Емпагліфлозин як доповнення до стандартної терапії ендокринно зумовленої серцевої недостатності зі збереженою фракцією викиду після хірургічного лікування раку щитоподібної залози

Анотація

Пацієнти з диференційованим раком щитоподібної залози після тотальної тиреоїдектомії належать до групи з підвищеним довгостроковим серцево-судинним ризиком через порушення тиреоїдного гомеостазу та довічною замісною терапією левотироксином. За цих умов гіпотиреоїдна кардіоміопатія зі збереженою фракцією викиду супроводжується підвищенням рівня N-кінцевого фрагмента попередника мозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP), діастолічною дисфункцією, ремоделюванням передсердь та ендотеліальною дисфункцією. Дані щодо ефективної хворобо-модифікаційної терапії цього ендокринно зумовленого фенотипу обмежені.

Мета роботи — оцінити вплив додавання емпагліфлозину до стандартної терапії β-адреноблокаторами та інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту на діастолічну функцію лівого шлуночка, ендотеліальну функцію та рівень галектину-3 у пацієнтів після тиреоїдектомії з приводу раку щитоподібної залози з гіпотиреоїдною кардіоміопатією та збереженою фракцією викиду.

Матеріали та методи. У проспективне контрольоване дослідження було залучено 61 пацієнта (48 жінок, 23 чоловіки, середній вік — (57,2±7,3) року) після тотальної тиреоїдектомії з приводу раку щитоподібної залози з наявністю симптомів серцевої недостатності, підвищеним рівняем NT-proBNP і фракцією викиду лівого шлуночка ≥50%. Пацієнтів розподілили на дві групи: перша отримувала стандартну терапію, друга — стандартну терапію в поєднанні з емпагліфлозином у дозі 10 мг/добу впродовж 6 міс.

Результати. До початку лікування групи були порівнянними за клінічними характеристиками, тиреоїдним профілем, дозою L-тироксину та рівнем NT-proBNP. На тлі стандартної терапії спостерігали лише помірне поліпшення діастолічних показників, потік-опосередкованої дилатації, рівня галектину-3 і NT-proBNP. Додавання емпагліфлозину супроводжувалося виразнішим зниженням E/e′, більшим підвищенням швидкостей e′, вірогідним зменшенням індексу об’єму лівого передсердя, виразнішим поліпшенням потік-опосередкованої дилатації, а також із більшим зниженням рівня галектину-3 та NT-proBNP. У змішаних багатофакторних моделях взаємодія «час × лікування» для E/e′ потік-опосередкованої дилатації, галектину-3 і NT-proBNP залишалася статистично значущою. Емпагліфлозин добре переносився, серйозних побічних реакцій не виявлено.

Висновки. Після тиреоїдектомії з приводу раку щитоподібної залози з гіпотиреоїдною кардіоміопатією та збереженою фракцією викиду додавання емпагліфлозину до стандартної терапії асоціювалося з виразнішим поліпшенням діастолічної та ендотеліальної функції, а також із більшим зниженням рівнів галектину-3 і NT-proBNP порівняно зі стандартним лікуванням. Отримані результати підтверджують потенційну кардіопротекторну та васкулопротекторну роль емпагліфлозину при ендокринно зумовлених фенотипах серцевої недостатності зі збереженою фракцією викиду і обґрунтовують доцільність проведення більших рандомізованих досліджень.

Ключові слова: гіпотиреоз, гіпотиреоїдна кардіо-міо-патія, рак щитоподібної залози, інгібітори
SGLT2, серцева недостатність, ендотеліальна функція,
галектин-3.