Профілактика рецидивів та реабілітація жінок репродуктивного віку, прооперованих з приводу лейоміоми матки на тлі метаболічного синдрому

Анотація

Мета роботи – розробити алгоритм профілактики рецидивів лейоміоми (ЛМ) та реабілітації жінок репродуктивного віку з метаболічним синдромом (МС) у післяопераційному періоді.

Матеріали та методи. В дослідження включено 130 жінок з ЛМ та МС (основна група) і без МС (група порівняння). До контрольної групи увійшли 50 соматично здорових жінок з нормальними менструальною та репродуктивною функціями. МС встановлювали за «зведеними» критеріями ВООЗ, 1999 (порушення толерантності до глюкози) і критеріями IDF (2009) з урахуванням вікових рівнів ліпідів і артеріального тиску. У плазмі венозної крові визначали загальний тестостерон, дегідроепіандростерон-сульфат (ДГЕА-с), естрадіол, прогестерон, ФСГ, ЛГ, пролактин методом твердофазного ІФА на апараті «Cobas e 411» з використанням реактивів DRG Diagnostics, Німеччина. Вміст загального холестерину (ХС), тригліцеридів та холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) визначали ферментативним колориметричним методом з використанням наборів фірми «DiaSys» (Німеччина). Перед оперативними втручаннями проводилося гістологічне та імуногістохімічне дослідження біоптатів ендометрію після аспіраційної біопсії чи роздільного діагностичного вишкрібання матки. Лапароскопію і гістероскопію було виконано в основній групі та групі порівняння за допомогою апаратури фірми «Karl Storz» (Німеччина) за загальноприйнятою методикою. Ендоскопічні операції виконували після закінчення менструації.

Результати та обговорення. Об’єм оперативного втручання та оперативний доступ визначалися в залежності від попередніх результатів дослідження біоптатів ендометрію та розмірів і локалізації міоматозних вузлів. Під час вивчення стану гормонального гомеостазу отримано достовірне збільшення вмісту естрадіолу (основна група – 429,4±31,2 та група порівняння – 320,4±25,3 проти контрольної – 228,3±24,1 нмоль/л; р <0,05) при незміненому рівні прогестерону (р >0,05), але було відзначено зниження цього показника у жінок основної групи й групи порівняння на 21-й день циклу. Крім того звертає на себе увагу підвищення рівня андрогенів у жінок з ЛМ та МС в порівнянні з іншими групами пацієнтів. Виявлені підвищені показники ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) в 1,2 рази, тригліцеридів у 1,7 рази, загального ХС у 1,4 рази, і у 1,4 рази знижений показник ЛПВЩ несприятливо позначаються на реалізації репродуктивної функції. При імуногістохімічному обстеженні виявлено, що у випадку МС в клітинах лейоміоми, зокрема гладеньком’язових клітинах стінок судин, спостерігалась позитивна реакція на андрогенові рецептори. Нашим пацієнткам запропоновані помірна гіпокалорійна дієта, відвідування індивідуально розробленої фітнес-програми. До традиційної терапії включали метформін. Тривалість лікувального комплексу складала 3–6 міс. Ми отримали зменшення маси тіла пацієнток в середньому на 10,5±1,8 кг, що відповідало 11,4%. Зменшення обхвату талії було відзначено у всіх пацієнтів і в середньому по групі склало 10,2±3,2 см, обхвату стегон – 6,6±4,2 см, що свідчило про зменшення кількості вісцеральної жирової тканини. Ми встановили статистично достовірне зменшення рівня ХС ЛПНЩ, що безумовно є додатковим позитивним результатом запропонованої терапії. Ефективність запропонованого нами комплексу діагностичних та лікувальних заходів у жінок із ЛМ та МС оцінювалась по відсутності рецидивів ЛМ та настанню вагітностей. Так за перший рік спостереження рецидивів ЛМ у ІА підгрупі (з включенням до схеми лікування препарату інгібітора ароматази) не було виявлено, а у ІІА підгрупі (лише традиційна терапія) рецидиви були у 6 пацієнток (20%). Вагітність настала в 6 пацієнток підгрупи ІІА (20,0±2,1%), а частота її настання склала в розрахунку на цикл стимуляції 16,7%. Стимуляція овуляції з використанням інгібітора ароматази в дозі 2,5 мг/добу була більш ефективною: вагітність настала у 11 (36,6±2,4%) жінок ІА підгрупи, відповідно частота настання вагітності на цикл стимуляції – 30,0%, що в 1,8 рази ефективніше при використанні запропонованого способу лікування.

Висновки. Поєднання доброякісних захворювань матки з МС у жінок репродуктивного віку відбувається на тлі достовірного збільшення вмісту естрадіолу. Імуногістохімічно для сумісного перебігу доброякісних захворювань матки і МС характерна експресія андрогенових рецепторів в окремих клітинах строми ендометрію та клітинних лейоміомах. Удосконалення алгоритму діагностичних та лікувальних заходів (використання інгібітора ароматази для стимуляції овуляції) попереджає рецидиви ЛМ та призводить до збільшення частоти настання вагітності порівняно з традиційним лікуванням.

Розроблено алгоритм ведення і лікування пацієнток репродуктивного віку з доброякісними пухлинами матки та МС: I етап: комплексне клініко-лабораторне та імуногістохімічне обстеження жінок; ІІ етап: корекція виявлених дисгормональних та дисметаболічних порушень при МС; ІІI етап: додатково до стандартної схеми лікування для відновлення репродуктивної функції додати інгібітор ароматази.