Анестезія у пацієнтів із синдромом тиреотоксикозу: виклик для анестезіолога або буденність?

Анотація

Мета роботи: проаналізувати анестезіологічні ризики та особливості перебігу анестезії у пацієнтів із синдромом тиреотоксикозу, яким виконувались тиреоїдектомії в умовах спеціалізованого ендокринологічного центру. Матеріали та методи. За період січень 2015 – квітень 2017 року у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України 440 пацієнтам із тиреотоксикозом була виконана тиреоїдектомія. Операційні втручання виконувались в умовах загальної анестезії зі штучною вентиляцією легень у вигляді низькопотокової/мінімальнопотокової інгаляційної анестезії севофлураном або за традиційною в клініці методикою анестезіологічного забезпечення з тотальною внутрішньовенною анестезією (ТВВА) пропофолом. Оцінювали фізичний статус за шкалою Американської асоціації анестезіологів (ASA), частоту супутньої патології, особливості перебігу анестезії згідно зі звітами лікарів анестезіологів. Результати та обговорення. Серед пацієнтів із синдромом тиреотоксикозу переважну більшість – 298 (68%) склали пацієнти з дифузним токсичним зобом (ДТЗ) середнього або високого ступеню тяжкості в стадії медикаментозної компенсації або субкомпенсації, 104 (23%) – пацієнти з багатовузловим зобом (БВЗ) із тиреотоксикозом, решту склали пацієнти з токсичною аденомою – 22 (5%), 12 (3%) пацієнтів були з рецидивом прооперованого раніше ДТЗ або БВЗ. В 4 (1%) випадках мала місце комбінована патологія – папілярний рак на тлі БВЗ із тиреотоксикозом. Лише 23,9% від загальної кількості хворих мали мінімальний анестезіологічний ризик – ASA I. 76,1% хворих мали одну і більше супутню патологію. Пацієнти найбільш важких для планової анестезії класів – III та IV за ASA – складали більш ніж 1/5 частину хворих – 21,1%. Кількість супутніх захворювань коливалась від одного до шести на одного хворого, виявлено 25 типів супутньої патології. Особливості перебігу анестезії відмічені в 74 випадках (16,8%). Серед пацієнтів, у яких була використана інгаляційна анестезія, особливості анестезії відмічені в 57 (16,3%), серед пацієнтів, у яких використовували ТВВА – в 17 (18,7%), без достовірної різниці між групами за критерієм χ2 (Пірсона). Жодного летального випадку не спостерігалося. Висновки. Синдром тиреотоксикозу погіршує фізичний статус пацієнтів за ASA. Найчастіша супутня патологія у пацієнтів з ДТЗ – дисметаболічна кардіоміопатія (55,0%), серед пацієнтів з БВЗ – артеріальна гіпертензія / гіпертонічна хвороба (64,3%). Виявлено достовірну різницю між пацієнтами з ДТЗ та БВЗ за поширеністю дисметаболічної кардіоміопатії, ендокринної офтальмопатії, миготливої аритмії, артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця, серцевої недостатності тощо. Потрібен персоніфікований підхід до вибору типу анестезії і подальший ретельний аналіз особливостей перебігу анестезій.