Доцільність виконання центральної лімфодисекції шиї при хірургічному лікуванні доброякісних захворювань щитоподібної залози

Анотація

Багатовузловий зоб (БВЗ) і дифузний токсичний зоб (ДТЗ) — поширені захворювання щитоподібної залози (ЩЗ). У більшості випадків вони є доброякісними, але існує ризик злоякісності. Латентний рак щитоподібної залози (РЩЗ) спричиняє певні проб-леми з діагностикою та лікуванням, що свідчить про необхідність всебічного дослідження та визначення стратегії лікування. Роль профілактичної лімфодисекції шиї залишається предметом дискусії навіть при доведеному РЩЗ.

Мета роботи — визначити й проаналізувати частоту раку щитоподібної залози при доброякісних захворюваннях щитоподібної залози залежно від патології (дифузний токсичний зоб, вузловий (багатовузловий) нетоксичний зоб), зокрема «випадкових» раків, частоту метастазів раку щитоподібної залози у випадках багатовузлового зоба (за TBSRTC ІІ та ІІІ) і специфічних ускладнень при операціях на щитоподібній залозі з виконанням та без виконання лімфодисекції шиї.

Матеріали та методи. Проаналізовано результати операцій 851 пацієнта з діагнозом БВЗ і ДТЗ, зокрема в 774 (90,9%) пацієнтів з остаточним доброякісним діагнозом, у 77 (9,1%) із РЩЗ.

Результати. У підгрупі TBSRTC ІІ, БВЗ РЩЗ виявлено у 10 (6,2%) пацієнтів, метастазування в регіонарні лімфовузли — у 1 (0,9%), у підгрупі TBSRTC ІІІ, БВЗ — відповідно в 14 (14,7%) та 3 (3,6%), у підгрупі із з токсичним вузловим зобом РЩЗ зафіксовано в 11 (5,9%) хворих, у підгрупі з хворобою Грейвса — РЩЗ у 42 (10,2%) випадках, метастазування в регіонарні лімфовузли — у 4 (1,9%). «Випадковий» рак виявлено у 55 пацієнтів із 851 (6,5%). Виконання центральної лімфодисекції шиї не спричинило збільшення частоти специфічних інтраопераційних ускладнень.

Висновки. Поширеність РЩЗ при доброякісних захворюваннях ЩЗ становить 9,1%, локорегіонарне метастазування зареєстроване в 1,9% випадків. Отримані результати дослідження доводять, що лімфодисекція шиї може бути доцільною для стратифікації ризику, забезпечення онкологічного радикалізму та визначення подальшої тактики лікування.