Дослідження діагностичної значущості довжини теломер та активності теломерази у пацієнтів із церебральним атеросклерозом і цукровим діабетом 2-го типу

Анотація

Цереброваскулярні захворювання — одна з найважливіших причин захворюваності і смертності серед дорослого населення. Мета роботи — визначити взаємозв’язок довжини теломер (ДТ) і активності теломерази з показниками ліпідного спектра, структурно-функціонального стану серця, церебральних судин та варіабельності ритму серця у пацієнтів із церебральним атеросклерозом (ЦА) 1—3-го ступеня і цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу. Матеріали та методи. У комплексному клініко-інструментальному дослідженні узяв участь 161 пацієнт з ЦА 1—3-го ступеня. Теломеразну активність визначали за допомогою протоколу ампліфікації тандемних повторів з детекцією в режимі реального часу. Відносні ДТ вимірювали за допомогою мультиплексної кількісної полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі. Результати та обговорення. Пацієнтів розділили на дві групи: 1-шу — з ЦА 1—2-го ступеня, 2-гу — з ЦА 3-го ступеня (які перенесли ішемічний атеротромботичний інсульт — ІІ). Середній вік хворих — (65,1 ± 10,5) і (65,4 ± 9,1) року відповідно. У 1-й групі частка чоловіків становила 21,2 %, у 2-й — 52 %. Для виявлення чинників, що впливають на розмір ДТ як маркер раннього старіння, використовували метод побудови логістичних моделей регресії із застосуванням таких категорій: коротша ДТ — T/S < 2,61 (низький і середній тертилі); довша ДТ — T/S > 2,61. Для відбору сукупності значущих чинників ризику використовували метод покрокового включення/виключення ознак (Stepwise при порозі виключення p > 0,15 і порозі включення p < 0,03). На виділених значущих чинниках ризику побудована багатофакторна модель логістичної регресії. Встановлений статистично значущий позитивний зв’язок ДТ з показником діастолічної функції серця Е/А і рівнем ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), а також негативний — із фракцією викиду (ФВ) і комплексом інтима — медіа (КІМ) праворуч. Для виявлення чинників, що впливають на активність теломерази, використовували метод побудови логістичних моделей регресії за такими категоріями: більш низька активність теломерази — T/S < 3,16 (низький і середній тертилі); більш висока активність теломерази — T/S > 3,16. Виявлено ​статистично значущий позитивний зв’язок активності теломерази з індексом загального напруження вегетативної регуляції (HRV), а також негативний зв’язок з індексом атерогенності (ІА). Висновки. ДТ і активність теломерази можна порівняти у пацієнтів літнього віку з ЦА 1—2-го ступеня, які перенесли ІІ, у тому числі з ЦД 2-го типу. На підставі багатофакторного регресійного аналізу виявлено наявність зв’язку ДТ з ЛПДНЩ, КІМ, ФВ та діастолічною функцією ЛШ у пацієнтів з ЦА різного ступеня, у тому числі з ЦД 2-го типу (AUC 0,79; CI 0,69—0,87). На підставі багатофакторного регресійного аналізу встановлено наявність зв’язку активності теломерази з ІА і HRV у пацієнтів з ЦА різного ступеня, у тому числі з ЦД 2-го типу (AUC 0,73; 95 % CI 0,63—0,83).