Effect of vitamin D on insulin resistance and anthropometric parameters in patients with type 2 diabetes mellitus

V. I. Pankiv; T. Yu. Yuzvenko; N. V. Pashkovska; I. V. Pankiv

doi:10.30978/CEES-2019-1-53

Автор(и)

V. I. Pankiv Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ, Україна https://orcid.org/0000-0002-9205-9530
T. Yu. Yuzvenko Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ, Україна
N. V. Pashkovska Буковинський державний медичний університет, Чернівці, Україна, Україна https://orcid.org/0000-0002-9896-1744
I. V. Pankiv Буковинський державний медичний університет, Чернівці, Україна, Україна https://orcid.org/0000-0001-5576-636X

DOI:

https://doi.org/10.30978/CEES-2019-1-53

Ключові слова:

цукровий діабет типу 2, холекальциферол, інсулінорезистентність

Анотація

Вступ. Захворюваність на цукровий діабет (ЦД) типу 2 зростає у всьому світі. На сьогодні необхідні ефективні програми профілактики для зменшення ризику виникнення ЦД та його прогресування. До однієї із стратегій належить застосування вітамінів, зокрема вітаміну D. Мета роботи — вивчити ефективність додаткового призначення вітаміну D на інсулінорезистентність і антропометричні параметри у хворих на ЦД типу 2. Матеріали та методи. У рандомізоване клінічне дослідження було включено 52 пацієнти з ЦД типу 2, розподілених на дві групи — контрольну та інтервенційну. Хворі інтервенційної групи додатково отримували 28000 міжнародних одиниць (МО) холекальциферолу. Після встановлення демографічних і антропометричних чинників (об’єм талії, артеріальний тиск і індекс маси тіла) двічі проводився забір крові для визначення глікемії натще, 25-гідроксивітаміну D [25(ОН)D], інсуліну, глікованого гемоглобіну (HbA1c) і індексу інсулінорезистентності (HOMA): на початку дослідження і через три місяці. Результати та обговорення. Хворі двох груп (по 26 осіб) не відрізнялися за основними показниками на початку дослідження. Через три місяці після лікування холекальциферолом показник HbA1c, антропометричні дані в інтервенційній групі не змінювалися, однак встановлено достовірне збільшення вмісту 25(ОН)D у сироватці крові (p = 0.007). Додаткове призначення вітаміну D у хворих на ЦД типу 2 справляло позитивний вплив на інсулінорезистентність (зменшення вмісту інсуліну та індексу HOMA). Не встановлено взаємозв’язку між вмістом вітаміну D та індексом маси тіла та об’ємом талії. Висновки. Подальші дослідження з більшими вибірками хворих необхідні для встановлення достовірного ефекту додаткового призначення вітаміну D на перебіг ЦД.

Біографії авторів

V. I. Pankiv, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ

Паньків Володимир Іванович, д. мед. н., професор, зав. відділу профілактики, лікування цукрового діабету та його ускладнень 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 13-А Scopus Author ID: 6603629203

T. Yu. Yuzvenko, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ

Юзвенко Тетяна Юріївна, д. мед. н., ст. наук. співр., заступник директора з наукової роботи

N. V. Pashkovska, Буковинський державний медичний університет, Чернівці, Україна

Пашковська Наталія Вікторівна, д. мед. н., професор, зав. кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології Researcher ID: D-5437-2017 Scopus AuthorID: 56138569200

I. V. Pankiv, Буковинський державний медичний університет, Чернівці, Україна

Паньків Іван Володимирович Researcher ID O-4585-2018

Посилання

Kaiser AB, Zhang N, van der Pruijm W. Global Prevalence of Type 2 Diabetes over the Next Ten Years (2018-2028). Diabetes. 2018;67(Supplement 1). https://doi.org/10.2337/db18-202-LB

Introduction: Standards of Medical Care in Diabetes – 2019. Diabetes Care. 2019;42(Supplement 1):S1-S2. https://doi.org/10.2337/dc19-Sint01

Berridge MJ. Vitamin D deficiency and diabetes. Biochem J. 2017;474(8):1321-1332. doi: 10.1042/BCJ20170042.

Gulseth HL, Wium C, Angel K, Eriksen EF, Birkeland KI. Effects of Vitamin D Supplementation on Insulin Sensitivity and Insulin Secretion in Subjects With Type 2 Diabetes and Vitamin D Deficiency: A Randomized Controlled Trial. Diabetes Care. 2017;40(7):872-878. doi: 10.2337/dc16-2302.

