Вплив емпагліфлозину на рівень фракталкіну у хворих на цукровий діабет 2 типу

Анотація

Цукровий діабет 2 типу (ЦД 2) характеризується хронічною гіперглікемією та низькоінтенсивним системним запаленням. Серед хемокінів, що беруть участь у розвитку діабетичного низькоінтенсивного системного запалення, ключове місце посідає CX3CL1 (фракталкін), підвищення якого асоціюють з інсулінорезистентністю та судинними ускладненнями. Інгібітори натрійзалежного котранспортеру глюкози 2 типу (іНЗКТГ-2), зокрема емпагліфлозин, не лише поліпшують вуглеводневий обмін, а й мають протизапальні властивості, які можуть впливати на CX3CL1.

Мета — оцінити вплив емпагліфлозину порівняно зі стандартною терапією на рівень фракталкіну та глікованого гемоглобіну у хворих на цукровий діабет 2 типу з різним індексом маси тіла та з’ясувати, чи опосередковує зміна глікованого гемоглобіну ефект емпагліфлозину на CX3CL1.

Матеріали та методи. Проведено проспективне дослідження 110 пацієнтів із ЦД 2, розподілених за індексом маси тіла (ІМТ): група І (нормальна маса тіла, n = 30), група ІІ (надлишкова маса, n = 40), група III (ожиріння, n = 40). Кожну групу розділили на підгрупи А (базова терапія: модифікація способу життя, аеробні вправи, метформін у дозі 850—2000 мг/ добу, статини) та Б (базова терапія + емпагліфлозин 10 мг/ добу протягом 6 міс). Глікований гемоглобін (HbA1c) визначали за допомогою високоефективної рідинної хроматографії, CX3CL1 вимірювали методом «сендвіч»-ELISA. Аналізували динаміку показників, їхні відносні зміни та проводили лінійну регресію (медіаційний аналіз) для оцінки ролі зміни HbA1c.

Результати. Базові характеристики (вік ~43 роки, тривалість діабету ~4 роки) були порівнянними в групах. Через 6 міс у підгрупах з емпагліфлозином спостерігали виразніше зниження рівня HbA1c: у пацієнтів із нормальною масою тіла −18,9% порівняно з −9,2% у базовій підгрупі, при надлишковій масі −12,3% порівняно з −1,6%, при ожирінні −7,2% порівняно з −0,2% (p < 0,05). Рівень фракталкіну статистично значущо зменшився лише в підгрупах, що приймали емпагліфлозин (на 32,6% у групі І, на 23,9% у групі ІІ та на 15,3% у групі III), тоді як у підгрупах на базовій терапії зміни були відсутні (p > 0,05). Медіаційний аналіз показав, що терапія емпагліфлозином асоціюється зі зниженням рівня фракталкіну на близько 98 пг/мл незалежно від зміни вмісту HbA1c (β=98,14, 95% довірчий інтервал — 57,1—139,2; p=0,005), а коефіцієнт при ΔHbA1c був незначущим (p=0,855).

Висновки. Додавання емпагліфлозину до стандартної терапії сприяє значному поліпшенню глікемічного контролю та суттєвому зниженню рівня CX3CL1 незалежно від індексу маси тіла. Виявлений у медіаційному аналізі прямий вплив емпагліфлозину на фракталкін свідчить, що протизапальні властивості іНЗКТГ-2 виходять за межі зниження глікемії. Отримані результати доводять доцільність призначення емпагліфлозину хворим на ЦД 2, особливо з надмірною масою тіла чи ожирінням для запобігання запальним і кардіоренальним ускладненням.