Особливості психоемоційного стану у пацієнтів з надлишковою масою тіла та мігренню без аури і хронічною мігренню

Анотація

Головний біль є однією з найбільш частих скарг не тільки в неврологічній, але і в загальномедичній практиці [1, 2]. Поширеність мігрені (М) коливається від 4 до 20% випадків у загальній популяції, М страждають 6-8% чоловіків і 15-18% жінок [3]. Психічними розладами, найбільш часто присутніми при головному болю, є тривога і депресія, які часто поєднуються з порушеннями сну [4].

Мета: вивчити поширеність та виразність проявів тривоги, депресії та диссомнічних порушень у пацієнтів з надлишковою масою тіла та мігренню без аури і хронічною мігренню.

Матеріал та методи. Було обстежено 31 пацієнта з діагнозами «мігрень без аури» та «хронічна мігрень». Критеріями включення були підписання інформованої згоди на участь у дослідженні, вік більше 18 і менше 60 років, наявність головного болю, який відповідає критеріям М відповідно до Міжнародної класифікації головного болю, МКГБ-3. В групу здорових випробовуваних увійшло 30 осіб (15 (50%) чоловіків і 15 (50%) жінок), які за минулий рік відмічали не більше 1 епізоду головного болю та не скаржилися на біль у шиї, а також не зверталися за медичною допомогою впродовж минулого року. Було проведено комплексне клініко-неврологічне обстеження з включенням тестів Спілбергера, Бека, анкети бальної оцінки суб’єктивних характеристик сну. Статистична обробка даних проводилася з використанням програм SPSS 17.0 і Microsoft Excel для Windows (2013). Оцінювалися відмінності за допомогою непараметричного теста МаннаУітні для незалежних вибірок. Критичний рівень значущості при перевірці статистичних гіпотез приймали рівним 0,05.

Результати та обговорення. Обстежено 31 пацієнта (11 чоловіків, 20 жінок, середній вік 46,22±9,03 року, Ме (Q1–Q3) = 49,00 (40,0–52,0) року) із середнім індексом маси тіла 27,19±1,25 з діагнозами М без аури (група I, n=20) та хронічна М (група II, n=11). Для пацієнтів груп I і II характерні достовірно більш високі показники реактивної (РТ) та особистісної тривожності (ОТ), депресії, більш виразні розлади сну порівняно зі здоровими випробуваними (табл. 1).

У пацієнтів з хронічною М високий рівень РТ зустрічався в 1,62 рази, високий рівень ОТ – в 1,26 рази частіше, суб’єктивні ознаки депресивного настрою відповідно до оцінки за шкалою Бека – в 1,21 рази частіше, порушення сну – в 1,36 разів частіше, ніж у пацієнтів із М без аури.

Висновки. У пацієнтів з надлишковою масою тіла та М без аури і хронічною М відмічаються достовірно більш високі рівні РТ та ОТ, депресії, виразні розлади сну в порівнянні зі здоровими випробуваними. Зазначені психоемоційні розлади частіше зустрічаються у хворих з хронічною М порівняно з М без аури. Визначення психоемоційного стану у даної категорії пацієнтів дозволить індивідуалізувати підхід до ведення та своєчасно розробити в разі потреби корегуючи та реабілітаційні заходи, які будуть запобігати хронізації головного болю та сприяти підвищенню якості життя