Yang Y, Zhang X, Bao M, Liu L, Xian Y, Wu J, Li P. Effect of serum 25-hydroxyvitamin D3 on insulin resistance and β-cell function in newly diagnosed type 2 diabetes patients. J Diabetes Investig. 2016;7(2):226-232. doi: 10.1111/jdi.12381

Giri D, Pintus D, Burnside G, Ghatak A, Mehta F, Paul P, Senniappan S. Treating vitamin D deficiency in children with type I diabetes could improve their glycaemic control. BMC Res Notes. 2017;10:465. doi: 10.1186/s13104-017-2794-3

Palomer X, González Clemente J, Blanco Vaca F, Mauricio D. Role of vitamin D in the pathogenesis of type 2 diabetes mellitus. Diabetes Obes Metab. 2008; 10(3):185–197. doi: 10.1111/j.1463-1326.2007.00710.x.

Komisarenko YI, Bobryk MI. Vitamin D Deficiency and Immune Disorders in Combined Endocrine Pathology. Front Endocrinol (Lausanne). 2018;9:600. doi: 10.3389/fendo.2018.00600

Al-Shoumer KA, Al-Essa TM. Is there a relationship between vitamin D with insulin resistance and diabetes mellitus? World J Diabetes. 2015;6(8):1057-1064. doi: 10.4239/wjd.v6.i8.1057.

Scragg R, Sowers M, Bell C. Serum 25-hydroxyvitamin D, diabetes, and ethnicity in the Third National Health and Nutrition Examination Survey. Diabetes Care. 2004; 27(12):2813–2818. doi: 10.2337/diacare.27.12.2813.

Holick M. Vitamin D. status: measurement, interpretation and clinical application. Ann Epidemiol. 2009; 19(2):73-78. doi: 10.1016/j.annepidem.2007.12.001.

Moreira-Lucas TS, Duncan AM, Rabasa-Lhoret R, Vieth R, Gibbs AL, Badawi A, Wolever TM. Effect of vitamin D supplementation on oral glucose tolerance in individuals with low vitamin D status and increased risk for developing type 2 diabetes (EVIDENCE): A double-blind, randomized, placebo-controlled clinical trial. Diabetes Obes Metab. 2017;19(1):133-141. doi: 10.1111/dom.12794.

Lips P, Eekhoff M, van Schoor N, Oosterwerff M, de Jongh R, Krul-Poel Y, Simsek S. Vitamin D and type 2 diabetes. J Steroid Biochem Mol Biol. 2017;173:280-285. doi: 10.1016/j.jsbmb.2016.11.021.

Garcia-Bailo B, El-Sohemy A, Haddad PS, Arora P, BenZaied F, Karmali M. et al. Vitamins D, C, and E in the prevention of type 2 diabetes mellitus: modulation of inflammation and oxidative stress. Biol Targets Therapy. 2011;5:7-19.

Konradsen S, Ag H, Lindberg F, Hexeberg S, Jorde R. Serum 1,25-dihydroxyvitamin D is inversely associated with body mass index. Eur J Nutr. 2008;47:87-91. doi: 10.1007/s00394-008-0700-4.

Wu F, Juonala M, Pitkänen N, Jula A, Lehtimäki T, Sabin MA et al. Both youth and long-term vitamin D status is associated with risk of type 2 diabetes mellitus in adulthood: a cohort study. Ann Med. 2017;7:1-9. doi:10.1080/07853890.2017.1399446

Afzal S, Brondum-Jacobsen P, Bojesen SE et al. Vitamin D concentration, obesity, and risk of diabetes: a Mendelian randomisation study. Lancet Diabetes Endocrinol. 2014;2:298-306.

Ye Z, Sharp SJ, Burgess S et al. Association between circulating 25-hydroxyvitamin D and incident type 2 diabetes: a Mendelian randomisation study. Lancet Diabetes Endocrinol. 2015;3:35-42.

Cediel G, Corvalan C, Lopez de Romana D et al. Prepubertal adiposity, vitamin D status, and insulin resistance. Pediatrics. 2016;138:e20160076.

Forouhi NG, Luan J, Cooper A, et al. Baseline serum 25-hydroxyvitamin D is predictive of future glycemic status and insulin resistance: the Medical Research Council Ely Prospective Study 1990–2000. Diabetes. 2008;57:2619-2625.

Cardoso-Sánchez LI, Gómez-Díaz RA, Wacher NH. Vitamin D intake associates with insulin resistance in type 2 diabetes, but not in latent autoimmune diabetes in adults. Nutr Res.2015;35:689–699.