Ожиріння у хворих на цукровий діабет 2-го типу: медичні та соціальні аспекти

Анотація

Визнання цукрового діабету (ЦД) та ожиріння глобальними неінфекційними епідеміями обумовлює потребу в проведенні наукових досліджень з визначення механізмів, що лежать в основі поєднання ЦД та ожиріння, і вивчення чинників, які до цього призводять. Мета роботи — визначити взаємозалежність індексу маси тіла (ІМТ) та медичних і соціальних чинників у хворих на ЦД 2-го типу, а також вивчити вплив ожиріння на ефективність їхнього лікування. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 2264 хворих на ЦД 2-го типу (1186 чоловіків та 1078 жінок), які перебували на лікуванні в Українському науково-практичному центрі ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України. У хворих визначали ІМТ залежно від території та місця їхнього проживання, тривалості ЦД, медикаментозної тактики, рівня глікованого гемоглобіну (HbА1с) і наявності макросудинних ускладнень. Також вивчали влив ІМТ на досліджувані медичні та соціальні чинники з використанням методу порівняльного аналізу. Статистичну обробку отриманих даних здійснювали за допомогою програми Statistika 10.0 (StatSoft). Результати та обговорення. Не встановлено достовірних відмінностей ІМТ залежно від території та місця проживання хворих, тривалості ЦД, рівня HbА1с, медикаментозної тактики та наявності макросудинних ускладнень; тривалості ЦД 2-го типу, середнього рівня HbА1с, медикаментозної тактики та частоти макросудинних ускладнень залежно від ІМТ; рівня HbА1с залежно від макросудинних ускладнень, медикаментозної тактики та ожиріння. Не встановлено кореляції досліджуваних медичних та соціальних чинників з ІМТ, крім зниження частоти призначення інсулінотерапії та підвищення частоти призначення комбінованої терапії у жінок при збільшенні ІМТ. Середні показники ІМТ та рівень HbА1с були вище у жінок. Висновки. На ІМТ не мають достовірного впливу територія та місце проживання хворого, тривалість ЦД, рівень НbА1с, перенесений інфаркт міокарда (ІМ) у чоловіків та жінок, синдром діабетичної стопи (СДС) у чоловіків та інсульт у жінок, але помірно впливають медикаментозна тактика у чоловіків та жінок, інсульт у чоловіків та СДС у жінок. ІМТ не має достовірного впливу на частоту ІМ та інсульту, частоту призначення пер­оральної терапії та середній рівень HbА1с у чоловіків та жінок, частоту СДС та частоту призначення комбінованої терапії у чоловіків, але суттєво впливає на частоту призначення інсулінотерапії та комбінованої терапії у жінок, помірно впливає на тривалість ЦД у чоловіків та жінок, частоту СДС у жінок та частоту призначення інсулінотерапії у чоловіків. Зі збільшенням ІМТ у жінок зростає частота призначення комбінованої терапії, але знижується частота призначення інсулінотерапії.