Циркуляторний оментин у осіб із різною масою тіла – критерій метаболічного ризику

Анотація

Мета роботи – оцінити рівень циркуляторного оментину у мешканців м. Харкова – представників української популяції – в залежності від індексу маси тіла, вмісту жирової тканини, ступеню та топографії її відкладання, рівня інсуліну в крові, індексу інсулінорезистентності НОМА. Матеріали та методи. Сформовано 4 групи обстежених: особи з надлишковою масою тіла (n=62); особи з ожирінням 1 ступеню (n=59); 2 ступеню (n=45); 3 ступеню (n=40). Контрольну групу склали 44 особи з нормальною масою тіла. У обстежених визначали індекс маси тіла, обвід талії та стегон. Біоімпедансним методом у всіх обстежених досліджено жирову масу тіла; імуноферментним – рiвні циркуляторного оментину та інсуліну. Розраховано індекс НОМА. Результати та обговорення. У обстежених, які мали нормальну та надлишкову масу тіла, рівні циркуляторного оментину статистично не відрізнялися, на відміну від осіб із ожирінням 1, 2 та 3 ст., у яких реєструвалося статистично значуще (р <0,001) зниження цього показника у порівнянні навіть із особами з надлишковою масою тіла. Ступінь кореляції між рівнем циркуляторного оментину і індексом маси тіла: r = -0,581; p <0,001. У обстежених, які мали виразне абдомінальне ожиріння, рівень циркуляторного оментину зареєстровано на нижчому рівні, ніж у осіб, які мали помірне абдомінальне ожиріння або не мали його взагалі: 391,13±85,07 нг/мл проти 461,93±78,52 нг/мл та 470,65±68,53 нг/мл відповідно (p <0,001 для обох порівнянь). Підтверджено зв'язок між рівнем циркуляторного оментину, жировою масою тіла та чутливістю тканин до інсуліну – одним із основних факторів, які обумовлюють розвиток коморбідної патології в осіб із надлишком маси тіла різного ступеню. Визначено, що в середньому при накопиченні жирової маси понад 25% від загальної маси тіла констатується зменшення вмісту циркуляторного оментину нижче 500 нг/мл і зниження чутливості тканин до інсуліну (індекс НОМА >2,77). Накопичення жирової тканини понад 34% від загальної маси тіла обумовлює розвиток суттєвої інсулінорезистентності (індекс НОМА >4,00), яка супроводжується зниженням вмісту оментину в циркуляції до 400 нг/мл та нижче. Висновки. Однією з важливих гормонально-метаболічних ознак ожиріння у порівнянні із надлишковою масою тіла є зниження рівня циркуляторного оментину, яке залежить від вмісту жирової тканини і пов'язане з рівнем інсуліну крові та індексом НОМА.