Аналіз надання хірургічної допомоги дітям із раком щитоподібної залози: 10-річний досвід

Анотація

Мета — вивчити особливості перебігу раку щитоподібної залози в дітей, які потребували оперативного лікування, провести аналіз їх розподілу за віком і статтю, особливостей доопераційного, інтраопераційного та післяопераційного перебігу, частоти ранніх і пізніх ускладнень (стійкий гіпопаратиреоз, параліч МГ), рецидивів/персистенції захворювання, їхніх причин і подальшого лікування.

Матеріали та методи. Проведено ретроспективне когортне дослідження 456 дітей (віком ≤18 років), яким були виконані операції на щитоподібній залозі (ЩЗ) у Центрі в 2013 — 2022 рр. За результатами клініко-лабораторних даних й патогістологічного дослідження пацієнтів розподілили на три групи: рак ЩЗ (РЩЗ) (n=241), вузловий зоб (n=151) і дифузно-токсичний зоб (n=64). У доопераційний період у пацієнтів із РЩЗ визначали тривалість захворювання, вік, співвідношення статей, функцію ЩЗ, результати інструментальних обстежень (ультразвукове дослідження ЩЗ, ТАПБ  з цитологічною оцінкою за Bethesda). У 191 (79,2%) пацієнта, доступного для подальшого післяопераційного спостереження, вивчали післяопераційну функцію ЩЗ, частоту ранніх і пізніх ускладнень, рецидиву/персистенції, термін їхнього виникнення та подальше лікування.

Результати. Серед захворювань ЩЗ, що потребували оперативного втручання, переважав РЩЗ (52,8%). Більшість пацєнтів були жіночої статі (75%). Середній вік прооперованих дітей із РЩЗ становив (14,2±2,8) року. До оперції діти з РЩЗ найчастіше мали еутиреоїдну функцію (85,1%) і одновузловий зоб (69,4%) за даними ультразвукового дослідження. Середня тривалість РЩЗ до операції становила 2,2 [1,0; 12,0] міс. Тотальну тиреоїдектомію та лімфодисекцію виконували найчастіше (89%). За даними заключного патогістологічного дослідження, у пацієнтів із РЩЗ переважав папілярний РЩЗ (90,9%). Стадію T₁N₀M₀ виявлено в 34,3% дітей. Тривалість післяопераційного спостереження становила 32,2 [16,0; 55,9] міс. Пізні ускладнення тиреоїдектомій виявлено в 4 (2,9%) пацієнтів. Вони були представлені з однаковою частотою стійким гіпопаратиреозом і паралічем м’язів гортані (по 1,45%). Частота рецидиву/персистенції при РЩЗ становила 6,8%. У цій групі її предикторами могли бути пізніша стадія РЩЗ на момент діагностики та папілярні карциноми високого ризику (особливо ДСВ ). Лікування рецидиву/персистенції полягало у використанні ¹³¹І-терапії в усіх пацієнтів, виконанні повторної операції (у 69,2%) і застосуванні комбінації методів.

Висновки. У структурі захворювань ЩЗ, що потребували оперативного втручання, переважав РЩЗ із найбільшою часткою папілярного РЩЗ. Операції при РЩЗ частіше проводили в пубертатному віці та в осіб жіночої статі. Частота пізніх післяопераційних ускладнень (стійкого гіпопаратиреозу та паралічу м’язів гортані) узгоджувалася з даними інших дослідників. Доведено вищі онкологічні ризики в Україні в дітей із вузлоутворенням у ЩЗ.