Порушення розвитку статі в Україні: наш досвід

Автор(и)

  • Н. Б. Зелінська Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ, Ukraine https://orcid.org/0000-0002-9000-8940
  • Є. В. Глоба Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ, Ukraine
  • І. Ю. Шевченко Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ, Ukraine
  • Ю. О. Щербак Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» МОЗ України, Київ, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.24026/1818-1384.4(64).2018.150169

Анотація

Мета. Консенсусом щодо порушень розвитку статі (ПРС) затверджено зміни в термінології та виділено три групи інверсії статі – з хромосомними порушеннями, з нормальним чоловічим та з нормальним жіночим каріотипом. Метою дослідження було визначення частоти, клінічного поліморфізму та генетичної гетерогенності випадків ПРС в Україні.

Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз 75 медичних карт пацієнтів з ПРС з 2000 по 2017 роки. Наша база даних була створена на основі самозвернення пацієнтів та не поширюється на всіх дітей з ПРС в Україні. Критерієм включення пацієнтів до бази даних була неправильна чи невизначена будова зовнішніх геніталій та/або невідповідність гонадної статі хромосомній. На момент обстеження кількість хворих віком до 1 місяця становила 17%, від 1 місяця до 1 року – 25%, віком 1-12 років – 37% та старше 12 років – 21%. Проаналізовано результати клінічних даних, анамнезу, лабораторних, гормональних, функціональних та інструментальних обстежень. Всім пацієнтам проводили цитогенетичне дослідження (каріотипування за стандартною методикою) та, за необхідності, молекулярноцитогенетичне (флюоресцентна гібридизація in situ (FіSH-метод). Молекулярно-генетичне тестування проведено в обраній групі пацієнтів з 46,ХY ПРС в лабораторіях України (n=2) та інституті Пастера, Франція (n=19), з використанням повного екзомного секвенування.

Результати та обговорення. Хромосомне ПРС діагностували у 21,3% (n=16) пацієнтів, 46,XY ПРС – у 64% (n=48) та 46,XX ПРС – у 14,7% (n=11) випадків. Найбільш частим варіантом каріотипу серед пацієнтів першої групи був каріотип 45,X/46,XY (n=5; 31,2%).

В групі пацієнтів з 46,XY ПРС за клінічними ознаками було встановлено такі попередні діагнози: синдром нечутливості до андрогенів, повна та часткова форми (n=21), ПРС, промежинна гіпоспадія (n=7), ПРС, повний гонадальний дизгенез (n=6), синдром тестикулярної регресії (n=5), частковий гонадальний дизгенез (n=3) та ПРС, овотестикулярний варіант (n=2).

Генетичне тестування в даній групі було проведено у 21 (44%) пацієнтів. В п’яти випадках було виявлено мутації в «класичних» генах, що спричиняють порушення розвитку яєчок, а саме – в генах СBX-2 (n=1), WT1 (n=1) та NR5A1 (n=3). Серед групи пацієнтів 46,ХY ПРС з порушенням синтезу/ дії андрогенів були знайдені мутації в таких генах як AR (n=5), SRD5А2 (n=1) та HSD17B3 (n=1). У одного пацієнта з синдромом персистуючої Мюллерової протоки підтверджена мутація в гені AMHR2. У 4 пацієнтів (19%) знайдені гени не відповідали фенотипу і їх зв'язок з наявним захворюванням має бути доведений в подальших дослідженнях. У 4 (19%) пацієнтів мутацій не було виявлено.

У групі пацієнтів з 46,XX ПРС діагностовано: тестикулярне 46,XX ПРС (n=5), дефіцит 21-гідроксилази з рівнем вірилізації IV-V за Prader (n=4), 46,XX гонадальний дизгенез (n=1 ) і ПРС в VACTER-асоціації (n=1).

Серед всіх пацієнтів у 8% випадків реєстрація громадянської статі була змінена протягом перших двох років життя. Створена багатопрофільна команда для визначення гендерної статі у новонароджених з ПРС та вдосконалення тактики подальшого спостереження, включаючи вік гонадектоміі.

Висновки. Всім пацієнтам з ПРС необхідно рекомендувати проведення генетичного обстеження, оскільки наявна клінічна картина, лабораторне та інструментальне обстеження не завжди дозволяють встановити точний діагноз, обґрунтувати тактику подальшого обстеження, спостереження, ураження інших органів-мішеней, час проведення реконструктивних операцій, гонадектомії тощо. Потрібні подальші дослідження для виявлення нових генів, що викликають ПРС.

Біографії авторів

Н. Б. Зелінська, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ

Зелінська Наталія Борисівна, д. мед. н., старший науковий співробітник, завідувач відділу дитячої ендокринології; Researcher ID: O-9213-2016.

Є. В. Глоба, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ

Глоба Євгенія Вікторівна, к. мед. н., провідний науковий співробітник відділу дитячої ендокринології

І. Ю. Шевченко, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ

Шевченко Ірина Юріївна, к. мед. н., старший науковий співробітник відділу дитячої ендокринології

Ю. О. Щербак, Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» МОЗ України, Київ

Щербак Юлія Олександрівна, к. мед. н., лікар-генетик спеціалізованого медико-генетичного центру

Посилання

Lee PA, Houk P, Ahmed FS, et al. Consensus Statement on Management of Intersex Disorders. Pediatrics. 2006; 118 (2):488-500.

Parisi MA, Ramsdell LA, Burns MW, et al. Gender Assessment Team: experience with 250 patients over a period of 25 years. Genet Med. 2007; 9(6):348-57.

Shcherbak Y, Globa Y, Zelinska N, Shevchenko I. [Disorders of testicular development in persons with 46, XY-gonadal dysgenesis]. Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery. 2018; (3):15-21. [Ukrainian].

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-11-30

Номер

Розділ

Новини та актуальна інформація