Сексуальна дисфункція у жінок різного репродуктивного віку

Анотація

Актуальність теми. Жіноча сексуальна дисфункція чинить безпосередній вплив на стан здоров’я жінки та реалізацію її соціальної ролі. Стаття присвячена оцінці сексуальної функції у жінок різного репродуктивного віку, які звернулися до відділу репродуктивної медицини та хірургії УНПЕХ,ТЕОіТ МОЗ України та мали скарги на зниження статевого потягу і дискомфорт під час статевого акту. Мета роботи — провести порівняльний аналіз факторів, які сприяють формуванню сексуальної дисфункції у жінок різного репродуктивного віку. Матеріали та методи. У нашому дослідження взяли участь 80 жінок різного репродуктивного віку, яким встановлено діагноз «порушення жіночого сексуального бажання та/або сексуального збуд­­ження» за класифікацією DSM-5. Ми використовували алгоритм діагностики та лікування гіпоактивного порушення статевого потягу (ГПСП), розроблений Між­­народним товариством з вивчення сексуального здо­­ров’я жінок. Відповідно до дизайну вибірки у дослідження були включені жінки, які мають знижені сексуальне бажання та сексуальний інтерес або відзначають погіршення сексуальної функції. З дослідження були виключені пацієнтки зі зниженим статевим потягом або його відсутністю внаслідок соматичних та онкологічних захворювань, а також ті, у котрих від самого початку було знижене сексуальне бажання та які ідентифікували себе як безстатеві (не чоловік, і не жінка) і не потребували медичної допомоги. Результати та обговорення. У дослідженні встановлено, що частка жінок із зниженим сексуальним потягом зростає з віком. У 35 % жінок старшого репродуктивного віку викликає занепокоєння такий показник якості їх життя, як зниження сексуальної активності, і вони мають бажання її покращити. Існують певні вікові відмінності щодо основних чинників, які сприяють формуванню ЖСД у різні вікові періоди: у жінок раннього репродуктивного віку — це стрес, депресивні розлади, пологи, середнього — операція, травми, пологи, пізнього — симптоми менопаузи, наявність сексуальних проблем у статевого партнера, перименопаузального віку — прийом алкоголю, симптоми менопаузи, наявність сексуальних проблем у статевого партнера. Висновки. 1. Персоналізація терапії ЖСД у жінок різного репродуктивного віку потребує аналізу чинників, які сприяють її формуванню. 2. Для призначення гормональної терапії жінкам із ГПСП необхідно провести дослідження для встановлення їх гормонального статусу. 3. Жінок пізнього репродуктивного віку разом із проведенням корекції клімактеричних розладів слід скеровувати на обстеження до лікарів суміжних спеціальностей для виявлення можливої патології, яка сприяє формуванню сексуальної дисфункції.