Механізми протидіабетичної дії агоніста дофамінових рецепторів бромокриптину і досвід його застосування у хворих на цукровий діабет 2-го типу

Анотація

У патогенезі метаболічного синдрому та цукрового діабету (ЦД) 2-го типу важливу роль відіграє гіпер­­активація симпатичної нервової системи, у зв’язку з чим перспективним напрямком є застосування препаратів групи симпатолітиків. Агоніст рецепторів дофаміну бромокриптин проявляє модулювальну дію на метаболічний контроль за допомогою центральних і периферичних ефектів. Мета роботи — оцінити ефективність бромокриптину у вигляді монотерапії або в комбінації з метформіном у лікуванні хворих із ЦД 2-го типу. Матеріали та методи. Пацієнтам з декомпенсованим ЦД 2-го типу (чоловіки, вік (49,2 ± 4,15) року) призначали бромокриптин додатково до терапії метформіном (n = 16, 1-ша група) або у вигляді монотерапії після відміни препаратів сульфонілсечовини (ПСС) (n = 6, 2-га група). Визначали антропометричні параметри, показники вуглеводного, ліпідного обміну, рівні С-пептиду, кортизолу, ДГЕА-С. Результати та обговорення. Після 6 міс лікування у всіх пацієнтів поліпшились показники глікемічного контролю і знизився рівень тригліцеридів (ТГ). Вміст HbA1c знизився на 0,5 % порівняно з вихідним (р < 0,05) без зміни концентрації С-пептиду. Незмінні показники загального тестостерону і балансу кортикостероїдів доводять відсутність впливу на функцію статевих залоз і кори надниркових залоз. У процесі лікування у пацієнтів не відзначено випадків гіпоглікемії і зміни антропометричних параметрів. Висновки. Призначення бромокриптину в комбінації з метформіном дало змогу поліпшити показники глікемічного контролю і ліпідного спектра крові без надмірної секреції інсуліну і впливу на масу тіла. Монотерапія бромокриптином у пацієнтів, які раніше приймали ПСС, з явищами гіпоглікемії в анамнезі забезпечила належний контроль глікемії і рівня ТГ без зміни секреції інсуліну і нових епізодів гіпоглікемії із супутньою нормалізацією вмісту пролактину.