Аналіз 22-річного досвіту хірургічного лікування пухлин надниркових залоз в умовах спеціалізованого ендокринологічного центру

Анотація

Вступ. Хірургія надниркових залоз (НЗ) завжди вважалася одним із найбільш ризикованих і технічно складних втручань через поєднання особливих топографо-анатомічних умов, необхідності виконання великого й травматичного операційного доступу незалежно від його виду (лапаротомічного, люмботомічного, торако-люмботомічного), власної структури органа, наявності у багатьох пацієнтів ендокринних системних змін, що створюють додаткові перешкоди. Розвиток нових хірургічних технологій дозволив суттєвим чином змінити підходи до хірургічного лікування патології НЗ починаючи з 1990-х років, коли було розроблено загальні засади виконання лапароскопічних адреналектомій (ЛА), перше повідомлення про які з’явилося 1992 року. Починаючи з 2000 року, ЛА визнано «золотим стандартом» для лікування доброякісних пухлин і пухлин розміром менше 6–8 см. Ендоскопічна (трансперитонеальна або ретроперитонеальна) операція, за даними численних повідомлень, має значну перевагу перед відкритими втручаннями в аспекті швидкості відновлення нормальних функцій, менших травматизму та крововтрати, меншого больового синдрому та ліпших косметичних наслідків.

Мета: проаналізувати дані 22-річного досвіту спеціалізованого ендокринологічного центру хірургічного лікування пухлин НЗ.

Матеріали та методи. Проаналізовані історії хвороби, перебіг периопераційного періоду у 1 256 пацієнтів з пухлинами НЗ, у тому числі 255 осіб з феохромоцитомою, яким виконані адреналектомії за період 1995-2017 років в УНПЦЕХТЕОіТ. Середні дані наведені в форматі M±σ.

Результати та обговорення. При аналізі оперативного доступу відмічено, що з 1 256 операцій на НЗ 255 (20,3%) було виконано відкритим, лапаротомічним чи люмболапаротомічним доступом, а 1001 (79,7%) операція – методом ЛА. У пацієнтів з феохромоцитомою НЗ 81 (31,8%) операція на НЗ була виконана відкритим, лапаротомічним чи люмболапаротомічним доступом, а 174 (68,2%) операцій – методом ЛА. За гендерним показником чоловіків було 334 (26,6%), жінок – 922 (73,4%), а серед пацієнтів з феохромоцитомою НЗ – 80 (31,4%) чоловіків, 175 (68,6%) жінок. Середній вік прооперованих на НЗ дорослих пацієнтів становив 47,7±14,6 року. Середня крововтрата при відкритих доступах становила 357,5±192,7 мл, при ЛА – 42,2±31,6 мл (достовірна різниця (p <0,05) за критерієм Уілкоксона). Тотальна внутрішньовенна анестезія при відкритих методах застосована була в 93,3%, а при ЛА в 73,0% пацієнтів. Сучасна мультимодальна анестезія на основі інгаляційного анестетика севофлурану була застосована при відкритих операціях та ЛА в 6,7% та 27,0% випадків відповідно (достовірна різниця (p <0,05) за критерієм χ-квадрат Пірсона). Тривалість втручання становила 130,3±46,9 хв. та 63,1±19,2 хв. при відкритих операціях та ЛА відповідно (достовірна різниця, p <0,05). Тривалість стаціонарного перебування при ЛА становила 7,3±4,9 доби, при відкритих доступах – 12,3±6,9 доби (достовірна різниця, p <0,05). Застосування наркотичних анальгетиків при відкритих доступах тривало в середньому 4,2±2,7 доби, при ЛА – 1,2±0,9 доби (достовірна різниця, p <0,05). Середня доза морфіну становила при відкритих втручаннях 94,5±41,3 мг, при ЛА – 24,5±11,3 мг (достовірна різниця, p <0,05).

Висновки. Таким чином, впровадження лапароскопічних методів хірургічного втручання при пухлинах надниркових залоз сприяє швидшому відновленню пацієнтів, скороченню періоду перебування в стаціонарі, супроводжуються меншою крововтратою, менш виразним больовим синдромом