29,1 % випадків виявлено утворення в НЗ (5,8 % з них гормонально-активні). Характерні радіологічні патерни змін в надниркових залозах надають первинну інформацію щодо морфологічного складу пухлини та оптимізують алгоритм лабораторного дообстеження.

Біографії авторів

M. Urina, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ

Уріна Марина Олександрівна, зав. відділення променевої діагностики. 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 13-А

V. Palamarchuk, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ

Паламарчук Володимир Олександрович, д. мед. н., зав. відділу ендокринної хірургії. 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 13-А

Посилання

Cherenko SM, Dinets A, Bandura G.V,Sheptuha GV, Larin OS. Multiglandular parathyroid gland disease: an incidental discovery in normocalcemic patients during thyroid surgery. Acta Endocrinol (Buchar). 2017;13(3):349–355. doi: 10.4183/aeb.2017.349.

Pankiv VI. Hyperparathyroidism: diagnosis, clinical signs and symptoms, modern treatment approaches. Mìžnarodnijendokrinologìčnijžurnal. 2013;1(49).doi10.22141/2224-0721.1.49.2013.84058.

Kukora JS, Zeiger MA. The American Association of Clinical Endocrinologists and the American Association of Endocrine Surgeons position statement on the diagnosis and management of primary hyperparathyroidism. AACE/AAES Task Force on Primary Hyperparathyroidism. Endocrine Practice. 2005;11(1):49–54. DOI: 10.4158/EP.11.1.49.

Kamilaris CDC, Stratakis CA. Multiple Endocrine Neoplasia Type 1 (MEN1): An Update and the Significance of Early Genetic and Clinical Diagnosis. Cancer Endocrinology. Front. Endocrinol. 2019. DOI: org/10.3389/fendo. 2019. 00339.

Thakker RV, Newey PJ, Walls GV et al. Clinical practice guidelines for multiple endocrine neoplasia type 1 (MEN1). The Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism. 2012;97(9):2990–3011. doi: 10.1210/jc.2012-1230.

Falchetti A, Marini F, Luzi E et al. Multiple endocrine neoplasia type 1 (MEN1): Not only inherited endocrine tumors. Genetics in Medicine. 2009;11:825–835. DOI:10. 1097/GIM.0b013e3181be5c97.

Langer P, Cupisti K, Bartsch DK, Nies C et al. Adrenal involvement in multiple endocrine neoplasia type 1. World Journal of Surgery. 2002;26:891–6. DOI:10.1007/ s00268-002-6492-4.

Gatta-Cherifi B, Chabre O, Murat A et al. Adrenal involvement in MEN1. Analysis of 715 cases from the Grouped’Etude des Tumeurs Endocrines database. European Journal of Endocrinology. 2012;166:269–79. DOI:10.1530/EJE-11-0679.

Scarsbrook AF, Thakker RV, Wass JA et al. Multiple endocrine neoplasia: spectrum of radiologic appearances and discussion of a multitechnique imaging approach. Radiographics. 2006;26:433–51. DOI:10.1148/rg.262055073.

Piciucchi S, Barone D, Gavelli G et al. Primary Hyperparathyroidism: Imaging to Pathology. Journal of Clinical Imaging Science. doi: 10.4103/2156-7514.102053.

John S. Kukora, MD, FACS, FACE , Martha A. Zeiger, MD, FACS; The American Association of Clinical Endocrinologists and the American Association of Endocrine Surgeons position statement on the diagnosis and management of primary hyperparathyroidism. AACE/AAES Task Force on Primary Hyperparathyroidism, Endocrine Practice, Vol 11 No.1 January/February 2005:49-54.

Gafton AR, Glastonbury CM, Eastwood JD, Hoang JK. Parathyroid lesions: characterization with dual-phase arterial and venous enhanced CT of the neck. AJNR. 2012;33(5):949–952.

Jenny K. Hoang, MBBS Won-kyung Sung, MBBS Manisha Bahl, MD C. Douglas Phillips, MD. How to Perform Parathyroid 4D CT: Tips and Traps for Technique and Interpretation. RSNA, Radiology. 2014;270(1).

Lee JM, Kim MK, Ko SH. and Korean Endocrine Society, Committee for Clinical Practice Guidelines. Clinical Guidelines for the Management of Adrenal Incidentaloma. Endocrinology and Metabolism (Seoul). 2017;32(2):200–218. DOI: 10.3803/ EnM. 2017.32.2.200

Sahdev A. Recommendations for the management of adrenal incidentalomas: what is pertinent for radiologists?. The British Journal of Radiology. 2017;90(1072): DOI: 10.1259/bjr.20160627.

Kubo T, Ohno Y. Low dose chest CT protocol (50 mAs) as a routine protocol for comprehensive assessment of intrathoracic abnormality. European Journal of Radiology Open. 2016;3:86–94. DOI: 10.1016/j.ejro.2016.04.001.

Seyal AR, Arslanoglu A, Abboud SF et al. CT of the Abdomen with Reduced Tube Voltage in Adults: A Practical Approach. RadioGraphics. 2015;35(7). DOI: 10.1148/rg.2015150048.