Вплив похилого віку як чинника ризику на ефективність лікування злоякісних пухлин щитоподібної залози

Анотація

За останніх 50 років запропоновано понад 30 класифікаторів і стратифікаційних систем для прогнозування виживання хворих зі злоякісними пухлинами щитоподібної залози. Одним з найважливіших прогностичних чинників є похилий вік пацієнта, який у провідних світових класифікаторах обчислюється як поріг певного віку.  Ми вважаємо, що використання певного порогу похилого віку у прогностичних системах не коректне. У нашій системі використовується безпосередньо конкретний вік пацієнта, що є максимально варіабельним та об’єктивним положенням.

Мета роботи — вивчити вплив похилого віку як чинника, що погіршує прогноз лікування хворих зі злоякісними пухлинами щитоподібної залози, та його значущість серед інших досліджених чинників ризику.

Матеріали та методи. За 20 років проліковано 2300 хворих зі злоякісними пухлинами щитоподібної залози. Досліджували групи, які розділили за ступенем екстратиреоїдного поширення первинної пухлини («Т») і морфологічної диференціації («D»). Також вивчали, враховуючи багатофакторність деяких факторів, 11 предикторів, одним з яких був похилий вік («А»). Усім пацієнтам проведено належне обстеження, комплексне лікування та тривалий скринінг. Для визначення значущості чинників ризику з використанням сучасних методів медичної статистики вивчали клініко-морфологічні характеристики хворих і показники 5-річної виживаності пацієнтів спочатку за десятиріччями, а потім із застосуванням множинної логістичної регресійної математичної моделі — з урахуванням безпосереднього віку пацієнта.

Результати. Виявлено, що зі збільшенням ступеня поширеності первинної пухлини статистично вірогідно збільшується середній вік хворих, частка чоловіків, частка пухлин середніх і низьких морфологічних диференціацій, частота регіонарного й віддаленого метастазування, і погіршуються показники рецидивування та 5-річної виживаності. У групі інтратиреоїдних пухлин Т_1—3а установлена чітка, але статистично не значуща кореляція погіршення показників виживаності зі збільшенням віку хворих, виявлено вірогідне погіршення виживаності хворих із високодиференційованими пухлинами віком понад 70 років у групі Т_3b та при всіх пухлинах у хворих віком понад 50 років групи Т_4b, що пов’язано з великою травматичністю розширених операцій при занедбаних пухлинах у похилих хворих із множинною коморбідною патологією. Запропонована множинна логістична регресійна математична модель для розрахунку значущості досліджених факторів і прогнозу виживаності, в якій використано безпосередній вік пацієнта та наявність інших 10 предикторів. Якість моделі доведена ROC аналізом з великим значенням площі під кривою (0,8). Різниця в один рік у пацієнтів, однакових за іншими факторами, не впливає на погіршення виживаності, але різниця 20 років перевищує значущість таких факторів, як мінімальне екстратиреоїдне поширення пухлини mETE Т_3b і регіонарне метастазування N_1b.

Висновки. Чинник похилого віку є статистично значущим при різних порогах віку у хворих із деякими ступенями поширеності та морфологічної диференціації пухлин. На нашу думку, використання фактора похилого віку у вигляді певного віку є некоректним, тому запропонована математична модель, в якій для розрахунку ймовірності виживаності пацієнта використано конкретний вік пацієнта, що є максимально варіабельним та об’єктивним положенням. Отже, не певний вік, а саме різниця у віці між пацієнтами, однаковими за усіма іншими факторами, ≥ 20 років є значущим фактором, який перевищує значущість деяких інших вагомих предикторів.