Частота та особливості кишкового дисбіозу у хворих на ожиріння та цукровий діабет 2 типу

Анотація

Актуальність теми. Встановлена істотна різниця у складі кишкової мікробіоти (КМ) у здорових осіб, пацієнтів з ожирінням та цукровим діабетом (ЦД), що дає змогу припустити, що кишковий дисбіоз може відігравати значну роль у розвитку як ожиріння, так і ЦД 2 типу, його ускладнень та наслідків. Однак питання щодо того, чи є ці зміни КМ причиною або наслідком ожиріння та ЦД, поки що залишається відкритим. Мета роботи — вивчення частоти та особливостей кишкового дисбіозу, а також синдрому надлишкового бактеріального росту (СНБР) у хворих на ожиріння та ЦД 2 типу різного ступеня тяжкості. Матеріали та методи. Обстежено 97 пацієнтів, з них 33 хворих на ожиріння (1-ша група), 64 пацієнти з ЦД 2 типу (2-га група) у віці від 30 до 72 років, а також 30 здорових людей, що склали контрольну групу (3-тя група). У всіх хворих на підставі бактеріо­логічного дослідження калу оцінювали кількісний та якісний склад КМ товстої кишки за Епштейн-Лит­­вак Р. В. та Вільшанською Ф. Л. При цьому у калі вивчали кількісний вміст біфідобактерій, лактобацил, ентеробактерій, протея, стафілококу, кандид тощо та виділяли 4 ступені кишечного дисбіозу. Мікробний склад на рівні основних мікробних філотипів вивчали шляхом ідентифікації загальної кількості ДНК, а ДНК Firmicutes, Bacteroidetes та Actinobacteria — за до­­помогою кількісної РНК у режимі реального часу. Склад КМ тонкої кишки визначали опосередковано за наявністю СНБР, який діагностували за допомогою Н2-лактулозного дихального тесту. Результати та обговорення. У більшості хворих на ожиріння та ЦД 2 типу зареєстровано зміни кількісного та якісного складу КМ, що залежали від індексу маси тіла та ступеня тяжкості ЦД. Так, кишечний дисбіоз різного ступеня був виявлений у 84,8 % хворих на ожиріння та 93,8 % хворих на ЦД, що достовірно перевищувало його частоту у конт­­рольній групі (40 %). Тяжкість кишечного дисбіозу корелю­­вала з наявністю ожиріння та ступенем тяжкості ЦД. Так, кишечний дисбіоз 2 та 3 ступеня у хворих на ЦД середньої тяжкості та тяжкий фіксували значно частіше, ніж у хворих на ЦД легкого ступеня та ожирінням без ЦД. Відносний вміст основних мікробних філотипів істотно відрізнявся у здорових людей порівняно з хворими на ожиріння та ЦД, а також при різному ступені тяжкості ЦД. Так, вміст Firmicutes у хворих на ожиріння та ЦД був достовірно вищим, а вміст Bacteroidetes — достовірно нижчим порівняно з нормою. По мірі збільшення ступеня тяжкості ЦД вміст Firmicutes також достовірно збільшувався, а вміст Bacteroidetes достовірно знижувався. СНБР було зафіксовано у 30,3 % хворих на ожиріння, 45,3 % хворих на ЦД та 6,6 % здорових осіб. СНБР достовірно частіше фіксували при анамнезі ЦД більше 10 років, декомпенсації ЦД та наявності автономної діабетичної нейропатії. Висновки. Порушення складу КМ, зокрема збільшення вмісту Firmicutes та зменшення вмісту Bac­­teroidetes, можуть відігравати патогенетичну роль не тільки у розвитку ЦД, а й сприяти погіршенню його компенсації та перебігу. У багатьох хворих на ожиріння та ЦД має місце кишковий дисбіоз та СНБР, що також може сприяти суб- та декомпенсації ЦД та розвитку автономної діабетичної нейропатії.