Роль метаболічної хірургії у лікуванні цукрового діабету 2 типу: можливості, проблеми та перспективи

Анотація

Вступ. Захворюваність та поширеність цукрового діабету в Україні та світі протягом останніх 10 років зберігає стійку тенденцію до збільшення. Кількість дорослих із вказаним станом зросла зі 108 мільйонів у 1980 році до 422 мільйонів у 2014 році. Прогнозується, що до 2030 року цукровий діабет стане сьомою провідною причиною смерті серед населення світу [1]. Ожиріння є основним незалежним фактором ризику розвитку цукрового діабету 2 типу – більше ніж у 90% хворих реєструється надмірна маса тіла або ожиріння різного ступеня [2]. Нормалізація маси тіла та фармакологічна корекція гіперглікемії забезпечують задовільну компенсацію цукрового діабету 2 типу, однак, відсоток часткової або повної тривалої ремісії зазначеного захворювання (більше 7 років) при модифікації способу життя та медикаментозному лікуванні дуже низький (0,007-1,47%) [3]. На сьогодні акумульовано значну доказову базу стосовно ефективності баріатричних хірургічних втручань як у довгостроковій стабілізації глікемії, так і в корекції патологічних змін при метаболічному синдромі в цілому.

Мета – аналіз та узагальнення літературних даних щодо можливості досягнення тривалої ремісії цукрового діабету 2 типу при застосуванні баріатричних операцій.

Методи. Проведено аналіз баз даних Medline, PubMed та Cochrane database.

Результати. Відсоток ремісії цукрового діабету 2 типу після баріатричних операцій становить від 76,8% до 92% [4]. Потенційними механізмами, що нормалізують гомеостаз глюкози після вказаних втручань, є зміна кишкового мікробіому через транслокацію мікрофлори при шунтуючих операціях, підвищення продукції жовчних кислот та фактору росту фібробластів 19 (FGF19), нормалізація нейрогуморальної регуляції функції травного тракту (рівні греліну та GLP-1), зниження синтезу тригліцеридів, репрограмування процесу кишкової абсорбції глюкози тощо [5]. Окрім нормалізації рівня глікемії, баріатричні операції сприяють покращенню функції нирок при діабетичній гломерулопатії, зниженню ризику мікро- та макросудинних ускладнень. Субаналіз дослідження STAMPEDE показав, що баріатричні втручання зменшують ступінь пошкодження підшлункової залози, знижують рівні HbA1C, підвищують чутливість тканин до інсуліну та покращують роботу бета-клітин. З 134 пацієнтів, яких спостерігали протягом 5 років, середній показник HbA1C на початку дослідження становив 9,2±1,5%, рівень HbA1C <6% без додаткової терапії був досягнутий у 29% пацієнтів після обхідного шлункового шунтування (14 з 49) і у 23% пацієнтів після рукавної резекції (11 з 47). Серед пацієнтів, які отримували тільки цукрознижувальну терапію, компенсація рівня глікемії спостерігалась лише у 5% (2 з 38) [6]. Згідно з The Diabetes Surgery Summit II Guidelines, баріатричні втручання рекомендовані пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу та ІМТ ≥40 кг/м² незалежно від ефективності контролю глікемії, а також пацієнтам з діабетом та ІМТ 35-39,9 кг/м² за неможливості досягнення контролю глікемії завдяки дієті і медикаментозному лікуванню [7].

Висновки. Баріатрична хірургія є перспективним напрямком комбінованого лікування метаболічних порушень з тривалим збереженням результату при цукровому діабеті 2 типу. Необхідні подальші дослідження для визначення оптимальної тактики при рецидивах ожиріння та цукрового діабету після баріатричних операцій.