Особливості діагностики та лікування вогнепальних поранень шиї з ушкодженням щитоподібної залози

Анотація

Мета — проаналізувати результати діагностики та лікування вогнепальних поранень шиї з ушкодженням щитоподібної залози для визначення оптимальної діагностичної та лікувальної тактики.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 68 чоловіків (середній вік — (34,2±3,1) року), яких розподілили на дві групи: основну (33 особи, 2022 — 2026 рр.), в якій впроваджено авторські методи, та групу порівняння (35 осіб, 2014 — 2022 рр.) із традиційним підходом. Діагностичний комплекс передбачав використання клініко-інструментальних методів (променеві дослідження, ендоскопія, металодетекція, лазерна візуалізація). Для точного визначення розмірів сторонніх тіл застосовували алгоритми комп’ютерного зору, морфологічні зміни тканин оцінювали гістологічно. Результати лікування аналізували в безпосередній, найближчий (до 1 року) і віддалений (понад 1 рік) період за допомогою анкетування та методів математичної статистики.

Результати. На частку бойової травми шиї припадало 4,5% від усіх госпіталізованих пацієнтів із переважанням поєднаних поранень (69,8%) і осколкових ушкоджень (87,2%). У структурі травм переважали поранення м’яких тканин (83,3%), ушкодження органів шиї (глотки, трахеї, судин, щитоподібної залози тощо) зафіксовано в 16,7% випадків, з них 12,6% становили поранення двох органів і більше. Комплексна діагностика ґрунтувалася на даних ультразвукового дослідження, МСКТ із контрастуванням та ендоскопічних методах. Первинну хірургічну обробку рани проводили в 41,4% випадків, консервативну терапію — у 34,3%. При травмах щитоподібної залози найчастіше застосовували двобічну колотомію (57,4%), а з операцій — первинну хірургічну обробку рани (44,1%) та резекції залози. Впровадження в основній групі вдосконалених методів діагностики та лікування дало змогу вдвічі підвищити ефективність видалення сторонніх тіл, скоротити час операції утричі, а термін госпіталізації — на 7 діб. Також спостерігали зниження частоти ускладнень у 2,4 разу (з 25,0 до 10,3%) та зменшення кількості випадків післяопераційного гіпотиреозу. Віддалені результати в основній групі були значно кращими за рахунок переважання добрих результатів (43,3 та 31,7%) та відсутності незадовільних наслідків.

Висновки. Комплексна верифікація вогнепальних поранень щитоподібної залози з акцентом на променеву діагностику забезпечує точну стратифікацію травм та оптимальний вибір хірургічної тактики. Впровадження авторської клініко-тактичної класифікації спрощує прийняття рішень, замінюючи емпіричний підхід стандартизованим. Це дало змогу вірогідно (p<0,05) удвічі підвищити повноту видалення сторонніх тіл, утричі прискорити їх вилучення та скоротити термін госпіталізації на 7 діб. Порівняльний аналіз підтвердив перевагу вдосконаленої методики: частка добрих результатів зросла до 43,3% (31,7% у групі порівняння) за відсутності незадовільних наслідків.